Постанова 4817 № 601/854/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/854/21Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/616/21 Доповідач - Сташків Б.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Сташків Б.І. суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б., за участю секретаря Сович Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № № 601/854/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сідорової Ірини Анатоліївни на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2021 року, постановлену суддею Коротич І.А., у справі за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сідорової Ірини Анатоліївни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія "Профіт капітал", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро", Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріально округу Горая Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сідорова І.А. подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом зупинення примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріально округу Горая О.С. від 03 лютого 2021 року, що зареєстрований реєстрі за №18663, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І., виконавче провадження №64840934. В обґрунтуванні поданої заяви, заявник вказувала, що в березні 2021 року ОСОБА_1 отримала лист приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І., у якому містилася постанова про арешт коштів боржника, винесена 15 березня 2021 року в межах виконавчого провадження ВП № 64840934 з примусового виконання виконавчого напису № 18663, виданого 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з неї на користь ТОВ "Фінансова компанія "Профіт капітал" 18 580,01 грн. Вказувала, що окрім вказаної постанови у листі містилася також постанова від 19 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернуто стягнення на її доходи у вигляді заробітної плати, яку вона отримую в ТОВ "Голден фруіт", та зобов`язано вказану установу здійснювати відрахування із її заробітної плати у розмірі 20 % від суми, що підлягає виплаті боржником, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій, до виплати загальної суми боргу - 20 938,01 грн. Вказувала, що подальше виконання оскаржуваного виконавчого напису шляхом здійснення відрахувань із її заробітної плати призведе до неефективності судового захисту її прав, оскільки після отримання рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, їй доведеться подавати ще одну позовну заяву про повернення стягнених грошових коштів за виконавчим написом нотаріуса. Зазначала, що враховуючи, що 15 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису про стягнення з неї заборгованості на суму стягнення 18 580,01 грн, а 19 березня 2021 року - постанову про звернення стягнення на її заробітну плату, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення її порушених прав (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулася до суду. Вказувала, що на даний час вже здійснюються відрахування з її заробітної плати у розмірі 20 % її розміру, а тому є висока ймовірність того, що з урахуванням суми стягнення, всі кошти, які підлягають до стягнення по оскаржуваному виконавчому напису, будуть відраховані з її заробітної плати за час судового провадження. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2021 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сідорової І.А. про забезпечення позову відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, від представника ОСОБА_1 - адвоката Сідорової І.А. поступила апеляційна скарга, в якій сторона позивача просить оскаржувану ухвалу - скасувати та постановити нове судове рішення, яким подану заяву про забезпечення позову задовольнити та просить в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ТзОВ "Фінансова компанія "Профіт капітал", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТзОВ "Фінансова компанія "Дінеро", Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С., приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зупинити примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича від 03 лютого 2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 18663, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича, виконавче провадження № 64840934. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування усіх обставин справи. Зокрема вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наявність ризиків подальшого стягнення та відчуження належного позивачу майна та коштів, що може призвести до ускладнення виконання рішення у цій справі, у разі задоволення позову. Зазначає, що 15 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису про стягнення з неї заборгованості на суму стягнення 18 580,01 грн, а 19 березня 2021 року - постанову про звернення стягнення на її заробітну плату, Вважає, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення її порушених прав (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулася до суду. Зазначає, що на даний час вже здійснюються відрахування з її заробітної плати у розмірі 20 % її розміру, а тому є висока ймовірність того, що з урахуванням суми стягнення, всі кошти, які підлягають до стягнення по оскаржуваному виконавчому напису, будуть відраховані з її заробітної плати за час судового провадження. У судове засідання учасники судового процесу не з`явилися, однак про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до вимог ч.2. ст.273 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Окрім того 27 травня 2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Сідорової І.А. поступило клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України). Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач в заяві про забезпечення позову просить зупинити стягнення за виконавчим документом, однак ним не наведено жодних доказів того, що з нього не момент подання заяви стягуються будь-які кошти, не наведено ризиків та не надано документальних підтверджень реальної загрози у подальшому виконанні рішенні суду, вказаний вид забезпечення позову не передбачений ст. 150 ЦПК України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам Закону. Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку. Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно положень п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду. Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову (зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку) підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа, оскільки саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Крім того, в даній справі підлягає застосуванню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Верховний Суд сформував усталену судову практику про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову (постанови від 16.08.2018 у справі №910/1040/18; від 25.02.2019 у справах № 924/789/18, № 924/790/18; від 11.10.2019 у справах № 910/4762/19; від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19; від 17.09.2020 у справі № 910/72/20; від 30.09.2020 у справі № 910/19113/29; від 30.11.2020 у справі № 910/217/20; від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20). Тобто предметом спору між сторонами у даній справі є дотримання чи порушення приватним нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису і як наслідок визнання його таким, що не підлягає виконанню. Суди в таких спорах встановлюють чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. З виділених матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №18663 від 03 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. щодо звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 18580,01 грн. Отже, позивач оспорює в судовому порядку виконавчий напис №18663 від 03 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. щодо звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 18580,01 грн. Встановлено, на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий напис № 18663 від 03 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., щодо звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 18580,01 грн. На підставі виконавчого напису № 18663 від 03 лютого2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І., 15 березня 2021 року відкрито виконавче провадження № ВП64840934 та розпочато виконавчі дії. 19 березня 2021 року на підставі виконавчого напису № 18663 від 03 лютого2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І., 19 березня 2021 року в межах виконавчого провадження № ВП64840934 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату,пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 . Враховуючи те, що приватним виконавцем Мелих А.І. відкрито виконавче провадження за оспорюваним виконавчим написом, в рамках якого здійснюються виконавчі дії, щодо звернення стягнення суми заборгованості ОСОБА_2 , необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, що свідчить про наявність підстав вважати, що існує ризик подальшого стягнення належних позивачу грошових коштів(зокрема із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника), що може унеможливити виконання рішення у даній справі, що в силу положень ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову у дані справі. За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення, шляхом зупинення стягнення за вказаним виконавчим написом, оскільки вказаний вид забезпечення позову пов`язаний з розглядом даної справи і виконанням можливого рішення за результатами її розгляду, є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому, колегія суддів виходячи із змісту вимог п.6 ч1 ст.150 ЦПК України, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку,а не шляхом зупинення примусового виконання виконавчого напису,як вказує заявник, посилаючись при цьому на норми п.6 ч1 ст.150 ЦПК, оскільки відповідно до вказаної норми статті цивільно процесуального законодавства, позов може бути забезпечено шляхом саме зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником. Враховуючи вищенаведені обставини суд першої інстанції, відмовляючи у забезпеченні позову не звернув уваги, що між сторонами дійсно виник спір і між заходом забезпечення позову та предметом позову існує безпосередній зв`язок, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення повернення сторін спору у попередній стан. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, виходячи із заявлених позивачем вимог немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку судом першої інстанції не застосовується та не досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, натомість застосовувується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася. Враховуючи, що 15 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія Профіт Капітал заборгованості за кредитним договором у сумі 18580,01 грн., а позивач оскаржила такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулася до суду. Колегія суддів вважає, що мотиви заяви про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтовані необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені позивачем підстави для забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до п.п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. У заяві про забезпечення позову вказано як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено ст. 151 ЦПК України. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено та з`ясовано , що заявник ОСОБА_1 до суду з аналогічними позовними вимогами про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не зверталася, що свідчить про відсутність у її діях ознак зловживань процесуальними правами, визначених п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України. Частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких вона звернулася до суду. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що позивач не навела достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, оскільки не довела факт того, що з неї стягуються кошти є помилковими та спростовуються доводами апеляційної скарги. За наведених вище обставин, оскільки колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, а тому оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нове судове рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису з вищевказаних підстав. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сідорової Ірини Анатоліївни задовольнити частково. Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сідорової Ірини Анатоліївни про забезпечення позову. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 03 лютого 2021 року №18663, вчиненого Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Профіт Капітал заборгованості за кредитним договором №L2930513(AG1121956) від 11 лютого 2019 року у сумі 18580,01 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Сташків Б.І. Хома М.В. Судді: Щавурська Н.Б.