Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/2966/20
від 25.05.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2966/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чус О.В. (доповідач) суддів: Іванова О. Г., Кощеєва І. М. Секретар судового засідання Григоренко А.А. Представники сторін: від позивача: Савчук Ю. М. адвокат, свідоцтво № 827 від 14.09.2012 р.; представнки інших сторін не з`явились. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединицьке» (за вх. №13132 від 26.08.2020) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» (за вх. № 13204 від 31.08.2020) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 (суддя Манько Г.В., повне рішення складено 05.08.2020) у справі № 904/2966/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке», с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницької області до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек», м. Дніпро відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Армада ЛТД», м. Підгородне, Дніпропетровської області про визнання договору недійсним, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить визнати недійсним Договір поруки №3П/17АФ-15 від 30.03.2018р., який укладений між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД", на підставі статей 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позовні вимоги обґрунтовані фіктивністю оспорюваного договору, який, за твердженням позивача, укладався не з метою настання реальних наслідків. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі №904/2966/20 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено фактичних підстав, з якими закон пов`язує ознаки фіктивності договору поруки № ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 в розумінні статті 234 Цивільного кодексу України. Доводи та вимоги апеляційних скарг. Не погодившись із зазначеним рішенням, 26.08.2020р. (за вх. №13132 від 26.08.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю «Серединицьке» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 у справі № 904/2966/20/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. 31.08.2020 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга (за вх. № 13204 від 31.08.2020) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединицьке», в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 у справі № 904/2966/20/19 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційні скарги мотивовані тим, що 16.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» (Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» (Лізингодавець) було укладено Договір фінансового лізингу №17АФ-15. В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Серединецьке» перед ТОВ «Агротек» було укладено: -Договір поруки №1П/17АФ-15 від 16.03.2015 року укладений між ТОВ «Серединецьке» (Лізингоодержувач), ТОВ «Агротек» (Лізингодавець) та ТОВ «СК Бужок» (код ЄДРПОУ 03785869) (Поручитель); -Договір поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, укладений між ТОВ «Серединецьке» (Лізингоодержувач), ТОВ «Агротек» (Лізингодавець) та ТОВ «Євразія-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32046019) (Поручитель). В подальшому ТОВ «Серединецьке» стало відомо, що ТОВ «Агротек», як лізингодавець за договором фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року, уклало з ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» договір поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 року, відповідно до якого предметом цього Договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Серединецьке», ідентифікаційний код юридичної особи: 32678262, своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 p., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 р. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» вважає, що Договір поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 року, укладений між ТОВ «Агротек» та ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» є недійсним. Відтак, з договору поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 року вбачається, що він укладений між ТОВ «Агротек» та ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», при цьому договір поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 року, укладений між ТОВ «Серединецьке» (Лізингоодержувач), ТОВ «Агротек» (Лізингодавець) та ТОВ «Євразія-Сервіс» (Поручитель), договір поруки №1П/17АФ-15 від 16.03.2015року укладений між ТОВ «Серединецьке» (Лізингоодержувач), ТОВ «Агротек» (Лізингодавець) та ТОВ «СК Бужок» (Поручитель). З викладеного вбачається, що реальні договори поруки укладені, як трьох сторонні договори, які врегульовують відносини, що склалися між Лізингодавцем та Поручителем та між Лізингоотримувачем та Поручителем, при цьому оскаржуваний договір є двостороннім, що викликає достатньо обґрунтовані сумніви в правомочності даного договору. ТОВ «Агротек» та ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» є пов`язаними між собою юридичними особами, оскільки ОСОБА_1 є бенефіціарним власником ТОВ «Агротек» та засновником ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД», що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, та узгоджується з частиною першою статті 45 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Апелянт наголошує, що ТОВ «Агротек» та ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» укладаючи Договір поруки №3П/17АФ-15 від 30.03.2018 року заздалегідь знали, що зазначений правочин не буде виконано сторонами, а метою його створення було виключно зміна територіальної підсудності справи про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу. Оплата ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» в розмірі 100 грн. не може вважатися виконанням оскаржуваного договору, оскільки зазначена сума є нікчемно малою в порівнянні з сумою боргу за Договором фінансового лізингу №17АФ-15 від 16.03.2015 року, а саме 13 507 665 грн. 60 коп. Дані дії вчинені сторонами оскаржуваного правочину з метою введення суду в оману. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Відповідачем 1 надано відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазгачено, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України відсутні. У зв`язку із чим, апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем 2 не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (за вх. №13132 від 26.08.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі №904/2966/20. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 20.10.2020. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2020 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединицьке» (за вх. № 13204 від 31.08.2020) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 у справі № 904/2966/20 залишено без руху. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2020 . Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (за вх. № 13204 від 31.08.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 у справі № 904/2966/20. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 19.11.2020. Розгляд апеляційних скарг об`єднано в одне апеляційне провадження. У судовому засіданні 19.11.2020 оголошено перерву до 15.12.2020. У судовому засіданні 15.12.2020 розгляд справи був відкладений на 02.02.2021, про що прийнято ухвалу. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", через систему "Електронний суд" надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Розгляд судового засідання 02.02.2021 призначений для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon", про що прийнято ухвалу від 24.12.2020. 18.01.2021 від представника Позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/2966/20. Клопотання обґрунтовували тим, що справи №904/2966/20 та №904/2979/20 є подібними за складом учасників, предметом спору та змістом правовідносин. У судовому засіданні 02.02.2021 р. задоволено заяву представника Позивача про зупинення провадження у справі до винесення рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/2966/20, оголошено вступну та резолютивну частину ухвали про зупинення провадження у справі, про що прийнято ухвалу від 24.12.2020. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 провадження у справі №904/2966/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 у справі № 904/2966/20- поновлено. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.04.2021р. на 12:20. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", надійшло клопотання про участь його представника - Савчука Ю. М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2021 року була задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та ухвалено провести судове засідання у справі № 904/2966/20 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", призначене на 22.04.2021 року в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/). У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Кощеєва І.М. у відпустці, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, розгляд справи № 904/2966/20, призначеної на 22 квітня 2021 року, не відбувся. Враховуючи усунення зазначених обставин, призначено провести судове засідання за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та призначено справу до розгляду на 25.05.2021 на 12 годин 30 хвилин, про що було прийнято ухвалу від 26.04.2021. У судовому засіданні 25.05.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 30.03.18р. товариством з обмеженою відповідальністю «Агротек» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім «Армада ЛТД» підписано договір поруки №3П/17АФ-15 (далі Договір). В п. 1.1. Договору вказано, що предмотом цього Договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженого відповідальністю «Серединецьке», своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015 p., а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015 р. Відповідно до п. 1.2. Договору сторони Договору встановлюють, що зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та Основним договором, не потребують. Умовами п. 1.3. Договору визначено, що Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань Лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору Лізингодавщо та Лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Сторони заявляють, то порука згідно цього договору надана без мети отримання прибутку. Поручитель підтверджує, що вій надає поруку безоплатно і ця умова є безумовною і безвідкличною (п.1.4 Догвоору). Пунктом 2.1 Договору передбачено, що у випадках неможливості виконання Лізннгоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором: Лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом Сторонам одночасно, повідомивши Поручителя про прострочення Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання. Згідно п. 2.2. Договору сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по Основному договору і Поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу Лізингодавця, то Лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна Поручителя, згідно норм чинного законодавства. Сторони договору встановлюють, що Поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав Лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов`язанню - Основному договору (п. 2.3 Договору). Умовами п. 3.1, 3.1.1 визначено, що Поручитель зобов`язаний: Протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги Лізингодавця про прострочення ЛІзингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання-або листа Лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за Основним договором, виконати відповідне зобов`язання, шляхам перерахування коштів на погашення заборгованості Лізингоодержувача за Основним договором на рахунок Лізингодавця зазначений в цьому договорі. Умовами п.3.1, 3.1.2 Договору визначено, що Поручитель зобов`язаний: у разі невиконання Лізиигоолсржувачем забезпеченого порукою зобов`язання, відповідати перед Лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення. Поручитель має право: зворотної вимоги до Лізингоодержувача в межах суми виконаного ним зобов`язання ( п. 3.2, 3.2.1. Договору). В п. 3.4., 3.4.1 Договору Лізингодавець має право: у разі невиконання ЛІзингоодержувачем та Поручителем забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Лізингоодержувача, як солідарних Боржників, згідно з чинним законодавством України. Відповідно до п. 4.1 Договору у разі порушення Поручителем вимог п. 3.1.1. цього Договору, Поручитель зобов`язаний сплатити Лізингодавцю пеню я розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, від суми невиконаного забезпеченого порукою зобов`язання, за кожний день прострочки. В п. 6.2 Договору вказано, що сторони Договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами. Порука припиняється, якщо Лізингодавець» протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до Поручителя. Пунктом 6.2. Договору передбачено, що сторони Договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності Поручителя, обсяг відповідальності Поручителя залишається без змін (попереднім). Крім того, ТОВ «Агротек», ТОВ «Євразія-Сервіс» та ТОВ «Серединецьке» було укладено тотожний договір поруки за№ 2П/17АФ-15 від 30.03.2018, який за своїм змістом є ідентичним договору поруки № 3П/17АФ-15 від 30.03.2018. В зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" умов договору фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек» 01.03.2019 вручило Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Армада ЛТД» вимогу № 0103/19-2юр від 01.03.2019 за договором поруки № 3П/17АФ-15 від 30.03.2018, що підтверджується печаткою товариства та підписом генерального директора останнього про отримання вимоги. 05.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД" вручило Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" листа № 17/пор від 04.03.2019, в якому вказало про те, що у зв`язку зі скрутним фінансовим станом не має в повному обсязі можливості виконати умови вимоги № 0103/19-2юр від 01.03.2019 за договором поруки № 3П/17АФ-15 від 30.03.2018 та зазначило про можливість часткового погашення заборгованості через невизначений строк. У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД" та ТОВ «Євразія-Сервіс», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про солідарне стягнення 29 465 532 грн. 89 коп. (справа № 904/2617/19), позовні вимоги в якій обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поруки №3П/17АФ-15 від 30.03.2018 відповідачем-1 та договору поруки №2П/17АФ-15 від 30.03.2018 відповідачем-2, які виступають поручителями з виконання Лізингоодержувачем (ТОВ "Серединицьке") своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015. Оспорюваний договір поруки №3П/17АФ-15 від 30.03.2018 було укладено майже за рік до подання вказаного позову, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" звернулося до суду із позовною заявою до двох поручителів за договором фінансового лізингу № 17АФ-15 від 16.03.2015 та скористалося своїм правом, у відповідності до вимог статті 29 ГПК України. 09.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД" було здійснено часткову сплату по договору поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 на суму 100,00 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. Порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами татей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Договір поруки є двостороннім, він укладається між кредитором і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов`язанні, забезпеченому порукою. Обов`язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки, хоча укладення тристороннього договору між кредитором, боржником і поручителем ЦК України не забороняє і це є звичною діловою практикою. Таке регулювання (можливість укладення договору поруки без згоди боржника) відповідає загальному підходу цивільного законодавства про можливість відступлення кредитором своїх вимог без згоди боржника (стаття 516 ЦК України). Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17). Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви добросовісними. Відповідно до усталеної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника. Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником ("невідомий боржнику поручитель") є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, зокрема на їх спрямування на зміну територіальної юрисдикції (підсудності) спорів, що випливають із основного зобов`язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов`язанням. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі у цій справі пояснюють свої наміри виключно бажанням укласти відповідний Договір поруки. Факт звернення ТОВ «Агротек`до ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» з вимогою № 0103/19-2юр від 01.03.2019 за договором поруки № 3П/17АФ-15 від 30.03.2018, а також звернення з позовом про стягнення заборгованості, підтверджують намір створити правові наслідки, які передбачені як договором лізингу, так і договором поруки. Відмова від позову в частині вимог одного з відповідачів - це процесуальне право позивача, надане йому у господарському процесі. 05.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД" вручило Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" листа № 17/пор від 04.03.2019, в якому вказало про те, що у зв`язку зі скрутним фінансовим станом не має в повному обсязі можливості виконати умови вимоги № 0103/19-2юр від 01.03.2019 за договором поруки № ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 та зазначило про можливість часткового погашення заборгованості через невизначений строк. 09.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД" було здійснено часткову сплату по договору поруки №ЗП/17АФ-15 від 30.03.2018 на суму 100,00 грн, що фактично підтверджує вжиття відповідачем - 2 заходів щодо реального виконання оспорюваного договору. Таким чином позивач належним чином не довів, що всі учасники оспорюваного правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Матеріали справи свідчать також і про те, що ТОВ «Серединецьке» оспорює договір поруки № 3П/17АФ-15 від 30.03.2018 як заінтересована особа в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України, не будучи стороною цього договору, з тих мотивів, що цей правочин не направлений на реальне настання правових наслідків та укладений з метою зміни територіальної підсудності у справах №904/422/19 і №904/2617/19 та містить ознаки фіктивного правочину, в розумінні ст. 234 ЦК України. Відповідно до ч. 11 ст. 30 ГПК України, у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладення, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання. Колегія суддів констатує, що подання ж вищезазначених позовів є правом лізингодавця та не порушує жодних прав ТОВ «Серединецьке», оскільки воно не є відповідачем у справах №904/422/19 і №904/2617/19. Позивач у даній справі неодноразово стверджував, що оспорюваний договір поруки укладений з метою зміни територіальної юрисдикції (підсудності) і саме в цьому вбачав порушення своїх інтересів. Таким чином, йдеться про те, що позивач вимагає визнання недійсним оспорюваного договору поруки для захисту свого процесуального інтересу, а не цивільно-правового. Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації. Зловживання правом не повинно призводити до того, що особа втрачає усіляку можливість свого судового захисту. Суд лише повинен не дати особі досягти того, що вона прагне досягти зловживальницькою дією, зберігаючи розумний баланс інтересів учасників господарських відносин. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу (відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №318/89/18). Відповідно до пункту 4 частини другої статті 43 ГПК України зловживанням процесуальними правами є необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. Частина третя цієї статті передбачає, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ГПК Ураїни. Таким чином, ТОВ "Серединецьке" як учасник справи №904/422/19 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача), інтереси якого могли бути порушені штучним об`єднанням позовних вимог з метою зміни територіальної юрисдикції (підсудності) цієї справи, може використати передбачені господарським процесуальним законодавством способи захисту від зловживання процесуальними правами іншими учасниками процесу. Водночас, колегією суддів враховується й та обставина, що ТОВ "Серединецьке" є боржником за Лізинговим договором, і як боржник за основним зобов`язанням, товариство може бути зацікавленим в затягуванні судового розгляду справи про стягнення кредитором як управленою особою боргу з поручителів. Такий додатковий інтерес не є легітимним і не підпадає під судовий захист. У зв`язку з цим суд критично ставиться до дійсних мотивів звернення позивача з позовною заявою у цій справі. Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов`язків чи уникнення сплати боргу боржником (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 18.09.2019 у справі № 200/4202/14-ц). Апеляційний суд, беручи до уваги встановлені обставини справи зазначає про те, що спірний договір поруки №3П/17АФ-15 від 30.03.2018 жодним чином не порушує прав чи законних інтересів позивача. До того ж, ТОВ "Серединецьке" у справі, що розглядається, не довело наявність цивільно-правового інтересу у визнанні недійсним оспорюваного Договору поруки. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставоюдля ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18. Щодо посиланя скаржника на те, що управління та контроль над ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» здійснює одна й та сама особа (ОСОБА_1), тому в розумінні Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» договір поруки №3П/17АФ-15 від 30.03.2018 є правочином щодо якого є заінтересованість, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» правочин ввжається правочином, щодо якого є заінтересованість (правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з будь - яким із таких осіб: 1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою; 2) учасником, який одноособово або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства або його афілійованими особами; 3) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства; 4) іншою особою, визначеною статутом товариства. В зазначеній статті не містится правових наслідків щодо вчинення правочину щодо якого є заінтересованість. До того ж, спірний договір укладено сторонами до набрання чинності цим Законом. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до татті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, ухвалене рішення відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а відтак передбачених законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статтею 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні. Судові витрати. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединицьке» (за вх. №13132 від 26.08.2020) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» (за вх. № 13204 від 31.08.2020)- залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 у справі №904/2966/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 08.06.2021. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя О. Г. Іванов Суддя І. М. Кощеєв