Постанова 4857 № 380/5883/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5883/20 пров. № А/857/7786/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Онишкевича Т.В. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Лунь З.І., час ухвалення судового рішення 11 год 54 хв у м. Львові, дата складення повного тексту судового рішення 09березня2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України (далі ГУ ДМСУ, відповідач) щодо відмови у видачі йому паспорта громадянина України згідно поданої ним заяви від 06.05.2020 та зобов`язати видати йому такий паспорт. Позов мотивований тим, що йому протиправно відмовлено у видачі паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм взамін паспорта зразка 1994 року, оскільки обставини з питань набуття ним громадянства України, що стало підставою такої відмови, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили. Крім того, висновки відповідача стосовно подання ним документів не у повному обсязі є безпідставними, оскільки відмова не містить відповідного обґрунтування яких саме документів не було ним подано. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Цімура Я.В. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов. Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1681,60 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, 32500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, 2522,40 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 13000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з січня 2003 року позивач був документований паспортом громадянина України, законність видачі якого підтверджена у книзі обліку надходження паспортів і видачі їх громадянам України у період з 21.06.2002 по 26.01.2004. При цьому, законність документування його паспортом громадянина України ніким не була оскаржена. Суд першої інстанції, вказуючи на те, що факт проживання позивача на території України станом на 24.08.1991 підтверджується рішенням Баранівського районного суду від 15.07.2015, невірно взяв до уваги пояснення позивача про те, що він прибув на територію України у 1992 році. Щодо службового розслідування, проведеного ВГІРФО УМВС України в Житомирській області від 19.04.2006, за результатами якого було встановлено, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, було визнано виданими безпідставно, ні у відповідача, ні в ДМСУ відсутній як оригінал такого висновку, так і належним чином завірена його копія. Додатково вказує на те, що правову оцінку вказаному висновку надано судом у рішеннях по справі №1.380.2019.002075. Крім того, громадянство України не може бути втрачене чи припинене на підставі рішення, складеного за результатами службової перевірки. Також, представник позивача вважає безпідставними покликання відповідача та висновки суду першої інстанції з покликанням на обставини примусового видворення позивача, оскільки в основу цих рішень покладений висновок службової перевірки від 19.04.2006, який з урахуванням висновків суду у №1.380.2019.002075 є неактуальним та не відображає дійсні обставини. Покликання відповідача та висновки суду першої інстанції про засудження відповідача за вчинення кримінального правопорушення не може бути підставою для відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Цімуру Я.В., який підтримав апеляційну скаргу, представників відповідача Горбань О.В. та Заплітну Ю.В., які заперечили проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 06.05.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Відділу «Центр оформлення документів №4» Львівського міського управління ДМС України у Львівській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі картки. Листом №4654-28-4654-20 від 07.07.2020, начальник відділу центр оформлення документів №4» ЛМУ ГУ ДМС України у Львівській області №4654-28-4654-20 від 07.07.2020 ОСОБА_3 повідомив, що ДМС України має інформацію від компетентних органів Республіки Грузія про зміну ОСОБА_1 своїх персональних даних на « ОСОБА_4 », що стало підставою для прийняття рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України. ОСОБА_1 , на підтвердження наявності підстав для отримання паспорта громадянина України подав суду відповідь на запит щодо наявності виборця в реєстрі виборців станом на 12.07.2020, довідку про реєстрацію місця проживання особи, копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області 31.01.2003, Вважаючи, що йому протиправно відмовили у видачі паспорта громадянина України, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд заяви позивача було здійснено відповідачем без порушень встановленого порядку та способу, а також обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для здійснення ідентифікації особи. Суд також вказав, що станом на день звернення позивача 03.06.2016 до органів міграційної служби про встановлення належності до громадянства України і по даний час, він не був громадянином України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 77 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судом першої інстанції встановлено, що суть спору зводиться до того, що ОСОБА_1 не є громадянином України, оскільки паспорт громадянина України, який йому було видано у 2003 році, отримано з порушенням порядку та на підставі неправдивих даних. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України «Про громадянство України» №2235-III від 18.01.2001 (далі - Закон №2235-III). За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2235-III: громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 було затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Постанова №302). Згідно п.10 Постанови №302, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр). Відповідно до п.32 Постанови №302, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. До переліку документів, які подаються для оформлення паспорту, зокрема, надаються оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). Перелік документів, які подаються заявником для оформлення паспорта, зазначений в п.35 вказаного Порядку. Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт (п.38 Порядку №302). Пунктом 44 Постанови №302 передбачено, що за результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі свідоцтва про народження, а також перевірки факту належності особи до громадянства України працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС. Якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку. Відповідно до пунктів 78-82 Постанови №302, у разі коли під час порівняння фотозображення із фотокарткою не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві про видачу паспорта, який підлягає обміну, про це повідомляється територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації особи і з`ясування обставин виникнення розбіжностей. За результатами проведених перевірок, підтвердження факту видачі паспорта зразка 1994 року, ідентифікації особи працівник територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні. У разі коли паспорт зразка 1994 року був оформлений територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, територіальний підрозділ ДМС надсилає запити до відповідного територіального органу ДМС. У разі коли картотеки заяв про видачу паспорта територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація в наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до п. 43 цього Порядку. За результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі паспорта зразка 1994 року, перевірки факту належності до громадянства України особи, яка набула громадянство України відповідно до ст.6 Закону України «Про громадянство України», працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС, та приймає рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні. Якщо за результатами проведення процедури встановлення особи її не було встановлено, приймається рішення про відмову в оформленні паспорта особі, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, із зазначенням підстав відмови. Згідно п.100 Постанови №302, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. Згідно п.101 Постанови №302, у рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови. У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого вручення заявнику. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта. Відповідно до п.п.115-117 Постанови №302, рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду. ДМС, територіальний орган ДМС має право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом ДМС або територіальним підрозділом ДМС, і за наявності підстав зобов`язати його скасувати попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі паспорта і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів. Інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома заявника в установлений законодавством строк. Позивач зазначає, що факт його проживання на території України у період часу з травня 1991 року та на момент проголошення 24.08.1991 року незалежності України підтверджується рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 15.07.2015 по справі №273/829/15-ц. Проте, як було встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи є пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що прибув на територію України у 1992 році. У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про обмін паспорта колишнього СРСР на паспорт громадянина України, а 31.01.2003 Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області був документований паспортом громадянина України. За результатами службового розслідування, проведеного ВГІРФО УМВС України в Житомирській області від 19.04.2006 було встановлено, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на підставі паспорта громадянина України, було визнано виданими безпідставно. Вказане службове розслідування стало підставою для внесення до інформаційної системи «Недійсний документ» відносно паспорта громадянина України, виданого Баранівським РВ ГУМВС України в Житомирській області 31.01.2003 на ім`я ОСОБА_1 відомостей щодо його недійсності. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 по справі №1.380.2019.002075, яке набрало законної сили 20.02.2020, було визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби в Житомирській області щодо внесення 21.12.2017 відомостей в інформаційну систему «Недійсний документ» відносно паспорта громадянина України, виданого Баранівським РВ ГУМВС України в Житомирській області 31.01.2003 на ім`я ОСОБА_1 та зобов`язано Управління Державної міграційної служби в Житомирській області видалити відомості з інформаційної системи «Недійсний документ» відносно паспорта громадянина України, виданого Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області 31.01. 2003 на ім`я ОСОБА_1 . Крім того, з рішення Васильківського міськрайонного суду від 30.11.2015 по справі №362/7691/15-ц вбачається, що 19.02.2014 громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив ім`я та прізвище на ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянин Грузії, перебував в Україні з березня по травень 2014. 24.11.2015 до Баранівського PВ УДМС України в Житомирській області з Васильківського РВ УДМС України в Київській області (вих. № 20/1842 від 13.11.2015), надійшло повідомлення про зняття особи з реєстрації місця проживання. Згідно з вказаним повідомленням гр. ОСОБА_1 , 1974 року народження, як громадянин Грузії, по посвідці на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2 , виданій 05.06.2015 УДМС України в Чернігівській області, зареєструвався за місцем проживання по АДРЕСА_1 з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання Житомирська область, смт. Баранівка. Крім того, листами Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області №56/3-6052 від 08.10.2015 та УМВС України в Житомирській області №1/2719 від 01.09.2015 повідомлено, що в проекті Генерального секретаріату Інтерполу «Міленіум», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був засудженим 10.01.2007 року в Грузії за торгівлю наркотичними засобами до 12 років позбавлення волі, звільнений у 2013 році у зв`язку з амністією та належить до категорії осіб «злодії в законі». Рішення Васильківського міськрайонного суду від 30.11.2015 по справі №362/7691/15-ц встановлено юридичний факт, що громадянин ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження місто Кутаїсі, Республіка Грузія, являється однією особою. У цьому рішенні також зазначено, що 08.05.2015 Указом Президента Грузії №172 задоволено прохання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Грузія, про вихід з громадянства Грузії. Реєстрацію від 19.02.2014 зміни імені та прізвища громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджує лист міністерства внутрішніх справ Грузії. 02.03.2018 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянином України та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України. Також, як видно з матеріалів справи, 17.05.2014 ОСОБА_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12 , що оформлено відділом ДРАЦС по м.Xмельницькому. Як видно з витягу ДРАЦС, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Грузії, паспорт НОМЕР_3 , виданий Міністерством юстиції Кутаїсі Грузія, 21.02.2014. Шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 був розірваний за рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області 23.11.2015 у справі №362/4467/15-ц. Однак, зазначене рішення суду відсутнє у ЄДРСР. 18.05.2016 ОСОБА_13 звернувся до Васильківського районного відділу УДМС України у Київській області із заявою про надання йому довідки про встановлення особи та про те, що станом на 24.08.1991 він перебував у громадянстві колишнього СРСР. Подання цієї заяви ОСОБА_13 мотивував тим, що він має намір подати заяву про встановлення належності до громадянства України. Заяву про встановлення належності до громадянства України було подано 03.06.2016, однак вже особою - ОСОБА_1 . Листом від 10.06.2016 Васильківський РВДМС України в Київській області повідомив ОСОБА_1 , що його заява про визначення належності до громадянства України залишена без виконання з тих підстав, що видана йому посвідка на тимчасове проживання в Україні була скасована. 07.06.2016 громадянином ОСОБА_1 до Баранівського PC УДМС подано заяву про втрату паспорта громадянина України, за результатами перевірки якої Баранівським PC УДМС України в Житомирській області 23.07.2016 йому було відмовлено у видачі паспорта громадянина України, оскільки подані до територіального підрозділу матеріали не відповідали Порядку №320. Дане рішення адвокатом Крикуновим О.В. було оскаржено до Житомирського окружного адміністративного суду. Проте, під час апеляційного розгляду справи №806/1870/16 ОСОБА_1 подав заяву про відмову від позову, яку 12.12.2017 судом було задоволено, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 визнано нечинною та провадження у справі закрито. Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №810/2402/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДМС в Київській області, Васильківського РВ УДМС в Київській області було скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2016 та прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДМС у Київській області, Васильківського районного відділу УДМС в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано неправомірними дії Васильківського РВ УДМС в Київській області щодо залишення без виконання заяви ОСОБА_1 від 25.05.2016 про встановлення належності до громадянства України та зобов`язано Васильківський РВ УДМС в Київській області розглянути вказану заяву відповідно до Указу Президента України №215 від 27.03.2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України». На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 Васильківським РВ УДМС в Київській області направлено лист №1595 від 05.01.2017 про необхідність прибуття ОСОБА_1 до територіального підрозділу УДМС в Київській області для надання оригіналів документів (06.01.2017 вручено). Матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 звертався до Васильківського РВ УДМС в Київській області з метою надання документів для продовження руху заяви про встановлення належності до громадянства України. У зв`язку із зазначеним та з метою добровільного виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 по справі №810/2402/16 Васильківським РВ УДМС в Київській області була розглянута заява ОСОБА_1 від 25.05.2016 без його участі та встановлено, що дана заява не відповідає вимогам законодавства України, у зв`язку з чим повернена заявнику та надано двомісячний строк з моменту отримання для усунення недоліків. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист Васильківського РВ УДМС в Київській області від 23.09.2017 про повернення документів для усунення недоліків вручено ОСОБА_1 29.09.2017. Васильківським РВ УДМС в Київській області була повернута заява ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України, для усунення недоліків, термін усунення яких встановлено до 29.11.2017. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на день такого звернення і по даний час позивач не був громадянином України, а мав намір ним стати. Однак, для оформлення документів з метою подання заяви, він звертався як П. Філаурі. Про те, що ОСОБА_1 не перебував у громадянстві України до 03.06.2016 свідчить той факт, що з червня 2015 по червень 2016 він перебував на території України як громадянин Грузії відповідно до посвідки на тимчасове проживання, із заявою про видачу якої звертався особисто. Отже, судом встановлено, що за наявності факту документування паспортом громадянина України, позивач перебував на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання. Подання 18.05.2016 заяви про встановлення належності до громадянства України, за наявності судового рішення від 15.07.2015 (факт проживання на території України станом на 24.08.1991), свідчать про наявність сумнівів набуття позивачем громадянства України з підстав, передбачених Законом України «Про громадянство України». При цьому, позивач не надав суду доказів на підтвердження його звернення до компетентних органів із заявою про втрату паспорта громадянина України з моменту документування таким паспортом і до отримання посвідки на тимчасове проживання. Натомість таке звернення відбулося лише 07.06.2016. Таким чином, відповідач у цій справі, отримавши заяву позивача від 06.05.2020, на виконання Постанови №302 встановив, що ОСОБА_1 не привів документи, що посвідчують особу, у відповідність з вимогами законодавства для здійснення ідентифікації його особи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що решта доводів апеляційної скарги не охоплені мотивами та підставами позову, а також не впливають на вирішення суті спору, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе не давати на них відповіді. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Цімури Яромира Володимировича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року по справі №380/5883/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 08.06.2021.