Постанова 4856 № 240/14231/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/14231/20 Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М. Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 08 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 27.08.2020 звернулась із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просила: - стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях як правонаступника майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 14 лютого 2020 року до моменту винесення рішення у цій справі; - допустити негайне виконання рішення суду. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях як правонаступника майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 04 серпня 2020 року до моменту винесення рішення у цій справі. У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14 лютого 2020 року до моменту винесення рішення у цій справі , та в задоволенні клопотання допустити негайне виконання рішення суду - відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що норма ст.236 КЗпП України передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника та не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Щодо дати з якої слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення, то суд першої інстанції зазначив, що оскільки рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 по справі №240/10405/19 набрало законної сили 04.08.2020, тому саме з цієї дати слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення до моменту винесення рішення у цій справі. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях було позбавлене права добровільно виконати рішення суду, оскільки від органу ДВС не надходили на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях вимоги щодо виконання рішення суду від 13.02.2020 у справі № 240/10405/19 та не було встановлено строку на його виконання, при цьому лише 03.09.2020 ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду замінено боржника у виконавчому провадженні і лише тоді відбулося процесуальне правонаступництво. Крім того, у період з 11.12.2020 по 19.01.2021 ОСОБА_1 вже було поновлено на роботі, а тому затримка виконання рішення суду за вказаний період була відсутня. Разом з тим не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказала, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14.02.2020 по 03.08.2020, оскільки судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та не застосовано норми права до спірних правовідносин, які викладені в постановах Верховного Суду, зокрема в постанові від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15 та від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначила, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про безпідставне невиконання відповідачем рішення про поновлення на роботі, водночас, наведені в апеляційній скарзі обставини щодо неможливості вчасного виконання відповідачем рішення є необґрунтованими та може розцінюватись, як неналежне вчинення заходів з метою виконання судового рішення. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 витребувано справу з суду першої інстанції. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 апеляційні скарги залишено без руху. Ухвалою суду від 30.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою суду від 21.04.2021 справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження на 26.05.2021. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач працювала у Регіональному відділені Фонду державного майна з 19.06.1995 на посаді провідного спеціаліста, а з 02.02.2004 по день звільнення на посаді начальника відділу оренди державного майна, що підтверджено копією трудової книжки. У зв`язку з реорганізацією шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях як юридичної особи публічного права, що розташоване у м. Рівне, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 11.04.2019 року №363 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», враховуючи припинення юридичної особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, попереджено про наступне скорочення посади начальника відділу оренди державного манна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, яку ОСОБА_1 займає. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 07.08.2019 №35-К «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п.1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу оренди державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області з 07 серпня 2019 року. Позивач, не погодившись з прийнятим наказом від 07.08.2019 №35-К, звернулася до суду з позовом. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2020, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ РВ ФДМУ по Житомирській області від 07.08.2019 №35-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу оренди державного майна на підставі пункту 1 частини 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу"; зобов`язано РВ ФДМУ по Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного майна; стягнуто з РВ ФДМУ по Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2019 року по день ухвалення судового рішення - 13 лютого 2020 року у розмірі 82 723 грн. 88 коп.; у решті позовних вимог ОСОБА_1 судом було відмовлено. Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін та набрало законної сили. Разом з тим, 19.02.2020 позивач звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про примусове виконання рішення. 14.07.2020 у зв`язку із невиконанням РВ ФДМУ по Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі №240/10405/19 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено на адресу суду Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області повідомлення про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, з відповідними заявами від 19.02.2020 та від 24.02.2020 щодо виконання рішення суду позивач зверталась до РВ ФДМУ по Житомирській області. Проте, Регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області рішення суду не було виконано: ОСОБА_1 не поновлено на посаді, середній заробіток за час вимушеного прогулу їй не виплачено та відповідно не стягнуто у примусовому порядку. Не погоджуючись з бездіяльність відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в статті 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. З аналізу правових норм, що застосовуються до спірних правовідносин випливає, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок виявляється у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Отже, згідно статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. При цьому, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2020 року по справі № 0670/4692/12 та від 24.12.2020 у справі № 807/2434/15. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно практики Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Так, з матеріалів справи слідує, що відповідачем допущено затримку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі №240/10405/19 в частині поновлення позивача на посаді. При цьому, згідно наданих до суду відповідачем копій документів, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі №240/10405/19 позивача Наказом № 180-к від 11.12.2020 поновлено на посаді начальника відділу орендних відносин Управління орендних відносин та оціночної діяльності Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, як правонаступника майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області. Таким чином, відповідач виконав зазначене судове рішення несвоєчасно, що свідчить про його протиправну бездіяльність та є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на посаді. Відтак, посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність факту затримки виконання рішення суду є протиправним При цьому, як зазначалось вище період затримки необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Оскільки рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/10405/19 винесено 13.02.2020, а Наказ про поновлення на посаді № 180-к прийнято 11.12.2020, то середній заробіток за час затримки виконання рішення слід рахувати з 14.02.2020 по 10.12.2020. Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 04.08.2020 до моменту винесення рішення у цій справі (19.01.2021), а тому рішення у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14.02.2020 по 10.12.2020. Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Так, фактичний період затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді становить 207 робочих днів (з 14.02.2020 по 10.12.2020), враховуючи розмір середньоденного заробітку позивача встановленого рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі №240/10405/19 в сумі 631,48 грн стягненню середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання судового рішення підлягає сума в розмірі 130 716, 36 грн. (207 х 631,48 = 130 716, 36). Щодо клопотання позивача, про звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне. Статтею 371 КАС України визначено перелік категорій справ, рішення в яких можуть виконуватися негайно. Зокрема, п. 2 ч. 1 цієї статті передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Тобто, негайному виконанню підлягають рішення у майнових спорах про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби. В той же час середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою. Отже, підстав для звернення до негайного виконання рішення суду у цій справі не має. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 823/1823/18. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог частково. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційні скарги ОСОБА_1 та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (ЄДРПОУ 42956062 вул. Петра Могили, 24 м. Рівне, 33001) як правонаступника майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 14 лютого 2020 року по 10 грудня 2020 року в сумі 130 716 (сто тридцять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 36 коп. У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях як правонаступника майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 14 лютого 2020 року до моменту винесення рішення у цій справі, - відмовити. В задоволенні клопотання про звернення судового рішення до негайного виконання - відмовити. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.