Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/16523/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 460/16523/21 пров. № А/857/15383/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року (суддя Дудар О.М., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Рівненської обласної прокуратури, у якому просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №460/6798/20 за період з 12.02.2021 по 06.09.2021 в сумі 151764,20грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення в частині поновлення позивача на посаді виконано лише 07.09.2021. Відтак, існують правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі матеріальний закон пов`язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском незаконно звільненого до роботи. Зазначає, що позивач лише 02.09.2021 звернувся із заявою про поновлення на посаді, відтак відповідачем в найкоротший термін виконано рішення судів. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №460/6798/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального, Рівненської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю: - визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №15 від 17 липня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо неуспішного проходження атестації прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 ; - визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Рівненської області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 18 серпня 2020 року №783к; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Управління представництва інтересів держави в суді Рівненської обласної прокуратури та органах прокуратури або на рівнозначній посаді з 19 серпня 2020 року; - стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2020 року по 11 лютого 2021 року у розмірі 132251грн 66коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді Рівненської обласної прокуратури та органах прокуратури або на рівнозначній посаді з 19 серпня 2020 року та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23306 грн. 65 коп. допущено до негайного виконання. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №460/6798/20 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури задоволено частково: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №15 від 17 липня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо неуспішного проходження атестації прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 ; - визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Рівненської області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 18 серпня 2020 року №783к; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області з 19.08.2020; - стягнуто з прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 132251грн 66коп. (сто тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят одну гривню шістдесят шість копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2020 року по 11 лютого 2021 року. У решті позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.05.2022 у справі №460/6798/20 касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури залишено без задоволення, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №460/6798/20 - без змін. Наказом Рівненської обласної прокуратури від 07.09.2021 №947к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області з 19.08.2020. Отже, рішення суду від 11.02.2021 було виконано 07.09.2021. Звертаючись з позовом, позивач вважав, що невиконання у період з 12.02.2021 по 06.09.2021 Рівненською обласною прокуратурою рішення суду в добровільному порядку свідчить про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не забезпечено негайного виконання рішення суду у справі №460/6798/20, це є підставою для стягнення з нього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі №460/6798/20. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до частини другої статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. За приписами положень частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з частиною восьмою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Відповідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок КМУ № 100). Згідно з пунктом 5 Порядку КМУ № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку КМУ № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. За змістом пункту 10 Порядку КМУ № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 31.07.2019 у справі №813/593/17, від 25.09.2019 у справі №813/4668/16, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 26.11.2020 у справі №500/2501/19, від 19.04.2021 у справі №826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18. Суд зазначає, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 у справі №640/755/19. Як встановлено судом першої інстанції, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №460/6798/20, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Рівненської області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 18 серпня 2020 року №783к; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області з 19.08.2020;стягнуто з прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 132251грн 66коп. (сто тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят одну гривню шістдесят шість копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2020 року по 11 лютого 2021 року. Слід наголосити, що існування зазначеного судового рішення породжувало у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу негайно після його проголошення. Між тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, лише 07.09.2021 наказом Рівненської обласної прокуратури від 07.09.2021 №947кЧернегу Ю.П. поновлено на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Рівненської області з 19.08.2020. Враховуючи наведені вище правові положення, а також беручи до уваги те, що рішення суду про поновлення позивача на посаді фактично виконано відповідачем07.09.2021, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про затримку з боку відповідача виконання цього рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки, а саме з 12.02.2021 по 06.09.2021. Доводи апелянта про те, що право на стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникає лише за наявності вини роботодавця у не виданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі колегія суддів визнає необґрунтованими та зазначає, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці і Закон пов`язує таку виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.01.2022 у справі №580/5185/20. Твердження скаржника про те, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, а тому для цього необхідна заява від особи, яка бажає бути поновленою на посаді, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі колегія суддів визнає помилковими та зазначає, що усталеною є

позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем. Аналогічні правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 05.02.2022 у справі №280/4402/21. Перевіряючи обґрунтованість стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №460/6798/20 у розмірі 151764,20 грн,колегія суддів виходить з наступного. Ключовими питаннями обґрунтованості стягнення такого заробітку у зазначеній вище сумі є правильність застосування (не застосування) при обчисленні розміру середньої заробітної плати позивача положень п. 10 Порядку КМУ №100. Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, визначається за правилами, передбаченими Порядком КМУ №100. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз.3 п.2 Порядку №100). Згідно з абз.1 п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №460/6798/20 встановлено, що згідно з довідкою Рівненської обласної прокуратури від 08.02.2021, сума середньоденної заробітної плати позивача складає 1084,03грн. Затримка виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №460/6798/20 склала 140 робочих днів. Таким чином, правильним є розрахунок суду першої інстанції, що відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 151764,20грн (1084,03грн х 140). Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року в справі №460/16523/21- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш