Постанова 4852 № 160/9208/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9208/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 р. (суддя Віхрова В.С.) в адміністративній справі № 160/9208/20 за позовом ОСОБА_1 до Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в особі структурного підрозділу відділу примусового виконань відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо невжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» за заявою позивачки від 02.05.2020 про примусове виконання виконавчого листа по справі №160/12059/19 від 16.04.2020. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її розгляд в порядку письмового провадження. 08 лютого 2021 р. від ОСОБА_1 до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій вона просить змінити підстави позову шляхом доповнення підстав позовних вимог до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 10 лютого 2021 р. заяву про уточнення позовних вимог та про зміну підстав позову повернуто ОСОБА_1 без розгляду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 10 лютого 2021 р. позовну заяву задоволено. ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про повернення без розгляду заяву про уточнення позовних вимог та про зміну підстав позову. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржену ухвалу, направивши справу для розгляду по суті до суду першої інстанції. Скаржник вказує на те, що суд повернув уточнену позовну заяву з підстави відсутності доказів направлення її копії іншим учасникам справи. Проте, згідно ч. 9 ст. 44 КАС України учасник справи звільняється від обов`язку надсилати іншим учасника справи або подавати до суду копії документів, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому випадку копії документів іншим учасникам справи направляє сам суд. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив. Згідно статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Повертаючи заяву про уточнення позовних вимог та про зміну підстав позову без розгляду, суд першої інстанції керувався частиною сьомою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні. ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржена ухвала постановлена судом першої інстанції без врахування положень частини 9 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами цієї процесуальної норми учасник справи звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Тобто, для застосування зазначених вище положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України має бути запроваджена Єдина судово інформаційно-телекомунікаційна система. Підтвердженням правильності такого висновку є обставина того, що законодавцем внесено зміни до зазначеної статті, якими зобов`язуються учасники справи надавати суду доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, навіть за умови подачі до суду документів в електронній формі (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» №1416-ІХ від 27.04.2021). Верховний Суд у численних постановах вказував на те, що повернення позовних заяв та апеляційних скарг, поданих всупереч дії приписів підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, є надмірним формалізмом та непропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою (остання - постанова від 15.04.2021 у справі №725/442118). Однак, колегія суддів звертає увагу, що визнання за учасниками справи права на подачу до суду документів в електронному вигляді до запровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не звільняє сторону від процесуального обов`язку щодо подачі доказів направлення копії заяви про зміну підстави або предмета позову та доданих до неї документів іншим учасникам справи, прямо визначеного частиною 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, як зазначалось вище, 10 лютого 2021 р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_2 . Тобто, повернення без розгляду заяви про зміну обґрунтування пред`явленого позову не вплинуло на результат судового рішення, про ухвалення якого ОСОБА_2 просила, звернувшись за захистом порушених прав. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність, визначених статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції. Керуючись статтями 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 р. в адміністративній справі № 160/9208/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 червня 2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук