Постанова 4854 № 420/6767/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6767/20 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С. представника апелянта адвоката Попова М.М. представника відповідача Рикіної Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.06.2020 року № 83. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з дня подання нею відповідної заяви, а саме з 05.06.2020р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.06.2020 року №

83. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з дня подання нею відповідної заяви, а саме 05.06.2020р. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та ухвалено нову постанову, якою частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2020 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з урахуванням висновків постанови апеляційного суду у справі №420/6767/20. Встановлено судовий контроль у справі №420/6767/20. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови апеляційного суду протягом трьох місяців з дня отримання копії постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року у справі №420/6767/20. 12.03.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов звіт щодо виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі №420/6767/20. 18.03.2021 року представником позивача подана заява щодо звіту відповідача, в якій зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року, оскільки пенсійним органом відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії з формальних підстав. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року прийнятий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вх. №12408/21 від 12.03.2021 року) про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі №420/6767/20. Завершена процедура судового контролю за виконанням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року по справі №420/6767/20. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою встановити новий строк для подання звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та накласти на керівника ГУ ПФУ в Одеській області штраф. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначила, що відповідачем було виконано постанову суду неналежним чином, оскільки ним не було враховано висновків постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на правомірність оскаржуваного рішення та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що постанова апеляційного суду виконана в повному обсязі, заява позивача розглянута та за наслідками розгляду заяви прийняте рішення від 16 грудня 2020 року№162 про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника, у зв`язку з тим, що розмір пенсії буде меншим ніж той, що отримує позивач. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення ухвалюється судом іменем України та є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частина четверта та сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист (п.6.3). У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Так, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України). Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлення судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі № 235/7638/16-а. Крім того, апеляційний вважає за необхідне зауважити, що в розумінні статті 382 КАС України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Встановлення судового контролю залежить від обставин, зокрема, наявності суттєвих перешкод у реалізації виконання судового рішення. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, у даній справі рішенням, яке набрало законної сили, відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2020 року про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням висновків встановлених в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року. Судом також був встановлений конкретний спосіб виконання рішення - розгляд шляхом прийняття рішення. Апеляційний суд зазначає, що рішенням суду задоволено лише частину позовних вимог, де зобов`язано суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2020 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позову відмовлено з урахуванням висновків суду. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року, яке набрало законної сили, не визначалось конкретного зобов`язання перевести позивача на інший вид пенсії та здійснити виплату пенсії по втраті годувальника, проте відповідача було зобов`язано повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків, наведених у постанові апеляційного суду. Зазначене було вказано у резолютивній частині рішення, яке відповідно до норм права підлягає виконанню. Дослідивши поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області звіт та прийняте рішення за наслідками повторного розгляду заяви позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що в ньому відсутнє будь-яке обґрунтування щодо відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший та відсутнє урахування позиції П`ятого апеляційного адміністративного суду. Сам звіт про виконання судового рішення (без дати та вих. №), який зареєстрований в суді першої інстанції 12.03.2021 року не містить інформації (розрахунків) за яких би вбачалось, що розмір пенсії позивача, яку вона отримує, є більшим за розмір пенсії по втраті годувальника на яку вона має право відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (т. 2 а.с. 1-2). Так само, додана до звіту копія рішення № 162 від 16.12.2020 року про відмову в переведені на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (т. 2 а.с. 3), не містить жодних розрахунків на підтвердження того, що розмір пенсії по втраті годувальника буде меншим ніж розмір пенсії, яку наразі отримує позивач. Не додано таких розрахунків і до самого звіту. Наявність лише самого факту повторного розгляду заяви позивача не може свідчити про належне виконання судового рішення. Зазначені обставини суд першої інстанції залишив поза увагою Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку щодо необґрунтованості рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.12.2020 року №162, а відтак і щодо відсутності доказів належного виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного від 01.12.2020 року в цій справі, та як наслідок щодо відсутності правових підстав для прийняття звіту. Щодо вимог апелянта в частині накладення штрафу на відповідача, апеляційний суд зазначає таке. Приписи ст. 382 КАС України, зокрема в частині накладення штрафу, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов`язані з невиконанням судового рішення в цій справі. Обов`язковою умовою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб`єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення у встановлений строк, встановлений судом та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Апеляційний суд зазначає, що відповідач суб`єкт владних повноважень подав звіт помилково вважаючи, що постанова апеляційного суду є виконаною в повному обсязі. Проте, оскільки під час апеляційного розгляду справи встановлене неналежне виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, апеляційний суд вважає за доцільне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив не повне з`ясування обставин при вирішенні питання щодо прийняття звіту про виконання постанови апеляційного суду, внаслідок чого, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення скасуванню, з прийняттям нового судового рішення. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 294, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 420/6767/20 скасувати та ухвалити нову постанову по справі. Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Встановити новий строк, до 15 червня 2021 року, для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Одеського окружного адміністративного суду звіту про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 420/6767/20. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складений 07.06.2021 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.