Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/12165/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12165/24 Головуючий І інстанції: Птичкіна В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту ухвали суду - 26.12.2026р.) про прийняття звіту про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 24.12.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, зокрема, просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту від 03.10.2024р.; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно ненадання довідки про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерацією проти України, за період його військової служби; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати йому довідку про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (додаток 6 до «Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (затв. постановою. Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. №413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023р. №887)). Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2025р. позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 03.10.2024р. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невидачі ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення Оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою за додатком 6 до «Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (затв. постановою. Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. №413). У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили - 19.05.2025р. 02.10.2025р. ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №400/12165/24, в якій він просив зобов`язати відповідача надати звіт про виконання в повному обсязі рішення судове рішення від 08.04.2025р. у даній справі та, відповідно, встановити строк для подання такого звіту. Зазначені вище вимоги обґрунтовані умисним, на думку позивача, не виконанням суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили у цій адміністративній справі. Ухвалою суду 1-ї інстанції від 10.10.2025р. задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та зобов`язано військову частину подати у місячний строк звіт про виконання рішення суду. 27.10.2025р. відповідачем подано до суду звіт, до якого, відповідно, додано копію довідки від 24.10.2025р. №1/121/1128 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та докази направлення довідки позивачу. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2025р. у прийнятті звіту відповідача - відмовлено, оскільки військова частина не вказала у довідці періодів та підставою видання довідки вказала рішення суду. Даною ухвалою було зобов`язано відповідача в строк не пізніше десяти календарних днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання судового рішення. 13.11.2025р. на адресу суду надійшов звіт військової частини, в якому відповідач наголосив на відсутності впродовж тривалого періоду належних підстав для оформлення довідки. Разом із тим, до звіту було додано нову довідку від 12.11.2025р. №1/121/1187. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (прийнята в порядку письмового провадження) прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення від 08.04.2025р. у справі №400/12165/24. Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 12.01.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2026р. та направити дану справу для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 02.02.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 24.02.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України). За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Також, варто звернути увагу на те, що обов`язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд 1-ї інстанції виходив з того, що підставою для звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю стало те, що надана разом зі звітом довідка від 11.12.2025р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідає вимогам закону. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано, зокрема, ст.382 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382 КАС України). Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням судового рішення, механізм якого унормований, у тому числі, ст.382 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання такого рішення. За письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання рішення суду з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання та одержання пенсійних виплат. У подальшому, судом можуть бути вжиті заходи реагування у межах судового контролю за виконанням судових рішень у формі встановлення нового строку для подачі відповідного звіту та/або накладення штрафу на особу відповідальну за виконання судового рішення. Підставами для застосування штрафу або ж встановлення нового строку для подачі звіту є, відповідно, неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення чи якщо в поданому звіті причини невиконання або неповного виконання рішення суду (дій зобов`язального характеру) є неповажними. Для застосування вищенаведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, встановлення нового строку подання звіту або ж накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є дійсно правом суду, а не його обов`язком. Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад судочинства, серед іншого, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19 та від 01.02.2022р. у справа №420/177/20. Як вбачається зі змісту резолютивної рішення суду від 08.04.2025р. у справі №400/12165/24, відповідача зобов`язано видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою за додатком 6 до «Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (затв. постановою. Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. №413). У цьому ж контексті, необхідно також зазначити про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2023р. №887 (якою внесені зміни до Порядку №413) затверджено новий бланк довідки, згідно з яким, у графі «підстава» мають бути вказані: назва, дата реєстрації і реєстраційний номер (індекс) не менш як одного із документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, - бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Тобто, враховуючи вказане, Військова частина НОМЕР_1 з дня набрання рішенням суду законної сили, була зобов`язана виконати таке рішення суду та видати відповідну довідку. На виконання зазначеного вище судового рішення, Військовою частиною НОМЕР_1 11.12.2025р. було видано довідку №1/121/1318 про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Колегія суддів встановила, що вказана довідка оформлена відповідно до чинної на момент її видачі редакції Порядку №413, містить підпис уповноваженої посадової особи та відтиск печатки військової частини. Як підставу для її видачі зазначено журнал бойових дій Військової частини НОМЕР_2 , облікований за ЖОЖ №1/181/341дск від 20.07.2023р. Разом із тим, аналіз матеріалів цієї справи свідчить про те, що зазначений журнал бойових дій відсутній серед доказів, які були надані суду та покладені в основу рішення суду від 08.04.2025р. Натомість, із тексту вказаного судового рішення вбачається, що підставою для висновку суду про наявність у ОСОБА_1 права на отримання відповідної довідки, зокрема, стало донесення від 27.11.2024р. тимчасово виконуючого обов`язки командира роти охорони Військової частини НОМЕР_2 , яке адресоване помічнику командира з правової роботи - начальнику юридичної групи Військової частини НОМЕР_1 . У зазначеному донесенні наведено відомості про безпосередню участь позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань, визначено періоди такої участі, а також зазначено реквізити бойових розпоряджень та наказів, на виконання яких він залучався до відповідних заходів. При цьому, будь-яких заперечень щодо належності або ж допустимості зазначеного доказу відповідачем під час розгляду справи не заявлялося Водночас, видана на виконання судового рішення довідка не містить жодного посилання на зазначене донесення, як на документ, що підтверджує безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та який фактично був покладений судом в основу висновків про обґрунтованість позовних вимог За наведених обставин, колегія суддів вважає, що надана відповідачем довідка не підтверджує належного виконання судового рішення від 08.04.2025р., оскільки її зміст сформовано на підставі документа, який не був предметом дослідження суду при вирішенні спору, тоді як документам, покладеним в основу судового рішення, у ній не надано жодного відображення. Причини неврахування відповідачем донесення від 27.11.2024р., яке було досліджено судом та, насамперед, покладено в основу прийнятого рішення, матеріали справи не містять. Отже, подана відповідачем довідка не свідчить про повне та належне виконання судового рішення, що є підставою для висновку про недотримання відповідачем вимог ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі викладеного та з метою належного судового контролю за виконанням рішення у цій справі, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ст.382 КАС України, встановити для суб`єкта владних повноважень 30-денний строк на виконання судового рішення у справі №400/12165/24 та подання відповідного звіту до суду першої інстанції з дати вирішення порушеного процесуального питання. За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Як передбачено ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для даної справи, що призвело до неправильного вирішення відповідного процесуального питання, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду 1-ї інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви позивача щодо встановлення судового у справі, з наведених вище підстав. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. «ґ» п.4 ч.1 ст.322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини з зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Керуючись ст.ст.249,308,311,315,317,321,322,325,328,382 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким встановити Військовій частині НОМЕР_1 строк 30 (тридцять) днів з дня одержання цього судового рішення для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення від 08 квітня 2025 року у справі №400/12165/24. Направити справу №400/12165/24 до Миколаївського окружного адміністративного суду для розгляду відповідного звіту Військової частини НОМЕР_1 в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України. Попередити суб`єкта владних повноважень, що за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У задоволенні решти вимог апеляційної скарги - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено: 05.06.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко