Постанова 4855 № 580/12478/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/12478/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Кузьмишина О.М. за участі: секретар с/з Кващук Т.А. пр-к позивача Попова І.П. пр-к відповідача Холявчук М.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на окрему ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якому просила: - визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 30.10.2024 №132 про відмову їй у призначенні пенсії у разі з втрати годувальника; - зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву від 12.09.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника та прийняти рішення, яким призначити їй пенсію у разі втрати годувальника, з 12.09.2024. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №580/12478/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30.10.2024 №132 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням мотивів суду в цій справі; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 09 травня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень при виконанні судового рішення. Окремою ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог ст.129-1 Конституції України та ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме невиконанню рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №580/12478/24 в частині про зобов`язання прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням мотивів суду в цій справі, а саме його обов`язку проаналізувати вказані у ньому норми закону на предмет достатності підстав вважати, що син позивачки вважається її годувальником, чи є вона непрацездатною та чи достатньо в неї віку для набуття права на такий вид пенсії тощо, та повідомити письмово суд про її виконання протягом 10 робочих днів з дати її отримання. Визначено, направити окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області для виконання. Не погоджуючись з вказаною окремою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати окрему ухвалу у повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог з виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Окрім того зазначено, що відповідачем виконано вищезазначене рішення в межах наданих законодавством повноважень. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 18 червня 2025 року. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 серпня 2025 року. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року задоволено клопотання представника позивача - Попової Інни Павлівни та представника Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області - Холявчука Максима Аркадійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 13 серпня 2025 року о 11:00 у справі №580/12478/24 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon». У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що при виконанні рішення суду від 22 січня 2025 року у справі №580/12478/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області допустило протиправні дії та прийняло протиправне рішення. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Так, з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України. Згідно вимог ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 6 ст. 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Так, звертаючись до обставин цієї справи, колегією суддів встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, яке набрало законної сили 22.02.2025, позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30.10.2024 №132 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням мотивів суду в цій справі; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому, колегія суддів враховує, що зі змісту мотивувальної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року вбачається, що судом першої інстанції було визначено за відповідачем обов`язок проаналізувати вказані у ньому норми закону на предмет достатності підстав вважати, що син позивачки вважається її годувальником, чи є вона непрацездатною та чи достатньо в неї віку для набуття права на такий вид пенсії тощо. Окрім того, згідно з резолютивною частиною - відповідач мав обов`язок прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням мотивів суду в цій справі. Разом з тим, як встановлено, відповідач на виконання зобов`язальної частини вказаного рішення суду за результатами повторного розгляду заяви позивачки прийняв рішення від 08.04.2025 про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника, з підстав, що загиблий син позивача ОСОБА_2 проходив строкову службу. Отже, наведене свідчить про те, що відповідач на виконання рішення суду у цій справі повторно прийняв рішення від 08.04.2025 про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника з підстави, що загиблий син позивачки ОСОБА_2 проходив строкову службу, протиправність якої констатована судом під час розгляду справи по суті. Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання відповідачем рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року та, як наслідок, порушення відповідачем норм Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів в частині обов`язковості виконання судового рішення. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права. Таким чином, суд колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 254, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення. Окрему ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович О.М. Кузьмишина (повний текст постанови складено 21.08.2025р.)