Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/840/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/840/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.07.2023 №91 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у встановленому законом порядку призначити та виплачувати позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.07.2023 №91 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву та надіслані 29.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 документи ОСОБА_1 для призначення їй пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію). Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/1501/18, право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника за загиблого ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. ІНФОРМАЦІЯ_1 підготував та 29.06.2023 направив документи позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області для призначення їй пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням від 14.07.2023 №91 відмовило позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки шлюб між позивачем та ОСОБА_2 25.04.1995 було розірвано, а після розлучення вказані особи повторно шлюб не реєстрували. Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернулася до суду з цим позовом. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що рішенням Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.12.2022 у справі №699/1304/22, яке набрало законної сили 06.01.2023, встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , тому позивач має право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву та надіслані 29.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 документи позивача для призначення їй пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону № 2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені статтею 29 Закону № 2262-XII, зокрема, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Згідно з положеннями ст. 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні. Як убачається із матеріалів справи, рішенням Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.12.2022 у справі №699/1304/22, яке набрало законної сили 06.01.2023, встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 . У вказаному рішення встановлено, що « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Потоки Звенигородського району Черкаської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Терни Краматорського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 18.10.2022 Корсунь-Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 5675, виданого КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» 11.10.2022, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок травми, отриманої ІНФОРМАЦІЯ_3 під час військових дій. Причина смерті - ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків. Указане також зазначено у довідці про причину смерті ОСОБА_2 У військовому квитку серії НОМЕР_2 зазначено, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Однак 25.04.1995 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 , виданим 25.04.1995 Відділом реєстрації актів громадянського стану Корсунь-Шевченківської ради народних депутатів. При цьому з 12.11.1997, тобто вже після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 був зареєстрований у належному заявниці ОСОБА_1 будинку за адресою: АДРЕСА_1 .». Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 30 Закону № 2262-XII пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Членами сім`ї вважаються, серед іншого, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважаючи, що має право на отримання пенсії по втраті годувальника, як дружина померлого ОСОБА_2 , звернулась до відповідача за призначенням такого виду пенсії. Разом із тим, відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з тих підстав, що нею не надано до органу Пенсійного фонду копію свідоцтва про шлюб. На переконання відповідача, право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника. Отже, спірним питанням у цим правовідносинах є неподання позивачем до заяви про призначення пенсії свідоцтва про шлюб, що, відповідно до позиції відповідача, не дає підстав для призначення пенсії в разі втрати годувальника як дружині загиблого. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Верховний Суд у постанові від 14.03.2019 у справі № 320/4964/17 зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Крім того, Сімейний кодекс України передбачає випадок, коли за відсутності шлюбу обов`язки з утримання все ж виникають. Так, частиною першою статті 91 Кодексу передбачено, що у випадку, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. З аналізу положень статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слідує, що її метою є захист членів сім`ї померлої особи. При цьому, законодавство не містить визначення поняття «дружина», яке входить до переліку осіб - членів сім`ї, наділених правом на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Натомість, згідно з ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, у редакції Закону № 3515-IX від 09.12.2023, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Колегія суддів наголошує, що положення цього Закону не стосуються правовідносин, які виникли у цій справі, натомість, в силу приписів ч. 6 ст. 7 КАС України (аналогія закону), суд вважає, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України), до цих правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII. Рішенням Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.12.2022 у справі №699/1304/22, яке набрало законної сили 06.01.2023, встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, ОСОБА_1 є членом сім`ї загиблого ОСОБА_2 , проживала з ним однією сім`єю, у тому числі після розірвання шлюбу (25.04.1995), тобто є його дружиною. При цьому з 12.11.1997, тобто вже після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 був зареєстрований у належному заявниці ОСОБА_1 будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Той факт, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 підтверджується також сповіщенням №786 від 10.10.2022, яке адресоване позивачці, в якому вказано, що «…її чоловік, навідник протитанкового відділення протитанкового взводу в/ч НОМЕР_4 , … загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з виконанням бойового завдання…» (а.с.15). Тож, позивачка була дружиною ОСОБА_2 та знаходилась на його утриманні (не працювала), тому має право на продовження утримання, але вже з боку держави. Крім зазначеного, слід зауважити на тому, що в силу вимог частин першої, п`ятої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. Статтею 12 Європейської Конвенції з прав людини, яка ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено право на шлюб, за яким чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Статтею 14 Конвенції передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина закріплені у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» №1263-VII від 13.05.2014, дія якого поширюється і на таку сферу суспільних відносин, як соціальний захист. За нормами статті 1 цього Закону, ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними, - трактується як непряма дискримінація і є однією із форм дискримінації, що за нормами цього Закону забороняється. За правилами частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «О`Донох`ю та інші проти Сполученого Королівства» вказав, що стаття 12 Конвенції гарантує основоположне право чоловіка та жінки на шлюб та створення сім`ї. Здійснення права на шлюб призводить до виникнення соціальних, особистих та правових наслідків. Воно здійснюється відповідно до національного законодавства Договірних Держав, але встановлені ним обмеження не повинні перешкоджати або зменшувати право в такий спосіб або в такій мірі, щоб порушити саму суть права. У рішеннях по справах «Пічкур проти України» та «Вілліс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини вказав, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У рішенні по справі «Тлімменос проти Греції» Європейський суд з прав людини одностайно постановив, що було порушено статтю 14 (заборона дискримінації) вказавши, що право на захист від дискримінації щодо здійснення прав, ґарантованих Конвенцією, порушується і тоді, коли держави, без об`єктивного і розумного виправдання, застосовують до осіб однаковий підхід, іґноруючи при цьому те, що їхні ситуації значно різняться. За наведеного, слід дійти висновку про те, що залежність права жінки (дружини) на пенсійне забезпечення по втраті годувальника, відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тільки від того факту, чи були зареєстровані її шлюбні стосунки в державному органі реєстрації актів цивільного стану, розглядається судом як дискримінація. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.07.2023 №91 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також, з огляду на те, що суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву та надіслані 29.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 документи позивача для призначення їй пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.10.2019 у справі №461/3169/17, від 23.01.2020 у справі № 804/1501/18, згідно з якими «у розумінні пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника.», колегія суддів не враховує, оскільки такі висновки сформовані не у подібних правовідносинах, тобто за іншого правового регулювання спірних правовідносин, які виникли у справі №461/3169/17. Зокрема, у справі №461/3169/17 позивач просив захистити своє право щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тоді як у справі, яка розглядається, позивач просив призначити пенсію на підставі ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію не оскаржується, тому колегія суддів в силу положень ч. 1 ст. 308 КАС України не перевіряє його законність та обґрунтованість в цій частині. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна