Постанова 4855 № 320/6544/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6544/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію в разі втрати годувальника з 16.09.2018. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач набула право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак у переведенні на пенсію в зв`язку із втратою годувальника позивачці було відмовлено. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що дії відповідача щодо визначення дати призначення пенсії в разі втрати годувальника позивачки є законними та цілком відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки до заяви для призначення пенсії в разі втрати годувальника останньою не було надано свідоцтво про шлюб. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію в разі втрати годувальника з дня звернення за пенсією, а саме з 17.03.2020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень покладених на орган Пенсійного фонду України, оскільки до заяви для призначення пенсії в разі втрати годувальника позивачем не було надано свідоцтво про шлюб. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком з 05.07.2018 згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17.03.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якій остання виявила бажання здійснити перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, - померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До вказаної заяви, позивачкою було додано, зокрема копію рішення Броварського міськрайонного суду Київської області (справа №361/1521/19 від 23.12.2019) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 по день його смерті. 05 травня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, розглянувши вищевказану заяву позивача, листом за № 1000-0331-8/34365 повідомило останню, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника особам, які проживали однією сім`єю, але не перебували в шлюбі. Вважаючи, що відмові відповідача є протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись за призначенням пенсії у разі втрати годувальника на підставі ст.30 Закону №2262-ХІІ, позивачем надано документи, які підтверджують перебування її на утриманні померлого годувальника, у зв`язку з чим висновок пенсійного органу про відсутність підстав для призначення відповідного виду пенсії, викладений у листі від 05.05.2020 № 1000-0331-8/34365 є неправомірним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-ІV виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 статті 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій. Частинами 1-3 статті 36 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти». Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Частиною 4 статті 30 Закону № 2262-XII визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Як убачається із матеріалів справи, у період з 25 лютого 2000 року по 13 грудня 2005 року позивач та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 . Відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області (справа №361/1521/19 від 23.12.2019) встановлено: - факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , як жінки і чоловіка однією сім`єю без шлюбу у період з грудня 2005 року по 15 вересня 2018 року; - факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день його смерті. Таким чином, судом встановлено, що позивачка дійсно фактично мешкала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з тих підстав, що нею не надано до органу Пенсійного фонду копію свідоцтва про шлюб. Колегія суддів звертає увагу, що як зазначалося вище у відповідності до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Членами сім`ї вважаються, серед іншого, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. У даній справі позивачка претендує на отримання пенсії по втраті годувальника, як дружина померлого ОСОБА_3 . Разом з тим, як свідчать матеріали справи, офіційного шлюбу між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 після 13.12.2005 (дата розірвання шлюбу) укладено не було, а рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2019 справа № 361/1521/19 лише встановлено факт їх проживання однією сім`єю. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 31.10.2019 (справа №461/3169/17) на підставі аналізу зазначених норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та норм Сімейного кодексу України Верховним Судом зазначено наступне: «У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб`єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу. У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать. Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану». Таким чином, у розумінні ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника. Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року по справі № 21-615а14 та Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року по справі №804/1501/18, від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, чинне законодавство взагалі не передбачає переведення особи на пенсію у зв`язку втратою годувальника, якщо така особа не перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 19.04.2024. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Н.В. Безименна Л.В. Бєлова