Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24915/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24915/20 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Епель О.В. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, - У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила: - рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області №104650005167 від 17.09.2020 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника визнати протиправним та скасувати. - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області, призначити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 08 травня 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_2 , є інвалідом 2 групи загального захворювання, що підтверджується, пенсійним посвідченням Серія № НОМЕР_1 . 25 листопада 2008 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 , про що було видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 відділом реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області. 29.01.2018 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було припинено, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області. Свідоцтво серії НОМЕР_3 , видане Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) свідчить про смерть ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з документами для призначення пенсії по втраті годувальника. 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 від Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області отримала лист від 21.09.2020 №104650005167 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернулась до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зокрема, призначення, перерахунку і виплати пенсій. За змістом частини першої статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058- IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Отже, особи які отримали інвалідність згідно Закону № 1058-IV мають право отримувати пенсію, лише за наявності страхового стажу на момент звернення до спеціального органу для отримання такої пенсії. Відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058- IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: віком від 43 років до досягнення особою 45 років включно повинен досягати 10 років. Статтею 36 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім`ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини другої 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Згідно із статтею 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії. За змістом частини третьої статті 45 Закону №1058- IV та абзацу п`ятого пункту 2.3. Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у випадку переведення пенсії позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника заробіток для розрахунку пенсії визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника. Згідно частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. За правилами пункту «а» частини третьої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків. З матеріалів справи убачається, що позивач, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з документами для призначення пенсії по втраті годувальника, а саме - ОСОБА_3 . Наразі, останній на день смерті перебував на обліку в Пенсійному фонді України (пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , видане 18.03.2016) і отримував пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання. Судом встановлено, що на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 перебував малолітній син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 . Отже, враховуючи, що на день смерті ОСОБА_3 вже призначено пенсію по 2 групі інвалідності, то ОСОБА_2 , як малолітній син ОСОБА_3 , у зв`язку з втратою годувальника, має право на даний вид пенсії. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №10650005167 від 17.09.2020 року прийнято з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді О.В. Епель А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 19.05.2022р.)