Ухвала КЦС ВС № 367/3254/15-ц

Ухвала 26 травня 2021 року м. Київ справа № 367/3254/15-ц провадження № 61-6681св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У травні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство»), ОСОБА_2 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки. Позовна заява обґрунтована тим, що прокуратурою Київської області за результатами перевірки законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою Київської області земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Зокрема, рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення селищної ради на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ № 217588 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0084 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у місті Ірпені за № 011096601151. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2010 року ОСОБА_2 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . Спірна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», а її передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм Земельного кодексу України (далі -ЗК України) та Лісового кодексу України (далі - ЛК України). Вказана земельна ділянка, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, знаходиться на території національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду. Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Про допущені порушення прокуратура довідалася лише після перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови від 16 травня 2014 року № 51, тому позовну давність при пред`явленні позову прокурором не пропущено. Враховуючи викладене, прокурор просив суд: - визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га; - визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217588, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0084 площею 0,1000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 ; - витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0084 площею 0,1000 га вартістю 36 671,20 грн; - судові витрати покласти на відповідачів. Голова Гостомельської селищної ради Київської області Кириченко А. І. подав заперечення на позов, в якому зазначив, що вимоги про скасування рішень органів місцевого самоврядування повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства і прокурор звернувся до суду з пропуском позовної давності, оскільки, починаючи з лютого 2011 року, він був обізнаний з рішеннями Гостомельської селищної ради Київської області щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 . Питання правомірності відведення земельних ділянок перевірялося прокуратурою міста Ірпеня, прокуратурою міста Києва, слідчим відділом Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві і за наслідками цих перевірок було прийнято постанови про відмову в порушенні кримінальних справ або судові рішення про скасування постанов про порушення кримінальних справ. Правомірність відведення земельних ділянок Гостомельською селищною радою Київської області та відсутність у КП «Святошинське лісопаркове господарство» права власності або права користування земельною ділянкою підтверджено також судовими рішеннями в інших справах. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах селища Гостомель, відповідна землевпорядна документація про її відведення була узгоджена у встановленому законом порядку, що і стало підставою для затвердження цієї документації та відведення земельної ділянки в натурі. Прокурор не надав доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у власності держави в особі Кабінету Міністрів України і не довів обставин її неправомірного вилучення чи протиправного утримання ОСОБА_1 як добросовісним набувачем. ОСОБА_1 також заперечив проти позову та просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. КП «Святошинське лісопаркове господарство» та Кабінет Міністрів України подали до суду письмові пояснення, в яких підтримали позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області та просили їх задовольнити. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при виділенні земельної ділянки було порушено норми ЗК України та ЛК України, однак прокурор звернувся з позовом до суду з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами. Оригінали рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 , а також повний пакет документів, на підставі яких приймалися вказані рішення, були надані для вивчення прокурору міста Ірпеня Київської області 25 жовтня 2010 року, коли був чинним пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України і позовна давність не поширювалася на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Оскільки 15 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», яким було виключено пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), то саме з цієї дати почався відлік позовної давності, яка спливла 15 січня 2015 року. Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року - без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги. 07 квітня 2020 року Прокурор Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Прокурор Київської області зазначив, що суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц, від 01 березня 2018 року у справі № 911/2049/16, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц від 23 травня 2018 року у справі № 469/1291/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 12 червня 2018 року у справі № 487/10128/14-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року справі № 504/2864/13-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/3246/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 367/3240/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц. Суди не звернули уваги на те, що листом Гостомельської селищної ради від 23 жовтня 2010 року до прокуратури направлено 50 рішень про надання радою безкоштовно у приватну власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 , без вказівки на період прийняття таких рішень, їх реквізити та осіб, яких вони стосуються. Лише за наслідками проведених перевірок прокурором було встановлено, що право Кабінету Міністрів України на розпорядження та речове право на спірну земельну ділянку порушено. Судами не встановлено дійсного моменту, з якого в Кабінету Міністрів України та у прокурора виникло право на звернення до суду. Рух справи в суді касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області. 11 червня 2020 року справа № 367/3254/15-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц (провадження № 61-27365св18) за позовом Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга С. Г., про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду в постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18) та ін. Крім того, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року, погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії. Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов протилежного висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. В такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17 і 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17. За таких обставин, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що слід відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а саме від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17. У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними до тих, що є предметом спору у справі № 359/3373/16-ц, і стосуються, зокрема витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки, яка належить до земель лісового фонду, з вирішенням питання про застосування позовної давності, про що заявлено відповідачами. Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу № 359/3373/16-ц прийнято до розгляду. Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити касаційне провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц. Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 367/3254/15-ц за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки за касаційною скаргою Прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц. Ухвала оскарженню не підлягає. ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук