Ухвала КЦС ВС № 367/3615/15-ц

Ухвала 10 лютого 2021 року м. Київ справа № 367/3615/15-ц провадження № 61-12688св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В., учасники справи: позивач - Перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, відповідачі: Гостомельська селищна рада, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року у складі судді Карабаза Н. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У червні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Гостомельської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське ЛСП»), ОСОБА_2 , Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області, про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки. На обгрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0, 1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт, серії ЯЛ № 217558, на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0009, площею 0, 1500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. 28 грудня 2011 року ОСОБА_2 відчужив зазначену земельну ділянку за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року № 1298-50-У у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель. Відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, проте у період з 01 січня 2009 року до 01 січня 2011 року на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю площа земель запасу не змінювалася. На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське ЛСП» та Виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва. Погодження на вилучення з постійного користування спірної ділянки КП «Святошинське ЛСП» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав. Посилаючись на порушення вимог земельного законодавства щодо передачі земельної ділянки неповноважним органом, без попереднього її вилучення у попереднього землекористувача - КП «Святошинське ЛСП», порушення встановленої процедури зміни цільового призначення землі, прокурор, просив суд: - визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0, 1500 га; - визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 217558, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0009, площею 0, 1500 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 ; - витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0009, площею 0, 1500 га, вартістю 94 352, 00 грн. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуваним рішенням Гостомельської селищної ради щодо передачі у приватну власність та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність. Одночасно суд першої інстанції зробив висновок про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, про що відповідачі заявили під час розгляду справи у суді першої інстанції. Початок перебігу позовної давності пов`язаний з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», відповідно до пункту 5 Перехідних положень якого протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1500 га. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 217558, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0009, площею 0,1500 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 . Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:101:0009, площею 0,1500 га, вартістю 94 352, 00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог. У частині застосування позовної давності до спірних правовідносин апеляційний суд зазначив, що відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Також матеріали справи не містять доказів про отримання прокурором копії рішення органу місцевого самоврядування від 11 березня 2010 року, яке оспорюється. Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу державної влади, права та інтереси якого він захищає, то і перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор. Кабінет Міністрів України, який визначений прокурором як позивач, не брав участі у вилученні та подальшому користуванні земельною ділянкою та зміні її цільового призначення, а матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України був повідомлений про оскаржуване рішення ради. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав безпідставним посилання суду першої інстанції на необхідність застосування позовної давності як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Гостомельської селищної ради Київської області задоволено частково, рішення Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції на направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд не дослідив коли Кабінету Міністрів України, в інтересах якого подано позов, стало чи могло стати відомо про порушення його прав, не встановлено момент початку перебігу позовної давності у справі та не вирішено питання про наявність чи відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки не перевірено чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах населеного пункту селища Гостомель та чи має Кабінет Міністрів України право розпоряджатися нею. Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 була здійснена із порушенням вимог земельного законодавства, оскільки перебувала у постійному користуванні лісгоспу, а також зміни її цільового призначення. Прокурор звернувся до суду за власною ініціативою, не з'ясувавши про обізнаність прав особи, до повноваження якої належав контроль у сфері земельних відносин. Він є неналежним позивачем, оскільки є орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави при розпорядженні земель лісогосподарського призначення. Водночас, суд дійшов висновку, що прокурором пропущено позовну давність при звернення до суду із даним позовом, оскільки ще з 2012 року органам прокуратури було відомо про набуття ОСОБА_2 , а згодом ОСОБА_1 , права власності на спірну ділянку. Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Першого заступника прокурора Київської області, у якій він просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що спірна земельна ділянка була передана ДП «Святошинське ЛСП» в постійне користування, без їх вилучення із земель держлісфонду України, право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій. Гостомельська селищна рада на порушення законодавчо визначеного порядку відчужила у приватну власність земельну ділянку із земель державної власності за межами населеного пункту, без їх вилучення у попереднього землекористувача та зміни цільового призначення землі, а приватна особа отримала землю лісогосподарського призначення, щодо якої встановлено спеціальний правовий режим. Відсутні будь-які докази розробки та затвердження відповідного проекту землеустрою про встановлення меж селища Гостомель і села Мостище, єдиним документом, який регламентує адміністративні межі Гостомельської селищної ради (а не селища Гостомель і села Мостище) є рішення виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року №

791. Спірна земельна ділянка знаходиться за межами селища Гостомель, у кварталі № 12 Київського лісництва та одночасно розташованим на її території об'єктом природно заповідного фонду національного значення. Кабінету Міністрів України стало відомо про зазначені порушення лише після отримання позовної заяви прокурора. Прокурору стало відомо про спірне рішення селищної ради лише під час проведення із залученням Державної інспекції сільського господарства у Київській області перевірки на підставі постанови від 16 травня 2014 року №

51. Вимоги прокуратури м. Ірпеня про надання рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність громадянам земельних ділянок не свідчить про їх отримання прокурором, та не доводять факту поінформованості Кабінету Міністрів України про виявлені порушення закону. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду. 20 вересня 2019 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції. Ухвалами Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Першого заступника прокурора Київської області про розгляд справи за участю прокурора Генеральної прокуратури Українита призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц(провадження № 61-27365св18) за позовом Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга С. Г., про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61?42954св18) та ін. Крім того, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року, погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи у порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії. Натомість, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов протилежного висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Аналогічний правовий висновок Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду наведено також у постановах: від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17 та 911/3897/17, та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17. У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 359/3373/16-ц, зокрема, стосуються витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки, яка належить до земель лісового фонду, з вирішенням питання про застосування позовної давності, заявленої відповідачем. Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку. Ураховуючи наведене, колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21). Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 367/3615/15-ц за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області, про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) за позовом Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтва про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року. Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною, і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко