Постанова 4824 № 752/25498/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 752/25498/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/5990/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І. секретар - Лащевська Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року, встановив: у грудні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату комунальних послуг в розмірі 11 539 грн. 30 коп. та судові витрати, посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує свої обов`язки по оплаті за опалення квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 11 539 грн. 30 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 грн. Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу в.о. голови правління ОСББ «Шумського 5» Марчук Р.Д. зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників ОСББ «Шумського 5» та ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідач є власником кв. АДРЕСА_1 , а тому має сплачувати за надані житлово-комунальні послуги. Частково такі оплати ним здійснюються, однак з листопада 2017 року він не сплачує за надані послуги з централізованого опалення. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 11 539 грн. 30 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплачує за послугу з централізованого опалення, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 10 721 грн. 08 коп., яка підлягає стягненню з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат - 259 грн. 53 коп. та 558 грн. 69 коп. відповідно. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення статей 322, 526, 625 ЦК України, ст. 162 ЖК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила), Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Основними засадами цивільних відносин в закріплені ст. 3 ЦК України, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Суд першої інстанції посилався в рішенні на п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила), згідно якого відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Доводи представника відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є аналогічними доводам, які були заявлені представниками відповідача в суді першої інстанції та зводяться до того факту, що в квартирі, яка належить відповідачу, відсутні прилади опалення, про що ним надані численні докази. Вказані доводи не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплати за послуги з централізованого опалення. Відповідно до ч. 1 ст. 7 закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: 1) одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; 2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна); 4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; 6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. 7) отримувати від управителя, виконавців комунальних послуг штраф у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку; 9) складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідачем було визнано той факт, що в належній відповідачу квартирі було встановлено відсутність приладів опалення, про що було складено Акт-претензію від 04 березня 2021 року, і в якій в.о. голови правління ОСББ «Шумського 5» Марчук В.Ю. як представник виконавця послуг взяв на себе обов`язок здійснити перерахунок розміру плати за ненадані послуги споживачу згідно з умовами договору про надання послуг з централізованого опалення в сумі 50 268 грн. 98 коп. станом на 04.03.2021 (а/с 155 т. 2). Однак вказаний Акт-претензія не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплатити заборгованість за послугу з централізованого опалення, оскільки такі акти-претензії можуть складатися лише у випадку порушення порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт. Заперечень щодо розміру нарахованої суми заборгованості представники відповідача не подавали. Таке нарахування заборгованості було проведено з дотриманням вимог Закону України «Про теплової енергії та водопостачання». Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2021 року. Головуючий Судді