Постанова 4824 № 2-1513/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 2-1513/12 № апеляційного провадження: 22-ц/824/1294/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І. при секретарі - Шепель К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк», ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року, встановив: у лютому 2020 року заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони у справі правонаступником, посилаючись на те, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Демарк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором. Зазначав, що 12 лютого 2019 року між ним та ПАТ «Банк Демарк» було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого заявник набув право вимоги до вказаного боржника. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року заяву було задоволено та замінено стягувача ПАТ «Банк Демарк» на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому листі, виданому Голосіївським районним судом м.Києва на виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року, рішення Апеляційного суду м.Києва від 11 грудня 2012 року та додаткового рішення Апеляційного суду м.Києва від 10 вересня 2013 року. Не погоджуючись із ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року було частково задоволено позов ПАТ «Банк Демарк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту в розмірі 30 000 дол. США, та відсотків в розмірі 13 737,68 дол. США. В задоволенні інших вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 11 грудня 2012 року рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року було скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Демарк» пеню по тілу кредиту в розмірі 37 142 грн. 1 коп., пеню по відсоткам в розмірі 14 247 грн. 48 коп. та штраф в розмірі 32 100 грн. Також вказаним рішенням апеляційного суду було змінено рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру нарахованих відсотків та зменшено її до 13 177,68 дол. США. Додатковим рішення Апеляційного суду м. Києва також стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку судовий збір в розмірі 834 грн. 89 коп. У березні 2020 року заявник ТОВ «Вердикт капітал» звернувся до суду з заявою про заміну сторони у справі, посилаючись на те, що 12 лютого 2019 року між ним та ПАТ «Банк Демарк» було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, який був предметом розгляду. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року заяву було задоволено та замінено стягувача ПАТ «Банк Демарк» на ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому листі, виданому Голосіївським районним судом м.Києва на виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року, рішення Апеляційного суду м.Києва від 11 грудня 2012 року та додаткового рішення Апеляційного суду м.Києва від 10 вересня 2013 року. Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони у справі, заявник посилався на те, що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним 23 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Демарк», заборгованість за яким була стягнута за наслідками розгляду даної справи. Вирішуючи питання про заміну стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що до заявника перейшло право вимоги до боржника, а тому слід замінити стягувача у виконавчих листах, виданих на виконання судових рішень у справі. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилалась на те, що право на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження надано державному виконавцю або стороні у справі, тоді як заявник стороною у справі не був, а безпосередньо позивач ПАТ «Банк Демарк» з відповідної заявою до суду не звертався. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки положеннями ст. 442 чинного ЦПК України визначено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення ч. 1 ст. 378 ЦПК України у редакції, на яку посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, втратили чинність 15 грудня 2017 року на підставі Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017. Також у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 одночасно посилалась на те, що укладений між ПАТ «Банк Демарк» Договір про відступлення права вимоги є недійсним, нікчемним та таким, що порушує публічний порядок. Вказані доводи боржника також є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у справі. Положеннями ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. При зверненні до суду першої інстанції заявником було надано належним чином засвідчену копію Договору №24 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 12 лютого 2019 року, укладеного між ПАТ «Банк Демарк» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до умов якого банк передав товариству право вимоги за кредитним договором №68-051 від 23 вересня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 , про що свідчить Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (а.с.12-19, том ІІ). За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Так, частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». В даному випадку заявником не надано доказів про те, що укладений між позивачем у справі та заявником Договір про відступлення права вимоги визнано недійсним або удаваним, як і доказів про те, що відповідний договір є недійсним в силу закону або порушує публічний порядок (правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Заявником при зверненні до суду було надано докази на підтвердження укладення Договору про відступлення права вимоги, сплати коштів за договором, а також протокол електронного аукціону (а.с.21-22, 27, том ІІ). Доводи апелянта про те, що її не було повідомлено про відступлення права вимоги також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки скаржником не надано доказів про те, що внаслідок цього нею було виконано свої зобов`язання на користь первісного кредитора ПАТ «Банк Демарк» та сплачено заборгованість за кредитним договором. Положеннями статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала була постановлена судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2021 року. Головуючий Судді