Постанова 4824 № 752/218/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 752/218/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/12247/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Ольшевська І.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І., при секретарі - Лащевській Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2021 року, встановив: у січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частині від всіх видів її доходу, посилаючись на те, що дитина проживає разом ним та перебуває на його утриманні. 17 лютого 2021 року Голосіївським районним судом м.Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що на момент розгляду заяви суду не було відомо про те, що 20 липня 2020 року Голосіївським районним судом м.Києва вже було видано судовий наказ про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2021 року заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами було задоволено, судовий наказ, виданий Голосіївським районним судом м.Києва від 17 лютого 2021 року скасовано, у задоволенні заяви про видачу судового наказу відмовлено. Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу заявник посилався на те, що він з 28 червня 2019 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , однак шлюбні відносини між ними фактично припинені. З жовтня 2020 року дитина проживає разом з ним, ОСОБА_1 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а тому просив видати судовий наказ про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини від всіх видів її заробітку. 17 лютого 2021 року Голосіївським районним судом м.Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалась на те, що на момент розгляду заяви про видачу судового наказу суду не було та не могло бути відомо про те, що 20 липня 2021 року Голосіївським районним судом м.Києва вже було видано судовий наказ про стягнення аліментів на її користь з ОСОБА_2 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2021 року заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами було задоволено, судовий наказ, виданий Голосіївським районним судом м.Києва від 17 лютого 2021 року скасовано, у задоволенні заяви про видачу судового наказу відмовлено. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів суду не було відомо про те, що вимоги про стягнення аліментів вже були розглянуті та з цього приводу вже видано судовий наказ. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції було розглянуто заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за його відсутності, тобто оскаржуване рішення ухвалене судом з порушенням норм процесуального права. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, заява про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами була подана ОСОБА_1 18 березня 2021 року. Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 08 квітня 2021 року було відкрито провадження за нововиявленими обставинами, призначено справу до розгляду на 17 травня 2021 року. Вказана ухвала разом із копією заяви була отримана ОСОБА_2 15 травня 2021 року. 17 травня 2021 року ОСОБА_2 було подано клопотання про відкладення розгляду справи для подання відзиву на заяву про перегляд рішення. Розгляд справи було відкладено на 03 червня 2021 року. 02 червня 2021 року ОСОБА_2 було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав хвороби, на підтвердження чого надав копію листка непрацездатності, відкритого 01 червня 2021 року. Суд звертає увагу на те, що відповідне клопотання було подано ОСОБА_2 02 червня 2021 року, тобто наступного дня після відкриття листку непрацездатності та за день до призначеного судового засідання, до суду першої інстанції особисто. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені в ст. 223 ЦПК України. Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Згідно з ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. В даному випадку заявник ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та повторно не з`явився в судове засідання, надав відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими. Враховуючи викладене, судом було розглянуто справу за відсутності ОСОБА_2 з дотриманням норм процесуального права. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції по суті обставин справи апелянт пояснив, що на його думку він не мав обов`язку повідомляти суд про вже виданий судовий наказ про стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_1 , дитина фактично проживає разом з ним, хоча і існує спір щодо визначення місця проживання дитини, а тому він має право на стягнення аліментів на свою користь. Однак, такі доводи апелянта також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та не спростовують висновок суду. Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. За змістом статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; 7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, слід розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини, розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами. Положенням пункту 6 частини першої статті 165 ЦПК України однією з підстав для відмови у видачі судового наказу визначено той випадок, коли судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ. Такий висновок зроблено і в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року (справа № 554/325/16-ц). В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що 20 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку. Вказаний наказ було звернуто до виконання та з 03 листопада 2020 року він перебуває на виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в м.Києві. Крім того, ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2020 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Також з матеріалів справи вбачається, що у січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами про припинення стягнення аліментів. Вказані обставини свідчать про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо визначення місця проживання та стягнення аліментів, а тому вимоги ОСОБА_2 , викладені у заяві про видачу судового наказу не можуть вважатись безспірними та мають розглядатись в порядку позовного провадження. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2021 року. Головуючий Судді