Постанова 4804 № 236/519/21

Єдиний унікальний номер 236/519/21 Номер провадження 22-ц/804/1455/21 Єдиний унікальний номер 236/519/21 Головуючий у 1 інстанції Шаньшина М.В. Номер провадження 22-ц/804/1455/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 236/519/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, з апеляційною скаргою відповідача акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року у складі судді Шаньшиної М.В.,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року до Краснолиманського міського суду Донецької області звернувся з позовом ОСОБА_1 про стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на його користь заборгованості по заробітній платі за березень липень 2017 року в сумі 21951,41 гривень та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 6135,81 гривень. Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 року, звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати (а.с.1-3). Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 5089,70 грн., за квітень 2017 року 3349,62 грн., за травень 2017 року - 1516,81 грн., за липень 2017 року - 11995,28 грн., всього 21 951,41 грн., та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 6135,82 гривень. Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір в розмірі 908,00(дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) гривень. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В мотивування апеляційної скарги зазначають, що у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права відповідач був позбавлений можливості надати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та докази, оскільки справу було розглянуто 09.03.2021 року, а ухвалу суду від 22.02.2021 року відповідач отримав лише 10.03.2021 року. Відповідач посилається на те, що з 16 березня 2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" та виробничих підрозділів, підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. Посилаючись на науково-правовий висновки Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що порушення норм трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" виникли через форс-мажорні обставини і на цій підставі відповідач підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю. Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що за першу половину березня позивачу нарахований та виплачений аванс в сумі 1 657 грн. 25 коп., який позивач отримала в касі відповідача м. Лиман Донецької області 11.07.2018 р. За інший період у відповідача відсутня заборгованість із заробітної плати так як нарахування заробітної плати не здійснювалось через відсутність первинних документів. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року за апеляційною скаргою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційне провадження. Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження був повідомлений відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 29 квітня 2021 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем на час розгляду справи не наданий. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 травня 2021 року справу відповідно до ч. 1 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у ній складає 28 087 грн. 22 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізниця" підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Оскаржуване відповідачем рішення зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 08.07.2016 по 17.07.2017 року працював на посаді електромеханіка дільниці 11 групи бригади по технічному обслуговуванню та ремонту пристроїв автоматичної локомотивної сигналізації безперервного типу ВП «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 7-10). Наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/ДНД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року (а.с.48). Пунктами 2 - 8 наказу начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 17.03.2017 № 236/ДНД, працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу - уходу працівників, які знаходяться на простої». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 48). Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 6823/ДН-ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 з 17.07.2017 року звільнений з посади електромеханіка дільниці 11 групи бригади по технічному обслуговуванню та ремонту пристроїв автоматичної локомотивної сигналізації безперервного типу ВП «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 12). В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 23 дні відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмір одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за березнь - липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано: березень 2017 року 5089,70 грн., квітень 2017 року 3349,62 грн., травень 2017 року-1516,81 грн., червень 2017 року -0/0грн., липень 2017 року (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги при звільненні ) 11995,28 грн. (а.с. 21-25). До розрахунку заробітної плати за березень квітень, липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми) входить оплата простоїв (код 340). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оспорює факт перебування сторін у трудових відносинах. Позивач ОСОБА_1 перебув з відповідачем у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та виплачена заробітна плата. Розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої йому заробітної плати та компенсаційних виплат відповідач не спростував, тому конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено. Надані позивачем розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/ДНД про встановлення початку простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с.48), зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв у березні 2017 року 8днів(47год.), у квітні 2017 року - 24 днів(1574год.), за травень 2017 року-11днів(72год.), за липень 2017 року-1день(8год.)(а.с. 21-25). Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою, так само не оспорюється наявність зазначеного наказу, також не оспорюється факт перебування з позивачем у трудових відносинах та звільнення його саме 17.07.2017 року. Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 10.07.2017 року № 6823/ДН-ОС про припинення трудового договору, який був виданий в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Подлузським В.О., тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 23 днів, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку(а.с.12). Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року -5089,70 грн., квітень 2017 року 3349,62 грн., травень 2017 року-1516,81 грн.,липень 2017 року 11995,28 грн., всього 21951,41 грн., а тому позовні вимоги в цій частини підлягають задоволенню. Крім того, оскільки вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд першої інстанції вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими, та складає 6135,82 (1582,90+1004,89+429,26+3118,77) гривень. Однак рішення суду у повній мірі не відповідає обставинами справи, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не припиняє обов`язків роботодавця, визначених ст. 115 КЗпП України. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ра-тифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці. Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року не проводилося. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. До апеляційного суду відповідач надав довідку про доходи № 158/3 від 18 березня 2021 року, згідно якої позивачу за березень 2017 року нарахована заробітна плата у розмірі 2084 грн. 11 коп., до виплати 1657 грн. 25 коп. (а.с. 77). Згідно відомості на виплату грошей № 34 за березень 2017 року ОСОБА_1 отримав 1657 грн. 25 коп. 11 липня 2017 року (а.с. 78). Таким чином, не дослідивши усіх обставин справи, суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі 21951 грн. 41 коп., не взявши до уваги виплати по заробітній платі, проведені відповідачем на користь позивача у березні 2017 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про розмір заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року не відповідає обставинам справи. Разом з тим, заборгованість відповідача по заробітній платі становить за березень 2017 року у розмірі 3005 грн. 59 коп. (5089,70 2084,11), за квітень 2017 року 3349 грн. 62 коп., за травень 1516 грн. 81 коп., за червень 2017 року 00 грн. 00 коп., за липень 2017 року 11995 грн. 28 коп. Загальна сума заборгованості складає 19867 грн. 30 коп., що підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості. Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - липень 2017 року не наводить. Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Згідно наказу № 6823/ДН-ос від 10 липня 2017 року позивача звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату і він має право на компенсацію за 23 днів невикористаної відпустки та на вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 12). Саме на підставі цього наказу відповідачем здійснено запис у трудову книжку позивача про його звільнення (а.с. 10). Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати відсутня, відповідач визнає, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату позивачу до дня звільнення, тобто до 17 липня 2017 року, не нараховував, що розрахунок з позивачем при звільненні не провів. Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не спростовують висновків суду. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Згідно наданого відповідачем Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що: - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12 травня 2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною владою території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 80 - 81). Маючи відомості про нарахування позивачу заробітної плати, зокрема до 15 березня 2017 року, зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за 23 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги, відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами. Отже, суд першої інстанції з метою захисту конституційного права позивача на оплату праці обґрунтовано взяв до уваги надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень липень 2017 року. Доводи апеляційної скарги про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року є підставою для звільнення відповідача від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України. Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст. 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористані дні відпустки (ст. 83 КЗпП), вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22). Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходився з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, майнові вимоги позивача щодо оплати йому заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, виплати компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, однак не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період. Отже, враховуючи надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, а також надану відповідачем платіжну відомість про часткову сплату заборгованості по зарплаті за березень 2017 року у відповідача АТ "Укрзалізниця" перед позивачем ОСОБА_1 мається заборгованість по заробітній платі за за березень 2017 року у розмірі 3005 грн. 59 коп. (5089,70 2084,11), за квітень 2017 року 3349 грн. 62 коп., за травень 1516 грн. 81 коп., за червень 2017 року 00 грн. 00 коп., за липень 2017 року 11995 грн. 28 коп. Загальна сума заборгованості складає 19867 грн. 30 коп., податки та інші обов`язкові платежі з якої не утримані. Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати у сумі 21 951 грн. 41 коп. підлягає зміні з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 19867 грн. 30 коп., яка є заборгованістю по заробітній платі за березень липень 2017 року. Зазначена сума підлягає виплаті позивачу з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Крім того, суд першої інстанції, невірно визначивши суму заборгованості по заробітній платі, невірно розрахував компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати. У зв`язку з чим, рішення суду в цій частині також необхідно змінити. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати". Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Оскільки вихідна допомога при звільненні має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до ст. 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується. Відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%. Компенсація апеляційним судом розраховується станом на 09 березня 2021 року - на день ухвалення рішення судом першої інстанції. Місяць, рік невиплаченого доходу Сума нарахованого доходу (грн.) ПДФО (грн.) 18% Військовий збір (грн.) 1,5%. Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.) Коефіцієнт приросту споживчих цін Сума компенсації (грн.) березень 2017 3005.59 (5089,70 2084,11) 541,01 45,08 2419,50 0,342 за період з квітня 2017 по лютий 2021 827,47 квітень 2017 3349.62 602,93 50,24 2696,45 0,330 за період з травня 2017 по лютий 2021 889,83 травень 2017 1516.81 273,03 22,75 1221,03 0,313 за період з червня 2017 по лютий 2021 382,18 червень 2017 00,00 00,00 00,00 00,00 0,292 за період з липня 2017 по лютий 2021 00,00 липень 2017 5086.78 (11995,28 - 6908,50) 915,62 76,30 4094,86 0,289 за період з серпня 2017 по лютий 2021 1183,41 всього 3282,89 Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 3282 грн. 89 коп. Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за березень - липень 2017 року, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, рішення суду щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. також підлягає зміні. Згідно п/п 1 пункту 1 частини другої, частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 2 270 гривень. Отже, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 28 087 грн. 22 коп. підлягав сплаті судовий збір у розмірі 908 грн. (28 087, 22 х 1% = 280,87 грн., але не менше 2 270 х 0,4). Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Апеляційним судом позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року, вихідної допомоги та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати задовольняються у розмірі 23150 грн. 19 коп., що складає 82,42 % (23150,19 х 100) : 28087,22) від заявлених позивачем вимог. З огляду на вказане, з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 748 грн. 37 коп. ((908 х 82,42) : 100). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1362 грн. (а.с. 71, 108). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідачу за рахунок держави підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 239 грн. 44 коп. (1362 - (748,37 х 150%). Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову у якій менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати задовольнити частково. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815; юридична адреса: 03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 19 867 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 30 коп. з яких заборгованість за березень 2017 року 3 005 грн. 59 коп., за квітень 2017 року 3 349 грн. 62 коп., за травень 2017 року 1 516 грн. 81 коп., за червень 2017 року 00,00 грн., за липень 2017 року 11 995 грн. 28 коп. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 89 коп. Зобов`язати акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходів у сумі 19 867 грн. 30 коп. та компенсації втрати частини грошових доходів у розмірі 3 282 грн. 89 коп. утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі. В частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць рішення допустити до негайного виконання. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, в розмірі 748 (сімсот сорок вісім) грн. 37 коп. Компенсувати акціонерному товариству "Українська залізниця" за рахунок держави витрати по сплаті судового збору, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 239 (двісті тридцять дев`ять) грн. 44 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: