Постанова Донецький апеляційний суд № 236/2403/20

Єдиний унікальний номер 236/2403/20 Номер провадження 22-ц/804/3384/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Мальованого Ю.М., суддів: Корчистої О.І., Космачевської Т.В., розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивільну справу № 236/2403/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року у складі судді Саржевської І.В., повний текст рішення складений 10 вересня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Лаврищев В.В., звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця) про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року. Звільнена наказом № 3708/ДН-ОС від 10 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Посилаючись на те, що відповідач до теперішнього часу розрахунок з нею не провів, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 9182 грн. 16 коп. за період з березня по липень 2017 року та компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2 201 грн. 93 коп. Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня по липень 2017 року у сумі 6 170 грн. 22 коп. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 1 377 грн. 24 коп. Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. В частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць рішення допущено до негайного виконання. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України "Про оплату праці" та з урахуванням того, що позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до дня звільнення, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за квітень-липень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача за квітень-липень 2017 року. Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 3 011 грн. 94 коп. позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені та спростовані Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5). Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року а також компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за березень 2017 року, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам. Зазначає, що відповідач не виконав свого обов`язку з оплати праці позивача, розмір заявленої до стягнення суми невиплаченої заробітної плати, зокрема за березень 2017 року, відповідачем не спростований. На підтвердження факту роботи позивача у відповідача за березень 2017 року позивачем були надані первинні документи, на підставі яких проводилося нарахування заробітної плати і які відповідачем не спростовані. На підставі наведеного позивач просить змінити рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, а також компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за березень 2017 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. З інших підстав судове рішення позивачем не оскаржувалося. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лаврищев В.В., відкрито апеляційне провадження (а.с. 174). Позивач ОСОБА_2 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження від 23 жовтня 2020 року повідомлена 23 жовтня 2020 року шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Представником позивача адвокатом Лаврищевим В.В. копія ухвали про відкриття апеляційного провадження від 23 жовтня 2020 року отримана 29 жовтня 2020 року, відповідачем АТ "Укрзалізниця" копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги позивача отримана 28 жовтня 2020 року, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 179, 180). АТ "Укрзалізниця" до апеляційного суду надано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач посилається на те, що суд ухвалив по суті спору законне рішення, яке не підлягає скасуванню, правомірно застосував норми матеріального права. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року справу відповідно до ч. 1 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у ній складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 193 - 194). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Оскаржуване відповідачем рішення в повній мірі не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. На підставі наказу про звільнення № 3708/ДН-ОС від 10 липня 2017 року її звільнено з посади агента комерційного господарства вантажної та комерційної роботи ВП "Станція Іловайськ" станція Постникове СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень " регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та підписано в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 . В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 13 днів невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 13). На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи за березень липень 2017 року (а.с. 15-19). Наказом начальника СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17 березня 2017 року № 236-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с. 66). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року в сумі 3 011 грн. 94 коп. позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені та спростовані Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5). Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 115 КЗпП України. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) ", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці. Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно матеріалів справи, зокрема відзиву на апеляційну скаргу, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з позивачем не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року не проводилося. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. До суду позивач надала розрахунок заробітної плати за березень 2017 року, згідно якого ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за березень 2017 року 3 011 грн. 94 коп.(а.с. 15). До матеріалів справи залучено Довідку відповідача про доходи позивача № 1122 /3 від 05 серпня 2020 року, згідно якої за березень 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 305 грн. 59 коп., до видачі 243 грн. 00 коп. (а.с. 52) Згідно Відомості про виплату грошей № 27 за березень 2017 року ОСОБА_1 14 липні 2017 року отримала 243 грн. 00 коп., що підтверджено її власним підписом (а.с. 53-54). Відомості, зазначені у наданому позивачем розрахунку заробітної плати за березень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з табелем обліку використання робочого часу за березень 2017 року (підписаний відповідальною особою ОСОБА_4 , керівником структурного підрозділу ОСОБА_5 , головним бухгалтером ОСОБА_6 , інженером з організації та нормування праці ОСОБА_7 ), з якого убачається, що позивач у березні 2017 року відпрацювала 9 днів, та 7 днів знаходилася у простої. Дані щодо днів виходу та днів знаходження позивача у простої, зазначені у табелі, співпадають з даними, що зазначені у розрахунковому листі за березень 2017 року, З урахуванням обставин справи, оскільки підрозділ, в якому працювала позивач, територіально знаходиться на непідконтрольній українській владі території місто Іловайськ Донецької області, позивач обмежена в можливостях надати усі первинні документи щодо своєї трудової діяльності, з огляду на що спір між сторонами слід вирішувати на підставі доказів, що є у справі. Посилаючись на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою, зокрема за березень 2017 року не наводить та не спростовує докази, надані до суду позивачем. Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року, не спростовують вимог позивача, оскільки згідно наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД відповідальними за облік явки працівників, які знаходяться на простої, було призначено начальників відповідних виробничих підрозділів та саме виробничі підрозділи здійснювали нарахування заробітної плати своїм працівникам. Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оскільки в період простою, встановленого структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень", до складу якого входив виробничий підрозділ "Станція Іловайськ", позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, що підтверджується наданими розрахунками заробітної плати та табелями обліку використання робочого часу, та на день звільнення позивача наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою, зокрема і за березень 2017 року. Позивачем на підтвердження розміру нарахованої їй заробітної плати за період березень-липень 2017 року надано щомісячні розрахункові листи заробітної плати, видача яких працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оплату праці". Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Отже, надані позивачем розрахункові листи заробітної плати є належним доказом, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати за спірний період. Виробничий підрозділ, який видав позивачу щомісячні розрахунки заробітної плати "Станція Іловайськ" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", є виробничим підрозділом відповідача, діяльність якого саме відповідачем протягом трьох років після початку антитерористичної операції не припинялася. Протягом цього строку саме цей виробничий підрозділ, знаходячись на території, на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, видавав своїм працівникам розрахунки заробітної плати, за якими відповідачем здійснювалась виплата заробітної плати працівникам по лютий 2017 року включно. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22). Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Враховуючи, що позивач в період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою згідно графіку роботи виходила на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати їй часу простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, виплати компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Оскільки відповідач не спростував в повному обсязі надані позивачем розрахунки заробітної плати, в тому числі і за березень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, доказів на підтвердження виплати заробітної плати за березень 2017 року у повному обсязі не надав, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, його висновок в цій частині ґрунтується на припущеннях, які він зробив на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5), які не містять даних про фактичну виплату заробітної плати. Таким чином, з урахуванням отримання позивачем частини заробітної плати, заборгованість по заробітній платі позивача ОСОБА_1 за березень 2017 року становить 2 706 грн. 35 коп. (3 011, 94 - 305,59). Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень 2017 року у повному обсязі, у строки, встановлені ч. 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд першої інстанції мав захистити конституційні права позивача на оплату праці. Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до діючого законодавства та обґрунтовано задовольнив їх за період затримки розрахунку по заробітній платі за період з квітня по липень 2017 року, однак при цьому не врахував заборгованість по заробітній платі, яка мається у відповідача перед позивачем за березень 2017 року. Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України до обов`язків податкового агента, яким є відповідач по справі, віднесено вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. З урахуванням наведеного стягнення заборгованості по заробітній платі позивача має бути проведено зі здійсненням утримань, передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. Враховуючи надані на розгляд суду довідки про доходи, розрахунки заробітної плати за березень 2017 року, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача АТ "Укрзалізниця" перед позивачем ОСОБА_1 мається заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року - 2 706 грн. 35 коп. (3 011,94 - 305,59) податки та інші обов`язкові платежі з якої не утримані. Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у цій частині у розмірі 2 706 грн. 35 коп., яка є заборгованістю по заробітній платі за березень 2017 року. Зазначена сума підлягає виплаті позивачу з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати". Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Таким чином позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати березень 2017 року, оскільки на теперішній час зазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати цих доходів, складає більше, ніж один місяць. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%. Компенсація апеляційним судом розраховується станом на 10 вересня 2020 року - на день ухвалення рішення судом першої інстанції. Місяць, рік невиплаченого доходу Сума нарахованого доходу (грн.) ПДФО (грн.) 18% Військовий збір (грн.) 1,5%. Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.) Коефіцієнт приросту споживчих цін Сума компенсації (грн.) березень 2017 2706,35 487,14 40,60 2178,61 0,264 за період з квітня 2017 по серпень 2020 575,15 Сума компенсації втрати частини грошових коштів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень 2017 року складає 575 грн. 15 коп. В частині нарахованої судом першої інстанції компенсації втрати грошових коштів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за період з квітня по липень 2017 року рішення учасниками справи не оскаржується і відповідно судом апеляційної інстанції не переглядається. Таким чином загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 1 952 грн. 39 коп. Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, рішення суду щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 1 377 грн. 24 коп. та стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 557 грн. 45 коп. підлягає зміні. Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п/п 1 п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 2 102 гривні. Отже, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у загальній сумі 11 384 грн. 09 коп. (9 182,16+2 201,93) підлягав сплаті судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (11 384,09 х 1% = 113,84 грн., але не менше 2 102 х 0,4). Від сплати судового збору позивач звільнена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог за березень 2017 року, позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати задовольняється частково у розмірі 10 828 грн. 92 коп., що складає 95,12% (10828,92 х 100) : 11 384,09) від заявлених позивачем вимог. З огляду на вказане, з відповідача АТ "Укрзалізниця" на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 799 грн. 77 коп. ((840,80 х 95,12 : 100). Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 3 011 грн. 94 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за березень 2017 року у сумі 819 грн. 25 коп. За наслідками апеляційного перегляду справи в оскаржуваній частині колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення позову в цій частині у загальні сумі 3281 грн. 50 коп. ( 2 706,35+ 575,15). Відповідно до положень ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). За подання апеляційної скарги позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 1 261 грн. 20 коп. (840,8х150%). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, що складає 85,65% від оскаржуваної суми ((3 281,50 х 100):3 831,19), а позивач звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 080 грн. 22 коп. ((1 261,2 х 85,65%): 100). Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року скасувати, в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 1 377 грн. 24 коп. та стягнення на користь держави судових витрат у розмірі 557 грн. 45 коп. змінити Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 8 876 (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 53 коп. з яких заборгованість за березень 2017 року 2 706 грн. 35 коп., за квітень 2017 року 53 грн. 54 коп., за травень 2017 року - 493 грн. 38 коп., за липень 2017 року - 5 623 грн. 30 коп. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 1 952 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 39 коп. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 799 (сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 77 коп. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 080 (одна вісімдесят) грн. 22 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ). Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 10 грудня 2020 року. Суддя-доповідач: Ю.М. Мальований Судді: О.І. Корчиста Т.В. Космачевська