Постанова 4804 № 236/4224/19

Єдиний унікальний номер 236/4224/19 Номер провадження 22-ц/804/1516/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого-судді : Мальованого Ю.М., суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивільну справу № 236/4224/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги при звільненні та компенсації втрати частини доходів, з апеляційною скаргою відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року у складі судді Саржевської І.В., - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого по 30 червня 2016 року, частину заробітної плати за березень 2017 року, заробітну плати за час простою по день звільнення 17 липня 2017 року та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Позов мотивований тим, що вона перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця», яке було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі Закону України від 23.02.2012 року № 442-V1 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №

200. Позивач працювала на посаді техніка другої категорії відділу статистики апарату управління структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Наказом № 1856-ОС від 17 липня 2017 року її було звільнено з 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що відповідач до теперішнього часу розрахунок з нею не провів, просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого по 30 червня 2016 року у сумі 15 694 грн., частину заробітної плати за березень 2017 року у сумі 1663 грн. 81 коп., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 10 841 грн. 08 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5172 грн. 82 коп., одноразову грошову допомогу при звільнення у розмірі 6647 грн. 36 коп. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь позивача заборгованість по заробітній платі за лютий 2016 року у сумі 2402 грн. 97 коп., за період з 01 березня по 30 червня 2016 року в сумі 14 072 грн. 61 коп., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 9565 грн. 85 коп., одноразову грошову допомогу при звільнення у сумі 6647 грн. 36 коп., компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 5172 грн. 82 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати у сумі 10 702 грн. 67 коп. Зобов`язано відповідача утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі, крім заробітної плати за лютий 2016 року. Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 726 грн. 90 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що починаючи з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниці», у відповідності до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати робітникам цих підрозділів було припинено. У відповідача був відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», тому нарахування заробітної плати та інших виплат стало неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати. З другої половини березня 2017 року до Дирекції від виробничого підрозділу, в якому працювала позивач, не надходили первинні документи для нарахування заробітної плати. У зв`язку з відсутністю первинних документів нарахування заробітної плати не здійснювалось. Відсутність даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи вказує на відсутність проведення нарахувань, а як наслідок і заборгованості, що сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин. Доказів того, що позивач виконувала свої посадові обов`язки та їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата не надано. Крім того відповідач посилається на те, що висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року засвідчено настання форс-мажорних обставин відносно ПАТ «Укрзалізниця» при здійсненні господарської діяльності, з огляду на що відповідач не може виконати свої зобов`язань згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Позивач в апеляційному порядку рішення суду не оскаржував. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 березня 2020 року за апеляційною скаргою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційне провадження (а.с. 124 - 126). Позивачку ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження було повідомлено відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 03 квітня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 132). Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем на час розгляду справи не наданий. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до розгляду (а.с. 134 - 135). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізниця" підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Оскаржуване відповідачем рішення зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. На підставі наказу (розпорядження) № 3422-ОС від 17 липня 2017 року її звільнено з 17 липня 2017 року з посади техніка 2 категорії відділу статистики апарату управління СП "Луганська дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та підписано першим заступником начальника дирекції залізничних перевезень Пономарьовим Д.В. В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію за 32 дні невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. (а.с. 33). На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період лютий червень 2016 року, а також березень липень 2017 року (а.с. 34- 41). Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані працівником кадрової служби та керівником структурного підрозділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі державної адміністрації залізничного транспорту , підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття , у тому числі на базі підприємства «Донецька залізниця». Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 було затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Беручи до уваги наведене, а також той факт, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці, суд першої інстанції зробив висновок, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі. Проте повністю погодитися з таким висновком не можна. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 01074957) знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та з 25 листопада 2014 року перебуває в стані припинення (а.с. 147). Суд першої інстанції зазначене не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що позивач у період з липня по червень 2016 року перебувала у трудових відносинах з регіональною філією "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство "Укрзалізниця" має код ЄДРПОУ 40075815 та юридичну адресу: м. Київ, вул. Тверська,

5. Воно має відокремлені підрозділи, зокрема, регіональна філія "Донецька залізниця " (код ЄДРПОУ 40150216), яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22 (а.с. 148 - 151). Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України» від 02.09.2015 року № 735, ПАТ "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (пункт 1). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту (пункт 2). Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця"" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця". Законом України від 23.02.2012 року № 4442-VI "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначені правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - товариство). Згідно зі ст. 2 вказаного Закону утворення товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 року № 4442-VI "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"" (далі - постанова), прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" вирішено утворити ПАТ "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі ДП "Донецька залізниця". За змістом пунктів 4 і 5 постанови проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця". Пунктами 4, 5 постанови визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів від 12.11.2014 року №

604. У пункті 1 частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що під час проведення інвентаризації та оцінки майна: необхідно сформувати окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов`язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов`язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність; сформувати окремі акти обліку активів, які розміщені на тимчасово окупованій території і обліковуються на балансах підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на іншій території України. Пунктом 2 частини 2 вказаної постанови передбачено, що після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" згідно із законодавством. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" місто Донецьк, в якому знаходиться ДП "Донецька залізниця", відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" місто Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно із ст. 1 Закону України від 02.09.2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На теперішній час Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнято. Отже, інвентаризація та оцінка майна ДП "Донецька залізниця", яке розміщене на території проведення антитерористичної операції, не здійснена, відповідно між ДП "Донецька залізниця" та АТ "Укрзалізниця" відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП "Донецька залізниця" всіх прав, активів, зобов`язань і боргів в статутний капітал АТ "Укрзалізниця". Положеннями ч. 1 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Згідно з положеннями ст. 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників. Відповідно до положень ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в порядку, передбаченому ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", тобто запису про припинення юридичної особи. Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов`язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. АТ "Укрзалізниця" на теперішній час не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов`язків до АТ "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції на території України. Оскільки на теперішній час процес припинення ДП "Донецька залізниця" не завершено, відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, ДП "Донецька залізниця" є юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов`язаннями, що виникли за його участі. Отже, усі обов`язки щодо своєчасного розрахунку з позивачем, яка перебувала у трудових відносинах з ДП "Донецька залізниця" до моменту реорганізації цього підприємства, має виконувати, як роботодавець, ДП "Донецька залізниця". Зазначений висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2018 року у справі № 236/2729/17, у постанові від 20.02.2019 року у справі № 242/4687/17. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідальність за вимогами ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі у період з лютого по червень 2016 року має нести ПАТ "Укрзалізниця" є помилковим, належним відповідачем у цій справі є ДП "Донецька залізниця". Враховуючи, що судом першої інстанції судове рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у період з лютого по червень 2016 року ухвалено щодо неналежного відповідача, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у їх задоволенні вимог. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, апеляційний суд відзначає наступне. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не припиняє обов`язків роботодавця, визначених ст. 115 КЗпП України. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці. Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року не проводилося. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. До суду позивач надав розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 року, згідно яких ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у березні 2017 року у розмірі 4414 грн. 83 коп., у квітні 2643 грн. 82 коп., у травні 2643 грн. 82 коп., у червні 2643 грн. 82 коп. , у липні 13 454 грн. 57 коп. (а.с. 37 - 41). До матеріалів справи залучено видатковий касовий ордер, відповідно до якого ОСОБА_1 10 жовтня 2017 року отримала депоновану заробітну плату за першу полону березня 2017 року у сумі 1546 грн. 79 коп. (а.с. 80). Разом з тим до справи залучено надану відповідачем довідку про доходи від 21 січня 2020 року згідно якої ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за березень 2017 року 2322 грн. 48 коп., до видачі - 1846 грн. 79 коп. (а.с. 72). Оскільки сума фактично отриманої позивачем депонованої заробітної плати за першу полону березня 2017 року у розмірі 1546 грн. 79 коп. не співпадає з інформацією про доходи, наданою відповідачем про нараховану у березня 2017 року заробітну плату у розмірі 2322 грн. 48 коп., до видачі визначено у розмірі 1846 грн. 79 коп., апеляційний суд надану довідку до уваги не приймає з наведених підстав. Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за квітень липень 2017 року, не навівши обґрунтувань відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості не виплаченої йому частини заробітної плати за березень 2017 року. Таким чином, не дослідивши усіх обставин справи, суд першої інстанції помилково частково задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі лише за квітень - липень 2017 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, висновок суду першої інстанції про розмір заборгованості по заробітній платі за період березень-липень 2017 року не відповідає обставинам справи. Разом з тим, заборгованість відповідача по заробітній платі становить: за березень 2017 року у розмірі 2566 грн. 42 коп. (4414,83 (1546,79 + (1546,79 х 18%) + (1546,79 х 1,5%)), за квітень 2017 року 2643 грн. 82 коп., за травень 2643 грн. 82 коп., за червень 2017 року 2643 грн. 82 коп., за липень 2017 року 13 454 грн. 57 коп.(з яких компенсація за невикористані 32 дні відпустки становить 6647 грн. 36 коп. та вихідна допомога при звільненні становить 5172 грн. 82 коп.). Загальна сума заборгованості складає 23 952 грн. 45 коп., що підтверджується розрахунком заробітної плати за березень - липень 2017 року, видатковим касовим ордером від 10 жовтня 2017 року про отримання позивачем частини заробітної плати за першу полону березня 2017 року. Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - липень 2017 року не наводить. Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Згідно наказу № 3422-ОС від 17 липня 2017 року позивачку звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату і вона має право на грошову компенсацію невикористаних 32 днів відпустки та вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 33). Саме на підставі цього наказу відповідачем здійснено запис у трудову книжку позивачки про її звільненні (а.с. 23). Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати відсутня, відповідач визнає, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату позивачу до дня звільнення, тобто до 17 липня 2017 року, не нараховував, що розрахунок з ним при звільненні не провів. Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не спростовують висновків суду. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що: - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12 травня 2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 54 - 86). Маючи відомості про нарахування позивачу заробітної плати, зокрема до 16 березня 2017 року, зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, видавши наказ щодо порядку остаточного розрахунку працівників, зокрема структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами. Доводи апеляційної скарги про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року є підставою для звільнення відповідача від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України. Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст. 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22). Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Враховуючи, що позивачка до 17 липня 2017 року знаходилась з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, майнові вимоги позивачки щодо оплати їй заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Оскільки відповідач не спростував надані позивачкою розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачці від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період. Отже, враховуючи надані на розгляд суду довідки про доходи, розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у відповідача АТ «Українська залізниця» перед позивачкою ОСОБА_1 мається заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року - у розмірі 2566 грн. 42 коп., за квітень 2017 року 2643 грн. 820 коп., за травень 2643 грн. 82 коп., за червень 2017 року 2643 грн. 82 коп., за липень 2017 року 13 454 грн. 57 коп.(з яких компенсація за невикористані 32 дні відпустки становить 6647 грн. 36 коп. та вихідна допомога при звільненні становить 5172 грн. 82 коп.). Загальна сума заборгованості складає 23 952 грн. 45 коп., податки та інші обов`язкові платежі з якої не утримані. Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період березень липень 2017 року у сумі 9565 грн. 85 коп., компенсацію невикористаної відпустки у сумі 6647 грн. 36 коп., вихідної допомоги при звільненні у сумі 5172 грн. 82 коп. підлягає зміні з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 23 952 грн. 45 коп. Зазначена сума підлягає виплаті позивачу з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати". Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Оскільки вихідна допомога при звільненні має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до ст. 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується. Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%. Компенсація апеляційним судом розраховується станом на 04 лютого 2020 року - на день ухвалення рішення судом першої інстанції. Місяць, рік невиплаченого доходуСума нарахованого доходу (грн.)ПДФО (грн.) 18%Військовий збір (грн.) 1,5%.Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.)Коефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації (грн.) березень 20172566, 42461,9538,492065,980,240 за період з квітня 2017 по лютий 2020495,83 квітень 2017 2643,82475,8839,652128,290,224 за період з травня 2017 по лютий 2020476,73 травень 2017 2643,82475,8839,652128,290,205 за період з червня 2017 по лютий 2020436,29 червень 2017 2643,82475,8839,652128,290,203 за період з липня 2017 по лютий 2020 432,04 липень 2017 8281,75 (13 454,57 - 5172,82)1490,71124,226666,820,204 за період з серпня 2017 по лютий 20201360,03 всього 3200,92 Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 3200 грн. 92 коп. Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за березень - липень 2017 року, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, рішення суду щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 726 грн. 90 коп. також підлягає зміні. Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Від сплати судового збору з цих позовних вимог позивач звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За зверненням до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за період з 1 лютого по 30 червня 2016 року та з березня по липень 2017 року та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у загальній сумі 40 019 грн. 07 коп., позивач був звільнений від сплати судового збору. Апеляційним судом позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року, компенсації невикористаної відпустки, вихідної допомоги та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати задовольняються у розмірі 27 153 грн. 37 коп., що складає 67,85 % (27 153,37 х 100) : 40 019, 07) від заявлених позивачем вимог. З огляду на вказане, з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 521 грн. 35 коп. ((768,40 х 67,85%) : 100). Разом з тим сума задоволених апеляційних вимог відповідача в частині позовних вимог, що стосуються стягнення заборгованості по заробітній платі, склала 21 410 грн. 91 коп. (48564,28 - 27 153,37), що складає 55,91 % (100% - (27 153,37 х 100) : 48 564,28) від заявлених в цій частині позовних вимог. З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 644 грн. 41 коп. (1 152.60 х 55,91 %) має бути відшкодований йому за рахунок держави. Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого по 30 червня 2016 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 лютого по 30 червня 2016 року відмовити. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року змінити. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за березень 2017 року 2566 грн. 42 коп., за квітень 2017 року 2643 грн. 82 коп., за травень 2017 року 2643 грн. 82 коп., за червень 2017 року 2643 грн. 82 коп., за липень 2017 року 13 454 грн. 57 коп.( в тому числі компенсація за невикористані 32 дні відпустки 6647 грн. 36 коп., вихідна допомога при звільненні 5172 грн. 82 коп.) всього у сумі 23 952 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 45 коп. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 92 коп. Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходів у сумі 23 952 грн. 45 коп. та компенсації втрати частини грошових доходів у розмірі 3200 грн. 92 коп. утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі. В частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць рішення допустити до негайного виконання. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 521 грн. (п`ятсот двадцять одну) грн. 35 коп. Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Акціонерному товариству "Українська залізниця" витрати по сплаті судового збору у розмірі 644 (шістсот сорок чотири) грн. 41 коп. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ). Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 29 квітня 2020 року. Суддя - доповідач: Ю.М. Мальований Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська