Постанова Київський апеляційний суд № 759/2130/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/2130/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6560/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача Слюсар Т.А. суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року у складі судді Миколаєць І.Ю., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення відшкодування за майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (далі - ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» ) про стягнення відшкодування за майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов обґрунтовано тим, 15 листопада 2019 року приблизно о 06 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки DAF FT ХF 105.410, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Перемоги в м. Києві поблизу будівлі 138/1-А, при перестроюванні, не надав перевагу автомобілю Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 , внаслідок чого була спричинена дорожньо-транспортна пригода, з наслідками якої транспортний засіб позивача зазнав значних пошкоджень. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року по справі № 7592/1535/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за вищезазначеною ДТП. З висновку експерта № 2-23/12 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 23 грудня 2019 року убачається, що відновлювальний ремонт автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, що відбулася 15 листопада 2019 року, станом на момент проведення експертизи без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу буде складати 154 886 грн 85 коп., а фактичний матеріальний збиток з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складає 82 908 грн. 52 коп. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAF FT XF 105.410, д.н.з. НОМЕР_1 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб була на період з 19.11.2018 року по 18.11.2019 року застрахована ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» на суму 100 000 грн, що підтверджується Полісом АМ/8666000 від 19.11.2018 року. 28 грудня 2019 року позивачем було надіслано ТОВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» заяву про відшкодування матеріального збитку завданого внаслідок вищевказаного ДТП, проте відповіді на момент подання позовної заяви не надійшло і вищевказаний поліс не був реалізований. Зазначав, що внаслідок ДТП позивачу завдана майнова шкода, в сумі 82 908 грн 52 коп., пов`язана із фактичним пошкодженням автомобіля та підлягає стягненню з страхової компанії, а також моральна шкода - душевні страждання спричинені неможливістю використання автомобіля у робочих та власних цілях, тому позивач вважає справедливим стягнення з ОСОБА_1 компенсації за завдану таку моральну шкоду, у розмірі 30 000 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоду з 30 000 грн до 2 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що моральна шкода в розмірі 30 000 грн є безпідставною та недоведеною, оскільки позивачем не долучено доказівта не описано в мотивувальній частині позовної заяви обставин, які б свідчили чи доводили в чому конкретно полягають душевні страждання, чи яким чином принижено честь чи гідність позивача. Вказано, що районним судом не враховано п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, від 31 березня 1995 року N 4, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Крім того, зазначено, що визначаючи розмірвідшкодування моральної школи необхідно також врахувати той факт, що позивач не пов`язує розмір моральної шкоди із заподіянням в результаті ДТП шкоди його здоров`ю, а тільки стверджує, що шкода завдана його майну, тобто автомобілю. Таким чином, з урахуванням характеру і наслідків допущеного адміністративного правопорушення, відсутності завдання шкоди здоров`ю, враховуючи вимоги розумності і справедливості, скаржник вказав, що стягненню підлягає компенсація моральної шкоди, у зв`язку із пошкодженням майна позивача внаслідок ДТП в розмірі не більше 2 000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Євсюк С.О. в інтересах ОСОБА_2 просить законне рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначає, що ОСОБА_2 має всі законні права для стягнення моральної шкоди, оскільки з вини ОСОБА_1 , який є винним у ДТП та пошкодженні автомобіля, який є несправним, позивач позбавлений можливості користуватися власним автомобілем. Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення майнової шкоди та витрат на правничу допомогу не оскаржено, тому колегія суддів у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи убачається, що 15 листопада 2019 року приблизно о 06 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки DAF FT ХF 105.410, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Перемоги в м. Києві поблизу будівлі 138/1-А, при перестроюванні, не надав перевагу автомобілю Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 ,що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Святошинського районного суду в м. Києві від 03.12.2019 року у справі №759/21535/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП (а.с. 9). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ / 8666000 від 19.11.2018 року (а.с. 22). Вказаним Полісом максимальний розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну, встановлено в розмірі 100 000 грн. Відповідно до висновку судового експерта Українського центру судових експертиз № 2-23/12 від 23 грудня 2019 року, матеріальний збиток завданий автомобілю «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП 15.11.2019 р. становить 82 908 грн 52 коп (а.с. 10- 16). Відповідно до Звіту № 15991 від 21 листопада 2019 року наданого відповідачем про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу сума завданих збитків становить 51 810 грн 46 коп. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення моральної шкоди, в сумі 30 000 грн, районний суд виходив з підстав його доведеності та обґрунтованості. Між тим, колегія суддів в повній мірі не погоджується з такими висновками районного суду, враховуючи таке. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість також роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбаченим цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. За змістом ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Убачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди, проте колегія суддів вважає за доцільне зменшити її розмір, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Ураховуючи викладене, та встановлені обставини у справі, колегія суддів проходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене по суті правильне рішення, однак, задовольняючи моральну шкоду в повному обсязі, судом не дотримано вимог ст. 23 ЦПК України розумності і справедливості при визначенні розміру. Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин, враховуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, заподіяних йому внаслідок пошкодження транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до зміни рішення суду в оскаржуваній частині та зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 30 000 грн до 5 000 грн. Враховуючи вказане, доводи позову та апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року в частині вимог про стягнення моральної шкоди змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, в сумі 5 000 грн. В іншій частині вимог позову про відшкодування моральної шкоди відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: