Постанова 4819 № 766/19283/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/19283/19 Головуючий в суді І інстанції Прохоренко В.В. Номер провадження 22ц/819/1704/21 Доповідач Орловська Н.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Орловської Н.В., суддів Кутурланової О.В., Майданіка В.В., секретар Юськів І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шевченко Ігор Юрійович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В : 25.09.2019р. ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Доготер Оксана Георгіївна, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з останнього на свою користь матеріальний збиток в сумі 46 891,00 грн, витрати на оплату послуг евакуатора в сумі 1800,00 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2850,00 грн, витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн, витрати на прибуття до Каховського міськрайонного суду Херсонської області в сумі 1756,76 грн. Позовна заява мотивована тим, що 16.02.2019 р. з вини відповідача ОСОБА_1 сталася дорожньо транспортна пригода, внаслідок якої належний позивачу автомобіль «Чері», днз НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Згідно зі Звітом про оцінку автомобіля «Чері», днз НОМЕР_1 від 28.03.2019р. № 78 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля, складає 107 214,27 грн. Відповідальність відповідача на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «Арсенал», поліс укладений на умовах відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб в межах до 50000 грн. З урахуванням одержаного позивачем страхового відшкодування в сумі 46 898,25 грн вважає, що відповідач повинен відшкодувати 60 316,02 грн. Крім того, зазначає, що позивачу завдана моральної шкоди, яку оцінює у 10 000 грн. Також вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на евакуацію несправного автомобіля, на проведення автотоварознавчого дослідження, на прибуття в судове засідання, а також витрати позивача на правничу допомогу. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 липня 2021р. позовні вимоги задоволені частково. Суд вирішив: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 62 972,03 грн., із яких: 58 322,03 грн. різниця між сумою виплаченого страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля; 2850 грн. витрати на проведення експертного дослідження, 1800 грн. - витрати на оплату послуг технічної допомоги евакуація несправного автомобіля. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5 768,40 грн., які складаються з: витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 гривень та судового збору 768,40 грн. В решті позовних вимог відмовити. Рішення суду мотивовано тим, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, а тому із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Визначаючи розмір шкоди, завданої позивачем, суд взяв до уваги в якості належного та допустимого доказу у справі висновок експерта № Вс-18 від 02.12.2020 року, згідно якого експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України. Враховуючи викладене суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 58 322,03 грн. (105 220,28 грн. (вартість відновлювального ремонту) 46 898,25 грн. (страхова виплата), що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Крім того, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату здійснення авто товарознавчого дослідження в сумі 2 850,00 грн.; витрати на оплату послуг технічної допомоги евакуація несправного автомобіля «Чері», номер державної реєстрації НОМЕР_1 від 16.02.19 р. на суму - 600,00 грн та 1 200,00 грн. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції виходив з того, що участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, що є підставою для стягнення моральної шкоди. З огляду на встановлені обставини справи, а також враховуючи характер фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження транспортного засобу, ступінь вини відповідача, та із застосуванням принципів розумності і справедливості, суд вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, то суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір таких витрат в сумі 10 000 грн є завищеним та не співмірним з обсягом наданих послуг, а тому підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 5 000,00 грн. Щодо витрати на оплату прибуття до Каховського міськрайонного суду Херсонської області в судові засідання по справі №766/3693/19 за місцем перебування суду - місто Каховка, в сумі 1 756,76 грн., то суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні таких вимог, оскільки вказані витрати підлягають стягненню в рамках іншої справи №766/3693/19. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шевченко Ігор Юрійович, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.07.2021р. скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом в порушення ч.4 ст.277 ЦПК України проігноровано клопотання представника відповідача, у якому останній заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і просив суд розглянути справу за правилами загального позовного провадження в повідомленням сторін. Також судом в мотивувальній частині рішення визнано встановленою вартість відновлювального ремонту автомобіля «Чері» днз НОМЕР_2 без коефіцієнту фізичного зносу у сумі 107 214,27 грн без належного обґрунтування такої суми, а також за відсутності жодного доказу, який би міг підтвердити зазначену суму. Крім того, стягнувши з відповідача на користь позивача суму матеріального збитку у розмірі 62 972,03 грн, із яких різниця між сумою виплаченого страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту складає 58 322,03 грн, суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог, оскільки у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 46 891,00 грн. Також відповідач не погоджується з рішенням суму в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 5 000 грн, оскільки висновок суду щодо душевних страждань позивача ґрунтується виключно на припущеннях, без будь-якого доказового обґрунтування. Крім того, судом не враховано, що після вчинення ДТП 11.07.2019р. ОСОБА_2 склав та видав ОСОБА_1 розписку про отримання від адвоката Лебедевої Т.О. грошової суми у розмірі 500 доларів США (що в еквіваленті становить 13 580,00 грн) в рахунок відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, що сталася 16.02.2019р. Суму, яка залишилася в розмірі 2000 доларів США ОСОБА_1 зобов`язався сплатити у строк до 02.09.2019р. Таким чином, сторони домовилися про суму відшкодування матеріальних збитків, а також погодили строки такого відшкодування. Крім того, позивачем отримано від страховика відповідача ПрАТ СК «Арсенал» страхове відшкодування в сумі 46 898,25 грн. Згідно висновку судової експертизи №Вс-18 від 02.12.2020 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля CHERY EASTAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження ДТП, яка відбулася 16.02.2019р., становить 62 994,19 грн. Таким чином, на думку відповідача, визначаючи суму матеріального збитку, яка підлягає стягненню на користь позивача, слід від вартості матеріального збитку, встановленого експертом у розмірі 62 994,19 грн, відняти суму страхового відшкодування у розмірі 46 898,25 грн, виплачену ПрАТ СК «Арсенал», а також 13 580 грн, отриманих позивачем від відповідача за розпискою від 11.07.2019р., що в результаті становить 2515,94 грн. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, що в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду судового рішення. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом встановлено наступне. В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 квітня 2019 року у справі №766/3693/19, яка набрала законної сили 02.05.2019 р., встановлено, що ОСОБА_1 16.02.2019 о 19.55 год. у м. Херсоні, по вул. І.Куліка, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Фольцваген Пассат»», номерний знак НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу і скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «БАЗ», номерний знак НОМЕР_4 , після чого скоїв наїзд, не вибравши безпечного бокового інтервалу з автомобілем «Чері», номерний знак НОМЕР_1 та зіткнення з автомобілем «Опель Кадет», номерний знак НОМЕР_2 , який стояв попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цією ж постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с.27) Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 29 січня 2014 року, транспортний засіб CHERY EASTAR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.26). За наведених обставин слід дійти висновку, що шкода, завдана автомобілю «Чері», номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , внаслідок ДТП 16.02.2019 року, була спричинена винним діянням відповідача ОСОБА_1 , що жодною із сторін не заперечується. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №Вс-18, складного 02.12.2020 року судовим експертом Херсонської Торгово промислової палати Єрофеєвим В.О., вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ та його складників, завданого з технічної точки зору власнику легкового автомобіля Chery Eastar 2,4i реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 16.02.2019р., в цінах на час його первинного огляду становить 62 994,19 грн. (а.с.72-89) На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК «Арсенал». Згідно виписки по рахунку позивача у АТ КБ «Приватбанк» 21.05.2019 року сума страхового відшкодування у розмірі 46 898,25 грн. перерахована ОСОБА_2 (а.с.29) Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 46 898,25 грн. Предметом спору є недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Суд зазначає, що позивач як особа, потерпіла від протиправних дій відповідача, має право на повне відшкодування завданої йому шкоди. Одним з видів визначення майнової шкоди є проведення експертної оцінки розміру шкоди, яка визначається спеціалістом, виходячи з наявних пошкоджень та обсягу робіт і матеріалів, необхідних для виконання ремонту і відновлення автомобіля до попереднього стану (так званий розрахований розмір шкоди як визначена вартість пошкодженого або втраченого майна або як вартість необхідного для відновлення пошкодженої речі ремонту). Така шкода визначається наперед за розрахунками, виконаними за спеціальною методикою, і може бути визначена з урахуванням зносу транспортного засобу, та/або без урахування зносу. Визначаючи розмір такої шкоди апеляційний суд виходить з вартості відновлювального ремонту автомобіля Chery Eastar, р.н. НОМЕР_1 без урахування фізичного зносу КТЗ та його складників, встановленого у висновку судової автотоварознавчої експертизи №Вс-18 від 02.12.2020 р., який не оскаржується відповідачем, згідно якого вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Chery Eastar 2,4i реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 16.02.2019р., становить 105 220,28 грн. Дана вартість відновлювального ремонту визначена як сума вартості відновлювальних ремонтних робіт (Ср), вартості матеріалів, необхідних під час ремонту (См), і вартості необхідних для ремонту деталей, які підлягають заміні (Сс). При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що при обчисленні розміру майнової шкоди, завданої позивачу, слід виходити з вартості матеріального збитку, встановленого експертом у розмірі 62 994,19 грн, оскільки вказана сума збитку обчислена експертом з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ та його складників. Натомість, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК Українивідшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19). Таким чином, визначаючи розмір майнової шкоди, завданої позивачеві, суд першої інстанції правильно виходив з вартості відновлювального ремонту автомобіля Chery Eastar, р.н. НОМЕР_1 без урахування фізичного зносу КТЗ та його складників, встановленого у висновку судової автотоварознавчої експертизи №Вс-18 від 02.12.2020 р., що становить 105 220,28 грн. Оскільки вартість майнового збитку (105 220,28 грн), завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування (46 898,25 грн), а також з огляду на встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком ПрАТ СК «Арсенал», тому з ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 58 322,03 грн. Щодо доводу відповідача про неврахуванням судом першої інстанції розписки від 11.07.2019р., якою підтверджується факт часткової сплати ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 500 доларів США в рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 внаслідок ДТП 16.02.2019р., то колегія суддів зазначає наступне. Апеляційний суд наголошує, що згідно ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування і надання доказів покладається на сторони, оскільки кожна із них повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті356, частин першої-третьої статті367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18). Як встановлено судом, в обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на доказ, який ним не було надано до суду першої інстанції, а саме копію розписки від 11.07.2019р., згідно якої ОСОБА_2 отримав від адвоката Лебедевої Т.О. грошові кошти в сумі 500 доларів США в рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП 16.02.2019р. за участю ОСОБА_1 . Суму, що залишилася в розмірі 2 000 доларів США ОСОБА_1 зобов`язується сплатити у строк до 02.09.2019р. Вказаний документ апелянт просить долучити до матеріалів справи і дослідити як додатковий доказ, який, на його думку, є визначальним при встановленні фактичних обставин справи. При цьому, апелянтом не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів щодо неможливості подання зазначеної вище розписки до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України унеможливлює її прийняття судом апеляційної інстанції до уваги. Разом з тим, у ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав факт отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 500 доларів США, що еквівалентно 13 420,00 грн, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди внаслідок ДТП, що сталася 16.02.2019р., а тому вказані обставини в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають. При цьому, позивач не заперечував проти зменшення розміру стягнутих на його користь коштів на зазначену вище суму, яка вже відшкодована відповідачем. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що стягнута судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниця між сумою виплаченого страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту в розмірі 58322,03 грн підлягає зменшенню на 13 420,00 грн, що становить 44 902,03 грн. При цьому апеляційний суд вважає необґрунтованим довід відповідача щодо порушення судом ч.2 ст. 264 ЦПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Так, за позицією апелянта, задовольнивши вимоги позивача в частині стягнення на його користь з ОСОБА_1 різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту в сумі 58 322,03 грн суд фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки у прохальній частині позову ОСОБА_2 заявлено вимогу про стягнення матеріального збитку в сумі 46 891,00 грн. Надаючи оцінку вказаному доводу відповідача апеляційний суд враховує положення ч.1 ст. 175 ЦПК України, згідно якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Як вбачається з прохальної частини позову, ОСОБА_2 дійсно просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальний збиток в сумі 46 891,00 грн. Разом з тим, у мотивувальній частині позову розмір матеріального збитку, що підлягає стягненню з відповідача, позивач обґрунтовує різницею між розміром матеріального збитку, зазначеним у звіті про оцінку автомобіля (107 214,27 грн) та отриманою позивачем сумою страхового відшкодування (46 898,25 грн), що становить 60 316,02 грн. (а.с.2) З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи на його користь з ОСОБА_3 різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту в сумі 58 322,03 грн суд першої інстанції не допустив порушень ч.2 ст. 264 ЦПК України, оскільки ухвалив рішення в межах позовних вимог. Щодо доводів апелянта про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 5000,00 грн, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина 2 вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. На підставі ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. У ході розгляду даної справи судом встановлено факт пошкодження належного позивачу автомобіля внаслідок ДТП, яке сталося 16.02.2019 р. з вини відповідача, що саме по собі не може не завдати моральної шкоди, оскільки спонукає потерпілу сторону до додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права та налагодження звичного способу життя, а тому така шкода має бути відшкодована у відповідності до положень ст. ст. 16, 23 ЦК України За вказаних обставин, встановивши, що ОСОБА_2 зазнав певних душевних страждань внаслідок пошкодження належного йому майна відповідачем, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача відповідальності за заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 5000,00 грн, розмір відшкодування якої визначено судом першої інстанції з додержанням засад розумності і справедливості. Щодо доводу апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм, а саме розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявності клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Пунктом 7 ч.3 ст. 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку , зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ. (ч.4 ст. 19 ЦПК України) Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, серед іншого, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України) Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. (ч.4 ст. 19 ЦПК України) Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову ОСОБА_2 є вимоги майнового характеру, ціна позову становить 74 966,02 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2019 році (192 100 грн). Враховуючи, що дана справа є малозначною у розумінні п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України, тому розглянувши її в порядку спрощеного позовного провадження суд першої інстанції діяв у відповідності до норм ст. 19 ЦПК України. Положення ч.4,5 ст.277 ЦПК України, на які посилається апелянт, не застосовуються до даних спірних правовідносин, оскільки врегульовують вирішення питання про розгляд в порядку спрощеного позовного провадження інших справ, за винятком справ, зазначених у ч.1,4 ст. 274 ЦПК України. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 14.01.2020р. адвокатом Шевченко І.Ю., який діяв від імені ОСОБА_1 , подано до Херсонського міського суду Херсонської області заяву про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження. Згідно ч. 3 ст. 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом. Проте, матеріали справи не містять інформації щодо результату розгляду клопотання адвоката Шевченка І.Ю. судом першої інстанції. З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з доводом апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, яке полягає у не розгляді заявленого представником відповідача клопотання, проте вказане порушення не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи, що ухвалюючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог судом першої інстанції не було враховано часткову сплату відповідачем на користь ОСОБА_2 коштів в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 16.02.2019р., тому вказане рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої судом суми майнової шкоди з 62972,03 грн до 49 552,03 грн. (62972,03 грн 13420,00 грн). Керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, суд ПОС Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шевченко Ігор Юрійович, задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 липня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, змінити, зменшити суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди з 62972,03 грн до 49 552,03 грн. В решті задоволених позовних вимог рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2021 року. Головуючий ________________ Н.В.Орловська Судді: ________________ О.В.Кутурланова ________________ В.В.Майданік