Постанова 4809 № 404/778/20

ПОСТАНОВА Іменем України 03 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 404/778/20 провадження № 22-ц/4809/1478/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л., за участі секретаря Завітневич О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 червня 2021 року у складі судді Варакіної Н. Б. і В С Т А Н О В И В: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути на свою користь 40 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, 185 706,56 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 800 грн та коштів за виготовлення звіту оцінки вартості відновлювального ремонту в розмірі 2 000 грн. Позовна заява мотивована тим, що 07.09.2017 о 15.00 год ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Ford Transit державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кропивницькому по вул. Волкова 11, здійснив зіткнення з належним ОСОБА_1 транспортним засобом Honda Civic державний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку та зупинився перед пішохідним переходом. Внаслідок ДТП автомобіль Honda Civic, отримав значні механічні ушкодження, що призвело до необхідності вкладення значних коштів, які не були покриті страховою виплатою. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.11.2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі 340 грн. Страховою компанією позивачу відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 100 000 грн, якої було недостатньо для ремонту пошкодженого автомобіля, ринкова вартість якого становить 285706,56 грн, тому різниця невиплачених коштів складає 185706,56 грн відповідно звіту №17-097 від 19.09.2017 суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на відшкодування різниці вартості пошкодженого автомобіля та виплачених страховою компанією коштів. Крім того, позивачу була завдана моральна шкода,оцінена в розмірі 40 000 грн, що полягає в душевних стражданнях, яких зазнала позивач. В серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив передати йому залишки колісного транспортного засобу марки Honda Civic, реєстраційний номер НОМЕР_2 , після відшкодування збитків. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 в позові просить стягнути з нього ринкову вартість транспортного засобу, через те, що згідно наданого нею висновку вартість ремонту нібито перевищує ринкову вартість транспортного засобу - тобто автомобіль фактично знищений. Разом з тим, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що автомобіль на даний час не відновлений через недостатність страхового відшкодування та знаходиться в первісному стані після ДТП, тому ОСОБА_2 вважає, що має право на передачу йому залишків транспортного засобу позивача. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про передачу залишку транспортного засобу об`єднано в одне провадження. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 82 787,73 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 800 грн судового збору. В задоволенні вимог про стягнення у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 102 918,83 грн та у відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000 грн відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої ДТП відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що зі звіту № 17-097 від 19.09.2017 суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 вбачається, що транспортний засіб фізично знищений, його ремонт економічно необґрунтований, так як витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що власник не погодився з визнанням транспортного засобу фізично знищеним та відремонтував його. Оскільки позивач відремонтувала пошкоджений автомобіль, тобто залишила його собі і не бажає його передавати, відповідно не погодилась з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, тому їй має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до пошкодження і його вартістю після пошкодження, а саме: 285 706,56 104 918,83 100 000 = 80 787,73 грн. Також, суд першої інстанції вважав, що на користь позивача підлягають стягненню витрати за експертну оцінку КТЗ в розмірі 2000 грн, які підтверджені рахунковою квитанцією № 364447 від 19.09.2017. Крім того, внаслідок дій відповідача позивач зазнав моральних страждань, які полягають у душевних переживаннях та муках, занепокоєності за те що сталося ДТП, внаслідок якої пошкоджено належне її майно, а зазначені події внесли незручності та потребували додаткових зусиль для організації її життя, оскільки звичайний ритм життя був порушений, тому суд першої інстанції, виходячи з засад розумності та справедливості, прийшов до висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача має становити 25 000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 102 918,83 грн та понесених витратах у розмірі 2 000 грн та ухвалити нове, яким вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі та витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, адже судом не застосовано норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини в сфері відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки при ДТП. Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду, вважає, що має право на відшкодування шкоди, розмір якої становить різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яку вона одержала від страховика. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 червня 2021 року в частині стягнення з відповідача моральної шкоди скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вказаної позовної вимоги, а частині стягнення з відповідача судового збору змінити, стягнувши його пропорційно до задоволених позовних вимог та стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 700 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, позивачем, при зазначенні того, що моральна шкода завдана неможливістю використання транспортного засобу для потреб сім`ї, не подано жодного доказу на підтвердження того факту, що вона має посвідчення водія та має право самостійно керувати даним автомобілем, не надано доказів того, що в неї взагалі є сім`я, для потреб якої мав використовуватись даний автомобіль та доказів того, протягом якого часу автомобіль перебував у ремонті і не міг використовуватись за призначенням. Щодо посилання на ст. 1195 ЦК України, то ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що вона була учасником ДТП та що нею були отримані будь-які тілесні ушкодження. Суд першої інстанції вийшов за межі вказаних позивачем підстав позову та обґрунтував рішення про часткове задоволення позовних вимог тими підставами, які не заявлялись ОСОБА_1 взагалі, чим порушив завдання та основні засади цивільного судочинства. В резолютивній частині рішення суд першої інстанції стягнув на користь позивача не 25 000 грн, а 25 000 моральної шкоди. Відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, вважає, що стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000 грн суперечить загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності та призводить до безпідставного збагачення позивача. Крім того, суд першої інстанції повинен був стягнути з ОСОБА_2 судовий збір не в повному обсязі, а пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про передачу залишків транспортного засобу не оскаржується, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає. Від адвоката Пільгуя О. М., який представляє інтереси ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній нею частині без змін. Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Москаленко Ю. В. підтримали доводи апеляційної скарги позивача та заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, ОСОБА_2 та його представник адвокат Пільгуй О. М. підтримали доводи апеляційної скарги відповідача та заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , 07.09.2017 о 15.00 год, керуючи транспортним засобом Ford Transit державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кропивницькому по вул. Волкова 11, здійснив зіткнення з транспортним засобом Honda Civic державний номері НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку та зупинився перед пішохідним переходом. Внаслідок ДТП автомобіль Honda Civic державний номері НОМЕР_2 , отримав значні механічні ушкодження, які призвели до необхідності вкладення значних коштів які не були покриті страховою виплатою. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда 17.11.2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі 340 грн. Страховою компанією відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 100 000 грн. Звітом №17-097 від 19.09.2017 суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Civic державний номері НОМЕР_2 складає 322 015,77 грн. Ринкова вартість представленого колісного транспортного засобу на момент ушкодження складає 285 706,56 грн, матеріальний збиток нанесений власнику даного КТЗ дорівнює його ринковій вартості визначеній на момент ДТП і складає 285 706,56 грн. Ринкова вартість даного колісного транспортного засобу з урахуванням ушкоджень складає 104 918,83 грн. За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Такий порядок відшкодування узгоджується з положеннями статті 1192 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди». Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Щодо доводів касаційної скарги про те, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання слід зазначити таке. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Матеріалами справи підтверджується, що постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено стягнення у виді накладення штрафу в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн (а.с. 7). Вказаним судовим рішенням встановлено, що 07.09.2017 о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_2 керував транспортним засобом Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кропивницький по вул. Волкова, 11, був неуважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку та зупинився перед пішохідним переходом. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 (б), п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення. Згідно копії звіту № 17-097 від 19.09.2017 суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , щодо автомобіля Honda Civic державний номері НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту складає 322 015,77 грн, ринкова вартість на момент ушкодження складає 285 706,56 грн, матеріальний збиток нанесений власнику дорівнює його ринковій вартості визначеній на момент ДТП і складає 285 706,56 грн, ринкова вартість даного колісного транспортного засобу з урахуванням ушкоджень складає 104 918,83 грн (а. с. 9-19). Позивачем було понесено витрати за експертну оцінку КТЗ в розмірі 2000 грн, що підтверджується рахунковою квитанцією № 364447 від 19.09.2017 (а. с. 8). З наведеного вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля (322 015,77 грн) перевищує його ринкову вартість до пошкодження (285 706,56 грн). Копією полісу № АК/2991245 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім`я ОСОБА_2 підтверджується, що ліміт відповідальності на одного потерпілого, за шкоду заподіяну майну, становить 100 000 грн (а.с. 97). Сторонами не заперечується, що страховиком позивачу відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 100 000 грн. В судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що позивач не погодилась з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, відремонтувала його та відмовилась передавати відповідачу. Враховуючи викладене та зміст положень ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 відповідачем має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до пошкодження і його вартістю після пошкодження з вирахуванням страхової виплати в розмірі 80787,73 грн (285 706,56 104 918,83 100 000). Отже, з урахуванням вищевказаних вимог закону та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода завдана позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 80 787,73 грн та витрати, понесені у зв`язку зі складанням звіту про експертну оцінку коліснику транспортного засобу в розмірі 2 000 грн, а всього 82 787,73 грн. Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права, адже суд першої інстанції правильно керувався нормами законодавства, які регулюють спірні правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Суд не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, адже наведені висновки стосуються інших обставин, ніж ті, що є предметом розгляду. Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України). Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Матеріалами справи підтверджується, що права ОСОБА_1 порушено внаслідок пошкодження її транспортного засобу з вини відповідача, який спричинив ДТП, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 листопада 2017 року (а. с. 7). За таких обставин, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд з`ясував характер правовідносин сторін, урахував глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок пошкодження належного їй автомобіля з вини ОСОБА_2 , ступінь вини відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн. Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 25 000 грн, відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для позивача, яка зазнала моральних страждань та втрат немайнового характеру. Пошкодження власного автомобіля позивача безумовно негативно вплинуло на її моральний стан та призвело до душевних страждань, а тому посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди та те, що суд першої інстанції вийшов за межі вказаних позивачем підстав позову є безпідставними. Те, що суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення стягнув на користь позивача не 25 000 грн, а 25 000 моральної шкоди, на правильне по суті вирішення спору не впливають. Суд не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на постанову Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, з огляду на те, що вказане рішення ухвалене а справі, обставини якої є відмінним від обставин, що встановлені у справі, яка переглядається. Загалом, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Разом з тим, заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача судовий збір не в повному обсязі, а пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом частини першої статті 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Відповідно до пункту першого та другого частини п`ятої статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог та розподіл судових витрат. Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Матеріалами справи підтверджується, що, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь 40 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, 185 706,56 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (а. с. 1-5). За подання до суду першої інстанції позовної заяви позивач сплатила 1 800 грн судового збору (а. с. 1). Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 82 787,73 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 800 грн судового збору. В задоволенні вимог про стягнення у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 102 918,83 грн та у відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000 грн відмовлено (а. с. 157-163). З наведеного вбачається, що вимоги ОСОБА_1 задоволено на 46,87 % (105 787,73*225 706,73/100), а тому суд першої інстанції, вирішуючи спір, повинен був стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 843,66 грн (1 800*46,87%). Порушення норм процесуального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду. Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права не правильно визначив розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. Оскільки висновки суду першої інстанції в частинівизначення з розміру матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , відповідають обставинам справи, а рішення суду у вказаній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення в зазначеній частині без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 червня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_4 ) 843 (вісімсот сорок три) грн 66 коп судових витрат. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 09.11.2021. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко