Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/2596/19

ПОСТАНОВА Іменем України 19 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 404/2596/19 провадження № 22-ц/4809/479/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Суровицької Л. В., суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В. учасники справи : позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «Українська пожежно страхова компанія» розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда області від 11 грудня 2019 року, у складі судді Мохонько В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «Українська пожежно страхова компанія» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, ВС Т А Н О В И В : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначала, що 12 березня 2019 року близько 10 години 15 хвилин на стоянці автомобілів по проспекту Університетський у м. Кропивницькому на території Кіровоградської обласної лікарні, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2105 реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням та допустив зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем «Шевроле Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого її автомобіль отримав механічні пошкодження бампера та заднього правого крила. За фактом дорожньо-транспортної пригоди на водія ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». 03 квітня 2019 року звернулась з відповідною заявою до ПрАТ «Українська пожежно страхова компанія». Документів, підтверджуючих її звернення їй не надали, тому вона звернулась до СТО «Мах Mayer», де було встановлено, що вартість відновлювальних робіт разом із заміною деталей коштуватиме близько 10 000 грн. 10 квітня 2019 року вона отримала на свій розрахунковий рахунок кошти в розмірі 5 016,5 грн. від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Крім матеріальних збитків їй також було заподіяно відповідачем моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв?язку з пошкодженням свого майна. Просила суд стягнути з відповідача на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 5000 грн. та на відшкодування моральної (немайнової) шкоди 3 000 грн. (а.с.1-3). В ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та на відшкодування матеріальної шкоди 5000 грн. (а.с.35-36). Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 липня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПрАТ «UPSK») (а.с.32-33). Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда області від 11 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував рішення тим, що позивачем не надано докази на підтвердження того, що вартість відновлювальних робіт складає 10 000 грн.. З наданої позивачем копії виписки з рахунку від 10 квітня 2019 року про здійснення виплати Кіровоградською дирекцією Прат «UPSK» страхового відшкодування у розмірі 5 016,53 грн. неможливо встановити, що ця виплата відноситься до зазначеного позивачем страхового випадку. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт завдання моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями відповідача, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди (а.с.91-95). В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд неповно з?ясував обставини, що мають значення для справи, за її клопотанням не витребував документів із страхової компанії щодо страхового відшкодування та відмовив у задоволенні позову. Суд, відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди не врахував, що лише через місяць після ДТП вона отримала кошти від страхової компанії. Тривалий час не мала коштів на здійснення ремонту і була позбавлена можливості користуватись автомобілем. З моменту вчинення ДТП відсувала стрес, який супроводжувався безсонними ночами, постійною емоційною напругою, моральним пригніченням, погіршенням здоров?я, нервовими зривами на близьких людей, відсутністю особистого життя через занурення в проблеми, пов?язані з фінансовою скрутою (а.с.103-107). Відзив на апеляційну скаргу відповідач та ПрАТ «UPSK» не надали. Апеляційне провадження відкрито 28 січня 2020 року (а.с.118) та 13 лютого 2020 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 19 лютого 2020 року (а.с. 125). Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У ч.1 ст.369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 10 000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до встановленого ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Обов`язок щодо оцінки доказів, які є в справі, покладається на суд. За правилами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В апеляційній скарзі позивач заявила клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, наданих 18 грудня 2019 року ПрАТ ««UPSK», а саме: акту огляду транспортного засобу від 13 березня 2019 року, страхового акту № ОЦ/173/015/19/0127 (аварійний сертифікат), ремонтну калькуляцію від 21 березня 2019 року, заяви про страхове відшкодування від 03 квітня 2019 року та роздруківку з Viber (а.с.108,109-110, 111, 112-114, 115, 116-117). Відповідач та третя особа письмових заперечень на вказане клопотання не надали. Оскільки вказані документи позивачу від ПрАТ ««UPSK» надійшли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, позивач надала докази неможливостіїх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, колегія суддів ухвалила клопотання позивача задовольнити та долучити додані до апеляційної скарги документи до матеріалів справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з таких підстав. З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 12 березня 2019 року о 10 годині 15 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ-2105» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проспекту Університетському, 2/3 у м. Кропивницькому на парковці біля приймального відділення Кіровоградської обласної лікарні, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності руху та скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ 210994;, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобілем «Сhevrolet Lacetti» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобілем «Opel Kadett» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/1867/19 від 20 березня 2019 року, яка набрала законної сили 03 квітня 2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.13). Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, тобто ці правила не застосовуються до обставин, встановлених у справі про адміністративні правопорушення. Разом з тим, згідно з вимогами ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце та чи вчинені вони цією особою. Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХК 636572 власником транспортного засобу автомобіля «Сhevrolet Lacetti», державний реєстраційний № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с. 12). Встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ-2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 12 березня 2019 року під час ДТП, була застрахована у ПрАТ ««UPSK» відповідно до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за договором страхування № АМ3683563 від 14 січня 2019 року, страхувальник ОСОБА_3 (а.с.111). Позивач 03 квітня 2019 року звернулась до ПрАТ «UPSK» із заявою про страхове відшкодування, в якій просила відшкодувати заподіяну 19 березня 2019 року на проспекті Університетському в м. Кропивницькому дорожньо-транспортною пригодою, відповідальним в якій є ОСОБА_2 , шкоду транспортному засобу «Сhevrolet Lacetti», державний реєстраційний № НОМЕР_2 . При цьому просила відшкодувати страхове відшкодування у сумі 7250,09 грн.(а.с.115). Актом огляду транспортного засобу, здійсненого представником страховика від 13 березня 2019 року, в автомобілі «Сhevrolet Lacetti», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , що належить позивачу, внаслідок ДТП пошкоджено бампер задній та крило заднє праве (а.с.109). Згідно ремонтної калькуляції № 1784S від 21 березня 2019 року, складеної страховою компанією, вартість ремонту автомобіля без ПДВ складає 6 041,74 грн., вартість ремонту з ПДВ 7 250,09 грн. (а.с.112-114). Відповідно до Страхового акту № ОЦ/173/015/19/0127 (аварійний сертифікат) від 10 квітня 2019 року Кіровоградська дирекція ПрАТ «UPSK» надала висновок про те, що пригода з автомобілем позивача є страховим випадком, вартість відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу деталей, без ПДВ складає 6 041,74 грн. На підставі умов Договору страхування з врахуванням безумовної франшизи 1000 грн., підлягає перерахуванню страхове відшкодування (6 041,74 грн. 1000 грн.). Виплата страхового відшкодування у розмірі 5041,74 грн. здійснюється згідно заяви про страхове відшкодування від 03 квітня 2019 року на розрахункоковий рахунок ОСОБА_1 в ПриватБанку (а.с.111). Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаних норм зобов`язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов`язання, в яких потерпіла сторона має право вимагати від заподіювача шкоди повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків. Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК УКраїни шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 5 ст.1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «про стархуання»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних таннспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних таннспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну вналсідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц , провадження № 14-316цс18). Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ ««UPSK» як страховиком, на підставі заяви ОСОБА_1 про дорожньо-транспортну пригоду, виконано свій обов?язок, здійснено розрахунок за допомогою програми AUDATEX та визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Сhevrolet Lacetti»з урахуванням франшизи в розмірі 1 000 грн., яка не виплачується, визначено розмір страхового відшкодування - 5 041,74 грн. та випалчено страхове відшкодування. Випискою з рахунку (скрін) наданою позивачем, підтверджується, що вказане страхове вішкодування отримано позивачем 10 квітня 2019 року (а.с.85). Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги цей доказ, як належний та допустимий, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування. Позивач не надала належних та допустимих доказів на спростування зазначеного розміру матеріальної шкоди, та на підтвердження того, що фактичний розмір матеріальної шкоди є більшим, ніж визначено і відшкодовано страховою компанією. Проте, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди повністю, не звернув увагу на те, що відповідач несе обов?язок по відшкодуванню тих сум, які підлягають сплаті потерпілому, але не виплачуються страховиком, а саме франшизи у розмірі 1000 грн.. Висновки суду не грунтуються на нормах матеріального права, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами. Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, дійшов висновків, які не відповдають обставинам справи, відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. З ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі франшизи 1000 грн.. В решті вимог про відшкодування матеріальної шкоди позов задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню. Оскільки умовами договору страхування не передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої у зв?язку з пошкодженням майна третьої особи, правомірними є вимоги позивача про відшкодування вказаної шкоди до заподіювача шкоди володільця транспортного засобу. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, зокрема, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови № 4). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Як свідчать матеріали справи, належний позивачці автомобіль внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини ОСОБА_2 було пошкоджено. Обгрунтованими та доведеними є доводи позивача про те, що її моральна шкода полягала у душевних стражданнях у зв?язку з пошкодженням автомобіля. Разом з тим, безпідставними та недоведеними є доводи позивача про те, що внаслідок пошкодження автомобіля вона була позбавлена засобу пересування, оскільки, як свідчить акт огляду транспортного засобу від 13 березня 2019 року, складений представником страховика у присутності власника автомобіля, пошкоджені були лише задній бампер та праве крило заднє, які відповідно до ремонтної калькуляції № 1784S від 21 березня 2019 року потребували ремонтного фарбування. Докази того, що автомобіль був у технічному стані, що унеможливлював його використання за призначенням, у матеріалах справи відсутні. За таких обставин суд враховує, що позивач обмежена у користуванні автомобілем лише на період здійснення ремонтного фарбування пошкодженого бампера та правого заднього крила автомобіля з урахуванням тривалості годин вказаних робіт, визначеної у ремонтній калькуляції. Отже з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань позивача у зв?язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що на відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1000 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі франшизи 1000 грн. (одна тисяча гривень) та на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (одна тисяча гривень). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 лютого 2020 року. Головуюча суддя Л. В. Суровицька Судді Т. М. Авраменко В. В. Черненко