Постанова 4807 № 335/6862/20

Дата документу 12.08.2021 Справа № 335/6862/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 335/6862/20 Головуючий у 1 інстанції Рибалко Н.І. Провадження №22ц/807/2111/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третьої особи ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що 12 березня 2020 року о 13 год. 10 хв. по вул. Наукове містечко, 29 в м. Запоріжжя, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗИЛ 131 АП-17 Є», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та порушив вимоги дорожнього знаку 5.21.2 «кінець додаткової смуги руху», та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п.8.4 г,13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби пошкоджені, травмованих немає. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/2765/20 від 25 травня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. у дохід держави. На момент скоєння ДТП ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 4024374 відповідальність власника «ЗИЛ 131 АП-17 Є», номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» застрахована в ПрАТ «УПСК». Відповідно до Висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 3506 вартість відновлювального ремонту КТЗ автомобіля Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 12 березня 2020 року становить 58324,70 грн. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу на запасні частини, що підлягають заміні складає 38051,89 грн. Відповідно до повідомлення ТОВ «БРИЛЛИАНТ АВТО», 27 квітня 2020 року платіжним дорученням № 10933 на рахунок ТОВ «БРИЛЛИАНТ АВТО» надійшла страхова виплата від ПрАТ «УПСК» у сумі 21199,29 грн., в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди. ОСОБА_1 вважає, що ПрАТ «УПСК» повинен виплатити йому вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу на запасні частини, що підлягають заміні, що складає 16852,60 грн., відповідно до Висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 3506. Різниця між вартістю відновлювального ремонту КТЗ автомобіля Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_2 та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу на запасні частини, що підлягають заміні складає 20272,81 грн., яку повинно відшкодувати ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», у трудових відносинах з яким перебуває винний у ДТП ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових правовідносинах з відповідачем ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та керував транспортним засобом «ЗИЛ 131 АП-17 Є», номерний знак НОМЕР_1 , в силу своїх трудових обов`язків, цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна ОСОБА_1 з вини третьої особи несе особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок ДТП, що трапилося 12 березня 2020 року, йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 15000 грн. В обґрунтування завдання моральної шкоди зазначив, що така шкода полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна, втратою часу на отримання страхового відшкодування. Протягом тривалого часу він був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, що викликало суттєві незручності та впливало на його психологічний стан, порушувало звичайний устрій його сім`ї, у нього з`явилось безсоння, головний біль, підвищений тиск, роздратованість. Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь: з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» суму завданої майнової шкоди в розмірі 20272,81 грн.; моральну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, в розмірі 15000 грн.; витрати на проведення експертного авто товарознавчого дослідження у розмірі 20000 грн.; судовий збір в розмірі 2942,80 грн.; з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу на запасні частини, що підлягають заміні у розмірі 16852,60 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків, а саме витрат на проведення автотоварознавчого дослідження 2000 грн., моральної шкоди 10000 грн., судового збору 878,80 грн., всього стягнуто 12878,80 грн. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля 16852,60 грн., судового збору 878,80 грн., всього стягнуто 17731,40 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням в частині задоволених вимог до ТОВ «Оператор ГТС України», товариство подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року в частині задоволених до них вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ТОВ «Оператор ГТС України» 2000 грн. витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, 10000 грн. моральної шкоди та 878,80 грн. судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Оператор ГТС України» зазначає, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини спричинення позивачу моральної шкоди, проте матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтвердили заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди. При цьому, згідно п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до п. 17 зазначеної Постанови, суддя повинен витребувати від позивача подання доказів про заподіяну моральну шкоду. На необхідності дослідження судом доказів спричинення моральної шкоди наголошує і Верховний Суд, про що зазначено у постанові від 21 вересня 2019 року по справі № 670/499/16-а. Натомість, посилання в оскаржуваному рішенні на те, що у зв`язку з ДТП та пошкодженням автомобіля, Позивач переніс душевні страждання, протягом тривалого часу був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, що викликало суттєві незручності та впливало на його психологічний стан, порушувало звичайний устрій його сім`ї, є виключно припущеннями, оскільки ґрунтуються на словах самого Позивача в судовому процесі, безпідставно прийнятими судом першої інстанції в якості доведених фактів. Належні докази відповідно до ст. 76 ЦПК України, в матеріалах справи відсутні. Такими доказами могли бути, зокрема, свідчення близьких, друзів, колег щодо зміни психічного стану Позивача, виписки з лікарні стосовно психіатричної, психологічної допомоги, рахунки, що підтверджували б оплату послуг зазначених спеціалістів. Також Позивач міг звернутися до спеціальних експертних установ за проведенням психологічної експертизи, передбаченої Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція). Також зазначають, що судом першої інстанції не перевірено, чи дійсно пошкодження автомобіля, що були отримані у ДТП, призвели до неможливості користування Позивачем зазначеним транспортним засобом, та чи був він єдиним транспортним засобом, який перебував у власності або користуванні Позивача, або була альтернатива у вигляді іншого автомобіля, яким Позивач міг користуватися без порушення звичайного устрою життя. Враховуючи наведене вище, з огляду на відсутність доказів заподіяння моральної шкоди ТОВ «Оператор ГТС України» ОСОБА_1 , скаржник вважає, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог у частині стягнення з них моральної шкоди в розмірі 10000 грн. є необґрунтованим та безпідставним. ТОВ «Оператор ГТС України» також вважає також необґрунтованим та безпідставним задоволення судом першої інстанції позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з них в рахунок відшкодування матеріальних збитків витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2000 грн., при тому, що в оскаржуваному рішенні вимога Позивача про стягнення матеріальних збитків в розмірі 20272,81 грн. на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3506 була визнана необґрунтованою, в її задоволенні було відмовлено. При цьому зазначені позовні вимоги є похідними одна від одної, а відтак, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» матеріальних збитків у розмірі 20272,81 грн., суд першої інстанції мав відмовити і у стягненні витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2000 грн. Натомість, задоволення вимоги про стягнення зазначених витрат є непослідовним, нелогічним та таким, що порушує причинно-наслідковий зв`язок у спірних правовідносинах. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Так, частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, також зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Так, з огляду на вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 рокуоскаржується ТОВ «Оператор ГТС України», та відповідно, переглядається колегією суддів в частині задоволених заявлених позовних вимог до ТОВ «Оператор ГТС України»(стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження 2000 грн. та моральної шкоди 10000 грн.). Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 березня 2020 року о 13 год.10 хв. по вул. Наукове містечко,29 в м. Запоріжжя, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗИЛ 131 АП-17 Є», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та порушив вимоги дорожнього знаку 5.21.2 «кінець додаткової смуги руху» , та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п.8.4 г,13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби пошкоджені, травмованих немає. Вищенаведене встановлено постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2020 року, справа № 335/2765/20 (а.с. 13-14), та відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню. Вищенаведеною постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/2765/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн. у дохід держави, що підтверджується копією вказаної постанови. Учасникам справи визнається, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Оператор ГТС України». Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 4024374 відповідальність власника «ЗИЛ 131 АП-17 Є», номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Оператор ГТС України» застрахована в ПрАТ «УПСК» (а.с. 58). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником ТЗ «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 28). Відповідно до Висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 3506 вартість відновлювального ремонту КТЗ автомобіля Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 12 березня 2020 року становить 58324,70 грн. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу на запасні частини, що підлягають заміні складає 38051,89 грн. (а.с. 16-27). З повідомлення ТОВ «БРИЛЛІАНТ АВТО», вбачається, що 27 квітня 2020 року платіжним дорученням № 10933 на рахунок ТОВ «БРИЛЛІАНТ АВТО» надійшла страхова виплата від ПрАТ «УПСК» у сумі 21199,29 грн. на ремонт автомобіля «Chevrolet Lacetti» (а.с. 15). ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про відшкодування шокди, зокрема, просив стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та витрати на проведення експертного авто товарознавчого дослідження у розмірі 2000 грн. Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України. За приписами частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 ЦК України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела. У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина 1 статті 1172 ЦК України). Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статті 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша стаття 1194 ЦК України). Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Оператор ГТС України» витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження у розмірі 2000 грн. Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Отримане ОСОБА_1 страхове відшкодування не покривало його втрати, яких він зазнала у зв`язку з ДТП, тому ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю позиватися до відповідачів та збирати докази, був змушений здійснити витрати на проведення авто товарознавчого дослідження. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці витрати позивач зробив для відновлення свого порушеного права, а отже, вони є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України. До аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року (справа № 688/3000/17, провадження № 61-13978св19). З акту № 116 виконаних робіт та наданих послуг від 30 липня 2020 року встановлено, що загальна вартість виконаних ФОП ОСОБА_3 робіт і наданих послуг зі складення авто товарознавчого дослідження становить 2000 грн. (а.с. 31, зворот). Розмір витрат також підтверджується рахунком-фактурою № 116 (а.с. 31). Отже, факт понесення цих витрат позивачем підтверджений достатніми та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, а відтак, обґрунтовано стягнув їх з ТОВ «Оператор ГТС України». Крім того, відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Судом першої інстанції встановлено, що права ОСОБА_1 порушено внаслідок пошкодження його транспортного засобу з вини працівника відповідача, який спричинив ДТП. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.) З огляду на вказані обставини та положення статті 23 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна. За таких обставин колегія суддів вважає неправильним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог про стягнення моральної шкоди. За змістом статей 23, 1184 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє, зокрема транспортним засобом, в при визначені розміру такого відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України). Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно виходив з того, що внаслідок ДТП позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях у зв`язку із пошкодженням належного йому майна і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн., яка визначена з урахуванням всіх обставин справи. Аргументи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суди не врахували відсутність у матеріалах справи відповідних доказів ґрунтується на формальному запереченні обов`язку відшкодувати позивачу завдану шкоду. Крім того, колегією суддів не може бути взяті до уваги вищенаведені твердження, зважаючи на сутність моральної шкоди й відсутність точних критеріїв майнового виразу душевного болю при її визначенні, що може вважатися обставиною, яка потягнула вимушені зміни у життєвих і виробничих стосунках останнього та необхідність певного часу й зусиль для відновлення потерпілим попереднього стану. При цьому, посилання ТОВ «Оператор ГТС України» в апеляційній скарзі на правові висновки. Наведені у постановах від 21 вересня 2019 року (справа № 670/499/16-а) та від 24 квітня 2018 року (справа № 459/1629/15-а), не приймаються колегією суддів, оскільки у зазначених справах були суттєво відмінні від справи № 346/2183/17 обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм права. Натомість, у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа № 551/968/16-ц, провадження № 61-11799св18) колегія суддів погодилась з висновком апеляційного суду про наявність передумов для відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача у ДТП, винуватцем якої визнано відповідача, позивачу було завдано моральні страждання, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 рокуу цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 12 серпня 2021 року. Головуючий: Судді: