Постанова 4824 № 758/8610/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 грудня 2025 року м. Київ Справа № 758/8610/23 Провадження № 22-ц/824/15063/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Желепи В.В. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Браташем Юрієм Павловичем, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в якому просить стягнути з відповідача 43000,00 грн матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Позов мотивований тим, що 0. 22.12.2020 о 22 год. 50 хв. на 619 км автомобільної дороги М-06 «Київ-Чоп» сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортний засіб Mercedes-Benz 814D, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 здійснив зіткнення із транспортним засобом, що рухався попереду, а саме, Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження у вигляді деформації задніх та бокових частин, а отже, позивач є потерпілим. ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 , що встановлено постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2021 по справі №127/3583/20, яка набрала законної сили 11.03.2021. Станом на момент ДТП автомобіль Mercedes-Benz 814D, д.н.з. НОМЕР_3 , був застрахований в ПрАТ «УПСК» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AP/9157900, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн. Після ДТП страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 87 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 23.08.2022. Проте, згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №5, складеного 13.01.2021 судовим експертом Сумцовим С.С., станом на дату ДТП: ??ринкова вартість КТЗ дорівнювала 149 131,35 грн; ??вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, дорівнювала вартості автомобіля на момент ДТП, та складала 149 131,35 грн; вартість відновлювального ремонту складає 161 160,73 грн. Таким чином, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_4 , складала 161 160,73 грн, що перевищує його ринкову вартість до ДТП (149 131,35 грн); ремонт такого автомобіля є економічно необґрунтованим, тому вказаний транспортний засіб вважається фізично знищеним. Враховуючи вказане, розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню власнику такого транспортного засобу, становить 149 131,35 грн., що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. При цьому, оскільки ліміт відповідальності страховика ПрАТ «УПСК» становить 130 000,00 гривень та відповідачем було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 87 000,00 грн, що є меншим за розмір завданої майну ОСОБА_3 шкоди (149 131,35 грн), то сплачена відповідачем страхова виплата є недостатньою для повного відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, а тому позивач вважає, що відповідач має відшкодувати йому матеріальну шкоду у межах страхової суми (ліміту відповідальності), що складає 43 000 грн (149131,35 - 87000,00). Ухвалою суду від 27 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 . Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок. У задоволенні решти вимог Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» відмовлено. Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач повністю виконав свої обов`язки як страховика відносно позивача, виплативши йому суму відшкодування згідно з умовами договору, укладеного між сторонами, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Браташ Ю.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що виплачена відповідачем сума страхового відшкодування є значно меншою ніж тою яка була нанесена транспортному засобу позивача та ту якою передбачав ліміт виплат страхового відшкодування то така різниця підлягає сплаті з відповідача на користь позивача. Вказує, що постановою Львівського апеляційного суду було відмовлено у стягненні відшкодування витрат з винуватця ДТП на користь потерпілого, оскільки витрати покриваються обов`язковою відповідальністю страхувальника. 31 липня 2024 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 758/8610/23 з Подільського районного суду м. Києва. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Браташем Ю.П., на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 11 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін, також просив стягнути судові витрати у розмірі 12 000,00 грн. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлено, що 22.12.2020 о 22 год. 50 хв. на 619 км автомобільної дороги М-06 «Київ-Чоп» водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 814D, д.н.з. НОМЕР_1 , всупереч вимогам пунктів 1.5, 2.3.б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України проявив неуважність, не слідкував за дорожнього обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення із транспортним засобом Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження. Обставини вчинення ДТП та вина ОСОБА_1 встановлені постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2021 по справі №127/3583/20, яка набрала законної сили 11.03.2021. Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Встановлено також, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність водія автомобіля Mercedes-Benz 814D, д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована в ПрАТ «УПСК» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AP/9157900, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн. 29.12.2020 ПрАТ «УПСК» отримано від ОСОБА_3 повідомлення про страховий випадок. 30.12.2020 представником ПрАТ «УПСК» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_5 . 27.01.2021 ПрАТ «УПСК» отримано від ОСОБА_3 заяву про виплату страхового відшкодування. 24.03.2021 ПрАТ «УПСК» здійснено виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 87 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №12610 від 24.03.2021. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що сплачена відповідачем сума страхового відшкодування є недостатньою для компенсації майнової шкоди, завданої йому як власнику пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, оскільки відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №5, складеного 13.01.2021 судовим експертом Сумцовим С.С., станом на дату ДТП ринкова вартість автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_4 , становила 149 131,35 грн, тоді як вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становила 161 160,73 грн. Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача різниці між вказаними сумами, що складає 43 000 грн, що не перевищуватиме ліміту відповідальності страховика, визначеного договором страхування. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно з ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення. Отже з вказаного вбачається, що розмір страхової виплати має бути узгоджений з особою яка отримує страхову виплату. Як убачається з матеріалів справи, 22 грудня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про страхове відшкодування (а.с. 42), яку було підписано ним власноруч. Внаслідок розгляду вказаної заяви між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування від 05 березня 2021 року, у вказаній угоді зазначено, що ОСОБА_1 не матиме до страховика будь-яких майнових вимог та претензій стосовно здійснення страхового відшкодування, у тому числі пені, інфляційних втрат та інших фінансових санкцій, за фактом дорожньо-транспортної пригоди. Відповідач ОСОБА_1 особисто підписав вказану угоду розуміючи наслідки які настають після її укладення які були в ній зазначені. Судом першої інстанції вірно було встановлено, що вказано угода в судовому порядку недійсною або нечинною не визнавалась, а тому вона є належним доказом, того, що позивач відмовився від претензій до відповідача. Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки розмір страхового відшкодування було погоджено під час підписання угоди від 05 березня 2021 року та відмовою позивача від претензій до відповідача. Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення. Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129). Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 рокубез змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв`язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює. Разом з тим, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною першою статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала: «- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21); - заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц); - потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)». Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Системний аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що клопотання (заява) про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції може бути заявлено (подано) на будь-якій стадії судового процесу (як у відзиві на апеляційну скаргу, так і окремою заявою (клопотанням)), але за умови - до закінчення судових дебатів. Подібні за змістом висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 357/9482/21 (провадження № 61-12596св22). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підстав істатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20). Суд не зобов`заний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. З матеріалів справи відомо, що 17 липня 2025 року між адвокатом Адвокатським об`єднанням «Ентропія права» та ПрАТ «УПСК» було укладено договір № 1/07-2025 про надання правничої допомоги. Відповідно до Акту від 17 липня 2025 року, вартість послуг за цим актом складає 12 000,00 грн, кількість витраченого часу становить 8 год. Отже, матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ПрАТ «УСПГ» послуг адвоката Овчаренко Р. з надання правової допомоги. Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що дана справа при її перегляді у суді апеляційної інстанції, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, що вже надавалися протягом тривалого розгляду справи, залучення до участі у справі інших учасників. Враховуючи викладене, колегія судів врахувавши співмірність наданої правничої допомоги та гонорару а також врахувавши складність справи дійшла до висновку, що заява підлягає задоволенню частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УПСГ» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Браташем Юрієм Павловичем - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2025 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна