Постанова 4855 № 640/14449/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14449/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Пилипенко О.Є. судді:Собків Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Сокирко Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.20 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в м.Києві про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення коштів , В С Т А Н О В И Л А: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Департаменту патрульної поліції та до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 17.05.2019 №8 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної роти поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1 »; - визнати незаконним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 14.06.2019 №21 «Про анулювання наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції №8 від 17 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» рядового поліції ОСОБА_1 »; - визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; - визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №516 о/с «Про особовий склад» про звільнення зі служби в поліції по Управлінню патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції поліцейського роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) рядового поліції ОСОБА_1 з 16.07.2019; - поновити на службі в поліції по Управлінню патрульної служби поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції поліцейського роти №5 батальйону №4 полку №1 (обслуговування правового берега) рядового поліції ОСОБА_1 ; - стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.07.2019. В обґрунтування позову зазначив про протиправне притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виявився в порушенні ним службової дисципліни у зв`язку з порушенням приписів Закону України «Про Національну поліцію» та Правил дорожнього руху України, оскільки висновки відповідачів про порушення ним службової дисципліни у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, не відповідають дійсності, та спростовуються постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2019 у справі №761/14062/19, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрите на підставі пункту 1 частини першої статі 247 цього Кодексу у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Визнано протиправним і скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №516 о/с «Про особовий склад». Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського роти №5 батальйону №4 полку №1 (обслуговування правового берега) по Управлінню патрульної служби поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 163 094,02 грн. (сто шістдесят три тисячі дев`яносто чотири гривні 02 копійки). У решті позовних вимог - залишено без задоволення. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 16.07.2019 на посаді поліцейського роти №5 батальйону №4 полку №1 (обслуговування правового берега) по Управлінню патрульної служби поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 13 265,80 грн. (тринадцять тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 80 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що твердження позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності лише у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не відповідає дійсності. У ході проведення стосовно ОСОБА_1 службового розслідування встановлено вчинення ним одночасно декількох дисциплінарних проступків, які полягають також в у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил етичної поведінки поліцейських, які полягають у тому, що позивач на виконання законної вимоги поліцейського не надав посвідчення водія на керування транспортним засобом та у ході спілкування з поліцейським використовував ненормативну лексику. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 20.02.2017 №20 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію на посаду поліцейського роти №8 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, присвоївши йому спеціальне звання «рядовий поліції». 02.04.2019 поліцейським роти №1 батальйону №2 полку №1 УПП в місті Києві ДПП сержантом поліції Сідляренком І.І. стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення ОБ №179342 у зв`язку з порушенням ним вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за яке відповідно до частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність. Також складено протокол про адміністративне затримання від 02.04.2019 ХН №001022 з метою встановлення особи та складання адміністративних матеріалів та постанову про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 02.02.2019 НК №794421. З огляду на вищевикладені обставини Київське міське управління поліції Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України звернулося до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції з поданням, в якому пропонувало ініціювати проведення службового розслідування за вищевказаним фактом та вжити до ОСОБА_1 заходи дисциплінарного впливу. З метою встановлення причин та обставин можливого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни наказом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаментом патрульної поліції від 22.04.2019 №21 стосовно позивача призначено проведення службового розслідування. Результати вказаного службового розслідування оформлені відповідним висновком від 13.05.2019, затвердженим начальником Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Зозулею Ю.Г . В результаті службового розслідування встановлено такі обставини. Близько 04:00 год 01.04.2019 під час несення служби по забезпеченню безпеки дорожнього руху, охорони публічного порядку та громадської безпеки у Шевченківському районі міста Києва екіпаж патрульної поліції №1051, у складі командира роти №7 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правового берега) УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Шуст Ю.В. та поліцейського роти №7 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правового берега) УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Луценка Д.П. , виявив правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за адресою: м. Київ, вул .Дегтярівська, 44, яке полягало у тому, що автомобіль Mercedes-Benz У-210, номерний знак НОМЕР_1 реєстрація) рухався у темну пору доби з технічною несправністю, а саме з непрацюючим заднім правим блоком фари, чим порушено вимоги пункту 31.4.7 (Ї) Правил дорожнього руху. (При цьому суд звертає увагу на допущену у висновку помилку в частині написання дати події, оскільки наведене мало місце не 01.04.2019, а 02.04.2019). Автомобілем керував чоловік, який назвався ОСОБА_1 , повідомивши, що є діючим працівником УПП у м. Києві ДПП. У нього були присутні ознаки алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. На вимогу пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил дорожнього руху, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, названа особа вказані документи не надала. На законні вимоги патрульних не застосовувати нецензурну лайку до працівників поліції ОСОБА_1 не реагував. З метою припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи та складання відповідних адміністративних матеріалів, останнього доставлено до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, де йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння, від чого він у присутності двох свідків відмовився. З огляду на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.04.2019 серії ОБ №179342 за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Указаний протокол направлено до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з тим, що керуючи транспортним засобом при перевірці документів ОСОБА_1 не пред`явив інспекторам посвідчення водія, постановою відповідного інспектора за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 02.04.2019 серії НК №794421, якою його визнано винним у порушенні п.2.1 Правил дорожнього руху та відповідно до статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на нього штраф в розмірі 425 грн. Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 02.04.2019 перебував в ресторані на дні народження родича та попросив знайомого на автомобілі, який належить ОСОБА_1 , завезти його з ресторану додому. Під час поїздки між ними виник конфлікт, водій зупинив автомобіль та покинув його, відмовившись везти ОСОБА_1 . Останній очікував знайомого, перебуваючи в автомобілі, який не був заведений та не рухався. У подальшому до автомобіля під`їхав екіпаж патрульної поліції, звинувативши ОСОБА_1 в керуванні автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Виникла конфліктна ситуація, в ході якої ОСОБА_1 нецензурно вилаявся, обґрунтовуючи це образами його співробітниками поліції. Така ситуація для нього дуже неприємна, обіцяв у подальшому уникати подібного. Також встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, станом на час проведення службового розслідування не розглянута. Пояснення, надані працівниками екіпажу №2051 підтверджують відеозаписи, зафіксовані на нагрудний відео-реєстратор серії АА №00114, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , розмовляючи з поліцейським поводив себе неналежним чином, образившись на колег, які складають стосовно нього адміністративні матеріали, що може бути наслідком його подальшого звільнення, звертався до них, використовуючи нецензурну лексику. Ураховуючи на викладене, у висновку службового розслідування №1179 встановлено, порушення вимог частини першої, пунктів 1, 3, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині порушення ОСОБА_1 вимог частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у нетактовному спілкуванні, нестримному поводженні, неконтрольованій поведінці, емоціях та допущенні використання ненормативної лексики щодо працівників патрульної поліції, також складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, що додатково становить порушення вимог частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог Присяги на вірність Українському народові, передбаченої частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»; - за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху України, порушення вимог частини четвертої статті 7, частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення вимог частин першої та п`ятої розділу І, частин 2, 3, 4 та 5 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, рекомендовано оголосити ОСОБА_1 догану. На підставі цього висновку Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції видало наказ від 17.05.2019 №8 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частин першої та четвертої статті 7, пунктів 1-3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої розділу ІІ правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, пункту 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Водночас ОСОБА_1 вирішено направити на додаткові зайняття по вивченню законодавства у частині адміністративного провадження. Наказом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 14.06.2019 №21 анульовано наказ Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 17.05.2019 №8 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та вирішено підготувати доповідну записку до Департаменту патрульної поліції для застосування до нього більш суворого дисциплінарного стягнення. У подальшому начальник Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Зозуля Ю.Г. звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції Жукова Є. із доповідною запискою про застосування до ОСОБА_1 більш суворого дисциплінарного стягнення у зв`язку із вчиненими ним порушеннями. Наказом Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 за вчинення вищевказаного дисциплінарного проступку ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції. Начальнику Управління патрульної служби поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції сержанту поліції Зозулі Ю.Г. доручено довести зміст цього наказу до відома ОСОБА_1 під особистий підпис. На реалізацію згаданого наказу Департаментом патрульної поліції видано наказ від 16.07.2019 №516 о/с «Про особовий склад», яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 16.07.2019. Не погоджуючись із вищевказаними наказами відповідачів, які стосуються притягнення його дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» та Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179. Приписами частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Нормами частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом. Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, щодо приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. В силу положень частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові. Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання. Відповідно до частини першої-другої статті19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. За змістом пункту 14 статті 22 вищевказаного Закону повноваження щодо прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських належать керівнику поліції. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Так, пунктом 1 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (стаття 1Дисциплінарного статуту). Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, як зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Статтями 14-19 Статуту унормовано порядок призначення та проведення службового розслідування, створення, повноваження дисциплінарних комісій, строки проведення службового розслідування, відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади), забезпечення поліцейському права на захист, порядок застосування дисциплінарних стягнень. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення. Щодо наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 17.05.2019 №8 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної роти поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1 ». колегія суддів враховує наступне. Вказаний наказ анульовано наказом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 14.06.2019 №21 «Про анулювання наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції №8 від 17 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» рядового поліції ОСОБА_1 ». Анульований наказ Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції наказу від 17.05.2019 №8 не породжує для позивача жодних правових наслідків, не порушує його прав та інтересів. Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду стосовно того, що позовна вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції наказу від 17.05.2019 №8 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної роти поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1 », є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Щодо наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної служби від 14.06.2019 №21 «Про анулювання наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції №8 від 17 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» рядового поліції ОСОБА_1 », колегія суддів враховує таке. Так, пунктом 8 статті 21 Дисциплінарного статуту визначено, що протягом двох місяців з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його скасувати, пом`якшити або застосувати суворіше дисциплінарне стягнення, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини. Як вже зазначалось, вказаним наказом анульовано наказ Управління патрульної служби у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 17.05.2019 №8 та вирішено підготувати доповідну записку до Департаменту патрульної поліції для застосування до ОСОБА_1 більш суворого дисциплінарного стягнення до нього у зв`язку із вчиненим дисциплінарним проступком. При прийнятті наказу від 14.06.2019 №21 порушення двомісячного строку для скасування застосованого щодо позивача попереднього дисциплінарного стягнення відповідно до наказу від 17.05.2019 №8 судом не встановлено. Отже, вимога позивача про визнання незаконним та скасування цього наказу є необґрунтованою, оскільки цей наказ видано відповідачем в межах повноважень та відповідно до закону. Щодо наказу Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Пунктом 1 вказаного наказу за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», пунктів 2.1, 2.4 «а» та 2,5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, частин 3, 4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських статті 126 КУпАП, пунктів 1, 2, 6 Дисциплінарного статуту ОСОБА_1 звільнено з поліції. Наказ від 19.06.2019р. №449 ґрунтується на висновку службового розслідування від 13.05.2019, за змістом якого встановлено порушення позивачем: - вимоги частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у нетактовному спілкуванні, нестримному поводженні, неконтрольованій поведінці, емоціях та допущенні використання ненормативної лексики щодо працівників патрульної поліції; - частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присягу на вірність Українському народові, передбачену частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку зі складанням стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а також вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху України, порушення вимог частини четвертої статті 7, частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог частин першої та п`ятої розділу І, частин 2, 3, 4 та 5 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, порушення вимог частини першої, пунктів 1, 3, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції стосовно позивача складено протокол від 02.04.2019 серії ОБ №179342 у зв`язку з порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху, яке полягає в тому, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків. Водночас вищевказаний протокол в розділі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» містить пояснення позивача «Не керував ТЗ». У рапорті, в якому відсутня дата його складення, адресованому начальнику Управління патрульної поліції у місті Киві Департаменту патрульної поліції Зозулі Ю.Г., поліцейська Шуст Ю.В. , яка брала участь в затриманні позивача, зазначила, що автомобіль, яким він керував був зупинений поліцейськими у зв`язку з порушенням правил його експлуатації, водій від пред`явлення документів на вимогу поліцейських відмовився, перебував у стані алкогольного сп`яніння, стосовно нього було застосовано засіб обмеження рухомості (кайданки). У ході проведення службового розслідування позивач також наполягав на тому, що керування автомобілем не здійснював. Незважаючи на розбіжність викладення обставин, які стосуються складення вищевказаного протоколу, поліцейськими, та ОСОБА_1 , комісія, що проводила службове розслідування, дійшла висновку про вчинення позивачем порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху. При цьому, як слідує з висновку службового розслідування, станом на час проведення службового розслідування у комісії була відсутня інформація про розгляд Шевченківським районним судом міста Києва справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі вищевказаного протоколу. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2019 у справі про адміністративне правопорушення №61/14062/19, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 цього Кодексу - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Як вбачається з вказаної постанови про адміністративне правопорушення, не встановлено, що працівники поліції зупиняли транспортний засіб «Мерседес» державний номер НОМЕР_2 , оскільки він був припаркований на узбіччі, та не встановлено на яких правових підставах працівники поліції, не встановивши чи саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, автомобіль «Мерседес» державний номер НОМЕР_2 , біля якого знаходився ОСОБА_1 та співробітники патрульної поліції, вже був припаркований на узбіччі. З відеозапису не вбачається, що цим автомобілем керував ОСОБА_1 . На пропозицію співробітників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, перебуваючи в приміщенні Шевченківського УПГУНП в м. Києві, куди його було доставлено після адміністративного затримання, зазначивши, що за кермом автомобіля був не він. З наданих письмових пояснень ОСОБА_1 , які зазначені ним в протоколі про адміністративне правопорушення, останній також вказав, що не керував транспортним засобом. Викликані в судове засідання свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , пояснення яких долучені до матеріалів справи та які засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Згідно частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2019 у справі про адміністративне правопорушення №761/14062/19 встановлено обставини стосовно того, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобам у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутній. Враховуючи вищевикладене, відсутнє порушення позивачем пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неправильності висновку відповідача стосовно порушення позивачем приписів Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та Присяги на вірність Українському народові, передбаченої частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», а, відтак, неправильного висновку про вчинення ним дисциплінарного проступку. Згідно з наказом від 2.04.2019р. позивачем порушено пункти 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських. Правила етичної поведінки поліцейських затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила №1179). Згідно пункту 1 розділу І Правил №1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Згідно з пунктами 2-3 розділу І Правил №1179 вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Пунктом 5 розділу І Правил №1179 встановлено, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності. Згідно з пунктами 3, 4 розділу IV Правил №1179 за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики, при зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику (пункт 4). Згідно з висновком службового розслідування порушення позивачем Правил №1179 виразилось у нетактовному спілкуванні, нестримному поводженні, неконтрольованій поведінці, емоціях та допущенні використання ненормативної лексики відносно працівників патрульної служби. Як встановлено з відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, патрульні поліцейські вимагали у ОСОБА_1 документи, що посвідчують його особу, які останній відмовився надати, вимагаючи пояснення причин такої вимоги. У зв`язку з ненаданням документів до нього було застосовано спеціальні засоби обмеження рухомості, на руки надіті кайданки та в подальшому його затримано. З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису не вбачається, що поліцейськими робились зауваження з приводу висловленого позивачем нецензурного слова (файл 20190402071905018868, час 04.18.51-04.18.52). Тобто, вказаний відеозапис не свідчить про нестримне поводження позивача та його неконтрольовану поведінку під час спілкування з поліцейськими, натомість, з оглянутого відеозапису вбачається вчинення позивачем дисциплінарного проступку, в частині вживання останнім ненормативної лексики. Разом з тим, з перегляду наданого відеозапису також вбачається нетактовна поведінка з боку поліцейських при спілкуванні із позивачем, що у свою чергу, могло вплинути на емоційний стан останнього. ОСОБА_1 не заперечував цієї обставини, що підтверджується його письмовим поясненням (дата складення відсутня), наданим під час службового розслідування, в якому він вказав, що в ході конфлікту з патрульними висловлювався нецезурною лексикою, вину повністю визнав та зобов`язується в подальшому не застосовувати нецензурну лайку. Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Частинами четвертою та шостою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено обставини, що пом`якшують та обтяжують дисциплінарну відповідальність поліцейського. Так, серед обставин, що пом`якшують відповідальність поліцейського є: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно з частиною п`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського. Дійсно, дисциплінарний проступок вчинений позивачем у стані алкогольного сп`яніння. Позивач, як вбачається з відеозапису, дослідженого судом, позивач не заперечував, що вживав алкоголь. Однак, як встановлено судом, факт вчинення дисциплінарного проступку у зв`язку із вживанням ненормативної лексики позивач визнав та розкаявся у вчиненому. При цьому, із матеріалів справи судом не встановлено випадків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності раніше та наявності у нього непогашеного дисциплінарного стягнення. Водночас з матеріалів, наданих відповідачами, не вбачається, що при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції керівником, що приймав наказ про його звільнення зі служби в поліції, досліджувалися обставини, перелічені в частинах четвертій та шостій статті 19 Дисциплінарного статуту, що свідчить про необґрунтованість прийнятого ним наказу. Висновок службового розслідування від 13.05.2019, окрім того, що в ньому встановлено перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння, не містить викладу обставин, які підтверджують вжиті комісією, що проводила службове розслідування, заходи щодо встановлення обставин, що пом`якшують відповідальність позивача, зокрема, його особу, попередню поведінку, ставлення до служби, рівень кваліфікації. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що відповідачами не мотивовано неможливості застосування до позивача, іншого передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення зі служби в поліції, оскільки вказаний вид дисциплінарного стягнення із семи видів, передбачених цією статтею, є найсуворішим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду, від 05.03.2020 у справі справа №824/126/17-а. Колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби в поліції є необґрунтованим. Щодо наказу Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №516 о/с «Про особовий склад». Вказаний наказ виданий Департаментом патрульної поліції на реалізацію наказу Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» з метою визначення конкретної дати звільнення позивача зі служби та проведення з ним розрахунку при звільненні. Зважаючи на визнання судом протиправним і скасуванням наказу Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449, задоволенню підлягає і вимога про визнання незаконним і скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №516 «Про особовий склад". Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, середній заробіток позивача за період вимушеного прогулу складає 163 094,02 грн. (471,37 грн. х 346 робочих днів = 163 094,02 грн.), які обґрунтовано підлягають стягненню на користь позивача з Департаменту патрульної поліції. Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, колегія суддів має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна акцентувати увагу на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. При цьому слід враховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Отже, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, тощо. Колегія суддів наголошує на тому, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування до позивача найтяжчого виду дисциплінарної відповідальності у виді звільнення є неспівмірним із тяжкістю скоєного ним проступку, що свідчить про його непропорційність. Також Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Виконуючи завдання адміністративного судочинства, судова колегія приходить до висновку, що спірний наказ не можна вважати обґрунтованим та таким, що прийнятий з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно з положеннями ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2021 року. Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків