Постанова 4855 № 640/14915/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14915/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Грибан І.О., Василенка Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати накази Департаменту патрульної поліції від 05.07.2019 № 495 о/с «Про особовий склад» та від 03.06.2019 № 408 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині, що стосується ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на службі в поліції з 06.07.2019; - стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.07.2019 по день винесення судом рішення про поновлення на службі в поліції включно; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та стягнення середнього грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, за який передбачено такий вид дисциплінарної відповідальності, як звільнення, а службове розслідування, висновки якого стали підставою для його звільнення проведено з порушенням вимог Дисциплінарного статуту національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема зазначає, що службовим розслідуванням вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена, а тому дисциплінарне стягнення застосовано неправомірно. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідачем, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, відповідач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. З огляду на викладені у відзиві обставини, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивачем, у свою чергу, подано до суду відповідь на відзив. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.03.2019 до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення надійшов рапорт в.о. старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Погорілої І.Г., у якому, крім іншого, вказано про те, що слідчим управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове слідство по кримінальному провадженню № 42018100000000869, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, за фактом систематичного отримання неправомірної вигоди працівниками роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , лейтенантом поліції ОСОБА_3 та рядовим поліції ОСОБА_1 , які, будучи працівниками правоохоронного органу, під час здійснення чергування на території Печерського району м. Києва, всупереч інтересам служби, систематично отримували неправомірну вигоду від осіб, зокрема водіїв, за непритягнення останніх до адміністративної відповідальності або ж за невжиття законних заходів реагування при вчиненні ними адміністративного правопорушення. По даному факту наказом Департаменту патрульної поліції від 05.03.2019 № 411 призначено службове розслідування. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 03.05.2019, в якому встановлено, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок. Зокрема, у висновку зазначено, що під час службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 безвідповідально ставиться до адміністративних матеріалів, оскільки за адресою його проживання під час обшуку виявлено заповнені адміністративні протоколи та постанови, які він не здав до відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП. Також деякі адміністративні матеріали, які були надані ОСОБА_1 в службове користування, були виявлені заповненими під час обшуку за адресою проживання ОСОБА_2 . За місцем проживання ОСОБА_1 також виявлено та вилучено суху подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору з фольгою та спеціальним папером для самокруток. Крім того, у висновку зазначено, що ОСОБА_1 під час службового розслідування вчинив дисциплінарний проступок - сон під час несення служби. Зазначене свідчить про безвідповідальне ставлення ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків, зазначені дії є несумісними із статусом поліцейського, відтак перешкоджають ОСОБА_1 подальшому проходженню служби в поліції. За таких обставин, в ході проведення службового розслідування Департаментом патрульної поліції встановлено порушення ОСОБА_1 . Правил етичної поведінки поліцейських та допущення поведінки, яка підриває авторитет поліцейського, органів Національної поліції України , порушення п. 1, 10, 11, п. 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом НПУ ДПП від 05.01.2016 № 4/11, п. 4 розділу XIV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, п. 1-3, 6, 10-11, 13 частини третьої статті 1, п. 8 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 12, п. 1, 2 частини першої ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, наказом Департаменту патрульної поліції національної поліції України № 408 від 03.06.2019 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні ОСОБА_1 . Правил етичної поведінки поліцейських та допущення поведінки, яка підриває авторитет поліцейського, органів Національної поліції України , порушення п. 1, 10, 11, п. 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом НПУ ДПП від 05.01.2016 № 4/11, п. 4 розділу XIV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, п. 1-3, 6, 10-11, 13 частини третьої статті 1, п. 8 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 12, п. 1, 2 частини першої ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» до поліцейського роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції капрала поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. У подальшому, з метою реалізації даного дисциплінарного стягнення, наказом № 495 о/с від 05.07.2019 капрала поліції ОСОБА_1 поліцейського роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) частину 1 статті

77. Не погоджуючись з даними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицію відповідача щодо наявності вчиненого позивачем порушення, а саме, як службової дисципліни так і присяги поліцейського, адже факт систематичного отримання неправомірної вигоди від водіїв транспортних засобів за непритягнення останніх до адміністративної відповідальності підтверджується матеріалами службового розлідування та свідчить про вчинення проступку, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України. Разом з цим, приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого ОСОБА_1 звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі власних повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак, Окружний адміністративний суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів відсутні. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 580-VIII); Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут); Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 2 Закону № 580-VIII регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Разом з цим, положеннями статті 19 вказаного Закону передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Так, Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. Згідно з приписами частини першої статті 11 Дисциплінарного Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Частиною третьою вказаної норми також встановлено, що поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Положеннями статті 12 Закону визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (стаття 14 Дисциплінарного Статуту). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Аналогічна правова норма викладена у пункті 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893), а положеннями пункту 3 вказаного розділу передбачено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; - повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку. Відповідно до положень пунктів 1, 4, 7 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VІ Порядку № 893). Положеннями статті 19 Дисциплінарного Статуту передбачено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Вказаними нормами законодавства також встановлено, що уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. У разі якщо уповноважений керівник не має права на накладення конкретного виду дисциплінарного стягнення на поліцейського, він затверджує висновок службового розслідування і одночасно порушує перед старшим прямим керівником, наділеним правом накладати таке стягнення, клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського. Відповідно до посадових інструкцій поліцейського патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції № 4/1 від 05.01.2016, поліцейський патрульної поліції відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; первинне реагування на повідомлення про правопорушення (в тому числі ті, що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження. Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді поліцейського роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП НП України, відповідно до примітки ст. 364 КК України, є службовою особою, який відповідно до покладених на нього обов`язків на постійній основі здійснює функції представника влади. Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 05 березня 2019 року №411 призначено службове розслідування за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про вчинення кримінального правопорушення за № 42018100000000869 від 22.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, до вчинення кого можуть бути причетні деякі працівники поліції, за результатами якого від 03.05.2019 складено висновок. Зі змісту висновку службового розслідування убачається, що відповідно до ухвали суду у справі № 755/3229/19 слідчий СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області Воронка Т.М., в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР № 42018100000000869 від 22.11.2018, звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, так як група осіб з числа працівників УПП у м. Києві ДПП систематично вимагають та отримують неправомірну вигоду на території м. Києва від порушників правил дорожнього руху за не притягнення їх до адміністративної відповідальності. До складу вказаної групи входить, зокрема, поліцейський роти № 3 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП НП України ОСОБА_1 . З метою конспірації своєї протиправної діяльності в частині отримання неправомірної вигоди від водіїв транспортних засобів ОСОБА_1 використовує платіжну картку «Приват Банк», зареєстровану на ОСОБА_4 . Вищезазначена інформація підтверджується листом Київського міського управління ДВБ НПУ від 19.02.2019 № 165/442-10/01-19. Також, під час службового розслідування встановлено, що допитаний у якості свідка ОСОБА_4 підтвердив, що неодноразово на його банківську картку невідомі особи пересилали грошові кошти, які він в подальшому передавав працівникам поліції на прохання ОСОБА_1 . В ході обшуку житлових та не житлових приміщень, де фактично проживає ОСОБА_1 , серед виявленого та вилученого: постанови про накладення адміністративних стягнень; протоколи про адміністративні правопорушення; металева коробка з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору ззовні схожу на канабіс. При цьому, колегія суддів враховує, що позивач, зокрема в апеляційній скарзі, не наводить заперечень покладеним в основу висновку службового розслідування обставинам, а фактично стверджує лише про те, що такі висновки безпідставно ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження відносно інших осіб, за фактом якого і було призначено службове розслідування. Водночас, оцінюючи обставини викладені у висновку службового розслідування, матеріали службового розслідування та процитовані вище норми, колегія суддів дійшла висновку про наявність вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, скоєння вчинку, який призвів до підриву авторитету органів поліції у суспільстві, дискредитує та ганьбить звання працівника поліції. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до приписів статті 13 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою вказаної норми врегульовано, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом (стаття 20 Дисциплінарного статуту). Керівник Національної поліції України уповноважений застосовувати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, до всіх поліцейських. Інші керівники застосовують дисциплінарні стягнення в межах повноважень, визначених керівником Національної поліції України. Керівник, який перевищив надані йому дисциплінарні повноваження, несе відповідальність відповідно до цього Статуту. Дисциплінарне стягнення, застосоване з порушенням вимог цього Статуту, скасовується як незаконне керівником, який його застосував, або прямим керівником. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання. Згідно з приписами статей 21 та 22 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6). В контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Слід зазначити, що дискредитацією є позбавлення довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи і т. ін. Дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів поліції та її працівників в очах громадськості, та є несумісним із подальшим проходженням служби. У постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15 Верховний Суд зазначив, що поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв`язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду. Колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року по справі № 800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 року по справ №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 року по справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року по справі № 806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 26.01.2021 у справі № 2140/1342/18. Колегія суддів наголошує, що положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Зазначена поведінка позивача свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов`язків. Отже, з огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, спростувань яким позивач не навів, колегія суддів дійшла висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є обґрунтованим, правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправними та скасування наказів в частині звільнення позивача задоволенню не підлягають. Позовні вимоги про поновлення позивача на службі в поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві, а тому також не підлягають задоволенню. Отже, доводи позивача, про те, що його вина у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена, а тому оскаржувані накази є протиправними не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Натомість, колегія суддів зазначає, що працівниками поліції в робочий та позаробочий час повинно здійснюватися дотримання вимог Дисциплінарного статуту, Правил та присяги. При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта про те, що службове розслідування було призначено за фактом внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за № 42018100000000869 від 22.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, проте, за результатом проведеного службового розслідування не встановлено його причетності до вказаного кримінального порушення. Так, під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що відповідно до ухвали суду у справі № 755/3229/19 слідчий СУ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області в межах кримінального провадження № 42018100000000869 від 22.11.2018 звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, так як група осіб з числа працівників УПП у м.Києві ДПП, у тому числі і ОСОБА_1 , систематично вимагають та отримують неправомірну вигоду на території м.Києва від порушників ПДР за непритягнення їх до адміністративної відповідальності. З метою конспірації своєї протиправної діяльності в частині отримання неправомірної вигоди від водіїв ТЗ ОСОБА_1 використовує платіжну картку "Приват Банк", зареєстровану на ОСОБА_4 . ОСОБА_4 підтвердив, що неодноразово на його банківську катку невідомі особи пересилали грошові кошти, які він в подальшому передавав працівникам поліції на прохання рядового поліції ОСОБА_1 . Також, у хлоді проведення службового розслідуванння було встановлено, що станом на 26.04.2019 за рядовим поліції ОСОБА_1 рахується 35 бланків: постанови про справі про адмінправопорушення, тимчасовий дозвіл на право керування ТЗ, бланки адміністративних протоколів, частина яких були вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 , а щодо іншої частини - ОСОБА_1 не зміг пояснити їх місцезнаходження. Отже, з наведеного слідує, що встанолені під час службового розслідування обставини порушення позивачем вимог законодавства, що регулюють його службову діяльність мають пряме відношення до підстав з яких було призначено відповідне службове розслідування. Посилання апелянта на те, що при проведенні службового розслідування та складанні висновку були допущені формальні порушення не впливають на суть встановлених обставин та відповідно прийнятого рішення. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Щодо посилання апелянта на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі №640/14439/19, колегія суддів зазначає, що під час прийняття рішення у справі суд, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховує лише висновки Верховного Суду. Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний. Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень, що у свою чергу унеможливлює забезпечення судом ефективного захисту, виконання завдання адміністративного судочинства та свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя: А.Б.Парінов Судді: І.О. Грибан Я.М. Василенко