Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/88/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/88/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В.Ю., Парінова А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2021 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту 19.03.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09 листопада 2018 року №1541 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції, інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 03 грудня 2018 року №1164 "По особовому складу"; - поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції з 03.12.2018 року; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2018 року по день ухвалення рішення у справі; - рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допустити до негайного виконання; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09 листопада 2018 року №1541 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 грудня 2018 року №1164 о/с "По особовому складу" щодо звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 04 грудня 2018 року. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2018 року по 19 березня 2021 року у розмірі 285 400,26 грн. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 570,38 грн допущено до негайного виконання. Крім того, присуджено до стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача судові витрати, понесені на оплату правової допомоги, у розмірі 3 500,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відсутності підстав для винесення спірних наказів, якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності а також про порушення процедури проведення службового розслідування. Крім того, апелянтом зазначено, що встановлений службовим розслідуванням факт неналежного поводження повивача з номерними бланками постанов (їх знищення та/або втрата) є достатньою самостійною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачем щодо задоволення апеляційної скарги заперечено, зазначено, що доводи апелянта жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працює в органах внутрішніх справ з липня 2007 року, на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції в місті Києві - з серпня 2017 року. Наказом відповідача від 17 вересня 2018 року №4263 призначено службове розслідування стосовно позивача з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни, що полягало у можливому отриманні неправомірної вигоди 13 вересня 2018 року. Позивача відсторонено від виконання службових обов`язків та надалі пунктом 1 наказу відповідача №1541 від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що полягав у порушенні вимог пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Нацполіції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут), пунктів 3,4 розділу ХІІІ Інструкції №1395, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. В подальшому, наказом відповідача від 03 грудня 2018 року №1164 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції 13 вересня 2018 року близько 00.30 надійшло усне анонімне повідомлення, що екіпаж патрульної поліції "Рубін-0813", який ніс службу на службовому автомобілі у складі інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 ЗОПБ УПП в м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 ЗОПБ УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 , можливо отримав неправомірну вигоду, а саме: грошові кошти у сумі 100 доларів США двома банкнотами номіналом по 50 доларів США за не притягнення порушника до адміністративної відповідальності відповідно до частини першої статті 130 КУпАП. Зазначений екіпаж був зупинений за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 1 працівниками ВМАЗ УПП у м. Києві ДПП, виявлено у поліцейських грошові кошти, а саме: у ОСОБА_2 - 418 американських доларів, 330 євро, 20 британських фунтів стерлінгів та 170 гривень, у ОСОБА_1 - 100 доларів США двома банкнотами по 50 доларів. Також під час огляду транспортного засобу у поліцейських виявлено бланкову продукцію - протоколи про адміністративні правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, які оформлені з суттєвими порушеннями вимог КУпАП, Інструкції №1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція №1376). У порушення вимог зазначених нормативно-правових актів інспекторами поліції не передано до відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП ряд адміністративних матеріалів, зокрема, копії та оригінали постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а саме: ВР №271349 від 15 березня 2018 року, БР №750651 від 12 лютого 2018 року, ВР №204303 від 09 квітня 2018 року, БР №886701 від 08 вересня 2017 року, ВР №255297 від 08 березня 2018 року, а також копії та оригінали протоколів про адміністративні правопорушення: БД №236447 від 16 березня 2018 року, БД № 424227 від 31 жовтня 2017 року, БД №105744 від 10 грудня 2017 року, АА №662191 від 31 жовтня 2017 року, АА 662192 від 17 грудня 2017 року. Надалі вищезазначених інспекторів запрошено та доставлено до УПП у м. Києві ДПП для опитування та встановлення усіх обставин події. Відповідно до змісту письмових пояснень від 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень проти себе та своїх близьких, посилаючись на статтю 63 Конституції України. За результатами службового розслідування, призначеного наказом ДПП від 17 вересня 2018 року №4253, встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, а також вимог статті 19 Конституції України, частини першої статті 8, пунктів 1,2,3 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", присяги працівника поліції, частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1,2,3 частини першої розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, статей 256,265-1, 283 КУпАП, Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2018 року №1086, підпунктів 10,11 розділу ІІІ посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом ДПП від 05 січня 2016 року №4/1, підпунктів 3,4 розділу 13 Інструкції №1395, розділів 2,4 Інструкції №1376, пункту 2 розділу 1 Правил носіння однострою поліцейських, затверджених наказом МВС України від 19 серпня 2017 року №718. Такі підстави слугували винесенню оскаржуваних у даній справі наказів про накладення дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення позивача зі служби. Позивач не погоджуючись з наказом про звільнення його із займаної посади звернувся до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський, який вчинив протиправне діяння, несе кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно пункту 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 грудня 2015 року №901 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV. Верховною Радою України 15 березня 2018 року прийнятий Закон України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", який набув чинності 07 жовтня 2018 року. Відповідно до Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Дисциплінарним статутом (частина перша статті 11). До поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції (пункт 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту). У разі вчинення поліцейським дій, що мають ознаки дисциплінарного проступку призначається службове розслідування. Проведення службового розслідування відбувається в порядку встановленому Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція №230). Згідно з пунктами 2,3,4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного, об`єктивного з`ясування усіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Якщо вину особи за результатами службового розслідування повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (пункт 1 статті 22 Дисциплінарного статуту). Як вірно зазначено судом першої інстанції, службове розслідування стосовно ОСОБА_1 , проведено з урахуванням положень Інструкції №230. Висновок за результатами службового розслідування затверджений начальником Департаменту патрульної поліції полковником поліції Жуковим Є.О. 05 листопада 2018 року, а наказ про застосування дисциплінарного стягнення виданий 09 листопада 2018 року, тобто у межах строків визначених Дисциплінарним статутом. Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Поряд із цим, як вірно встановлено судом перш інстанції та не спростовано апелянтом, наказ про застосування дисциплінарного стягнення від 09 листопада 2018 року під підпис ОСОБА_1 не доведений, також відсутні докази ознайомлення позивача з наказом про його звільнення №1164 о/с від 03 грудня 2018 року. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час проведення службового розслідування стосовно позивача, а також накладення на нього дисциплінарного стягнення, відповідачем допущені технічні порушення положень Дисциплінарного статуту, зокрема в частині відібрання пояснень перед накладенням дисциплінарного стягнення та ознайомлення під підпис з наказом №1541 від 09 листопада 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення. Окрім іншого, за висновками службового розслідування, яке проводилося за фактами порушення, зокрема, ОСОБА_1 службової дисципліни, факт можливого отримання неправомірної вигоди не знайшов свого підтвердження, однак інші порушення, виявлені в ході проведення службового розслідування, вважаються такими, що знайшли своє повне підтвердження. Такі твердження знайшли відображення у пункті 2 висновку за результатами службового розслідування. У цьому зв`язку суд зазначає, що з наявних у справі матеріалів не прослідковується яким саме чином факти можливого отримання неправомірної вигоди у світлі наявної інформації про вилучення 13 вересня 2018 року за анонімним повідомленням із службового автомобіля грошових коштів взагалі перевірялися, чи відбиралися від ОСОБА_1 пояснення саме у цій частині та чи порушувалися за даними фактами питання про наявність/відсутність підстав для відкриття кримінальних або інших проваджень. Отже, за недоведеністю обставин можливого отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, за висновками службового розслідування до дисциплінарної відповідальності його притягнуто за систематичні порушення та нехтування норм чинного законодавства, а саме: за неналежне оформлення процесуальних документів та їх не передачу до відповідного підрозділу поліції та не притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень. Окрім того дисциплінарне стягнення застосовано також за порушення правил носіння однострою. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Як вже встановлено судом, вина позивача у скоєнні вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, під час службового розслідування відповідачем не встановлена, а отже, на думку суду, застосування до відповідача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, за допущення порушень під час оформлення процесуальних документів, у даному випадку не є виправданою та необхідною мірою відповідальності, не відповідає меті застосування дисциплінарного стягнення - виховання поліцейського для безумовного дотримання службової дисципліни. Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Таким чином, відповідач мав у своєму розпорядженні достатньо широкий спектр передбачених частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарної відповідальності, натомість обрав найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, не врахувавши при цьому відсутності обставин вчинення ним проступків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, позитивних характеристик, наявних у матеріалах службового розслідування, відсутності інших дисциплінарних стягнень під час служби в поліції. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем винесено протиправні накази від 09 листопада 2018 року №1541 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції та від 03 грудня 2018 року №1164 о/с "По особовому складу" щодо звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, у зв`язку з чим наявні підстави для їх скасування та поновлення позивача на службі з 04 грудня 2018 року. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За постановою Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Оскільки судом встановлена протиправність наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09 листопада 2018 року №1541 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції та від 03 грудня 2018 року №1164 о/с "По особовому складу" щодо звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, зазначені обставини прямо вказують на наявність правових підстав для поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції та стягнення на користь позивача суми середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260). Відповідно до пункту 2 вказаного наказу Міністерства внутрішніх справ України цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто з 07 листопада 2015 року. Отже, при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 підлягають застосуванню положення Порядку №260. Відповідно до пункту 3 Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 9 Порядку №260 визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Виходячи з положень пункту 6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. З наявної в матеріалах справи довідки Департаменту патрульної поліції від 31 грудня 2018 року №2270 вбачається, що відповідачем не конкретизовано з яких саме показників складається заробітна плата позивача, тому судом здійснено розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, виходячи з наведених у ній величин. Отже, період вимушеного прогулу позивача з 04 грудня 2018 року по 19 березня 2021 року складає 837 календарних днів. Для обчислення середньоденного заробітку позивача судом першої інстанції правомірно враховано показники заробітної плати за серпень та вересень 2018 року, коли позивач знаходився на роботі та виконував службові обов`язки, оскільки у жовтні та листопаді 2018 року позивача було відсторонено від посади, у зв`язку з чим він отримував заробітну плату не у повному обсязі (за виключенням показників премії). Відтак, судом першої інстанції вірно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 285 400,26 грн (837 календарних днів х 340,98 грн). З огляду на встановлені судом обставини, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключковича Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 22.09.2021року)