Постанова 4855 № 640/502/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/502/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач 1, Департамент Нацполіції), Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції (дал і- відповідач 2, Управління ) та просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 від 09 листопада 2018 року №1541 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1. зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 від 03 грудня 2018 року №1164 «По особовому складу» щодо звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1. зі служби в поліції; поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції; стягнути з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2018 року по день ухвалення рішення у справі. Позов обґрунтовано тим, що згідно з наказом Департаменту Нацполіції від 17 вересня 2018 року №4263 «Про призначення та проведення службового розслідування» проводилося службове розслідування з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни інспектором роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1., що полягало у можливому отриманні неправомірної вигоди13 вересня 2018 року. ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов`язків. Позивач вважає, що перевірка проводилася не об`єктивно, з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки його жодного разу не викликали для опитування, відсутні також в матеріалах його пояснення. Лише 26 грудня позивача було ознайомлено з наказом №1164 о/с від 03 грудня 2018 року та видано трудову книжку, при цьому у цей же день він дізнався про існування наказу №1541 від 09 листопада 2018 року, який йому не вручався у належно засвідченому виді. Посилаючись на відсутність будь-яких документів, які б доводили та встановлювали його вину у скоєнні вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, на передчасні висновки роботодавця за результатами службового розслідування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09 листопада 2018 року №1541 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 грудня 2018 року №1164 "По особовому складу" щодо звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 04 грудня 2018 року, стягнено з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2018 року по 23 грудня 2019 року у розмірі 120 356, 69 гривень (сто двадцять тисяч триста п`ятдесят шість грн. 69 коп.), допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 067,86 грн. (десять тисяч шістдесят сім грн. 86 коп.). Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем 1 подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що наказом Департаменту патрульної поліції №20 о/с від 20 січня 2017 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 прийнято на службу інспектором роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції в місті Києві. Наказом відповідача 1 від 17 вересня 2018 року №4263 призначено службове розслідування стосовно позивача з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни, що полягало у можливому отриманні неправомірної вигоди 13 вересня 2018 року. Позивача було відсторонено від виконання службових обов`язків та надалі наказом відповідача 1 №1541 від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що полягав у порушенні вимог пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Нацполіції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут), пунктів 3,4 розділу ХІІІ Інструкції №1395, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Оскаржуваним наказом відповідача 1 від 03 грудня 2018 року №1164 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Винесенню оскаржуваних у даній справі наказів передували такі події. За усним анонімним повідомленням, що надійшло до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції 13 вересня 2018 року близько 00.30, екіпаж патрульної поліції «Рубін-0813», що ніс службу на службовому автомобілі у складі інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 ЗОПБ УПП в м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 та інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 ЗОПБ УПП в м. Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , можливо отримав неправомірну вигоду, а саме грошові кошти у сумі 100 доларів США двома банкнотами номіналом по 50 доларів США за не притягнення порушника до адміністративної відповідальності відповідно до частини першої статті 130 КУпАП. Зазначений екіпаж був зупинений за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 1 працівниками ВМАЗ УПП у м. Києві ДПП, виявлено у поліцейських грошові кошти, а саме: у ОСОБА_1 418 американських доларів, 330 євро, 20 британських фунтів стерлінгів та 170 гривень, у ОСОБА_3 - 100 доларів США двома банкнотами по 50 доларів. Також під час огляду транспортного засобу у поліцейських виявлено бланкову продукцію - протоколи про адміністративні правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, які були оформлені з суттєвими порушеннями вимог КУпАП, Інструкції №1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція №1376). У порушення вимог зазначених нормативно-правових актів інспекторами поліції не було передані до відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП ряд адміністративних матеріалів, зокрема, копії та оригінали постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а саме: ВР №271349 від 15 березня 2018 року, БР №750651 від 12 лютого 2018 року, ВР №204303 від 09 квітня 2018 року, БР №886701 від 08 вересня 2017 року, ВР №255297 від 08 березня 2018 року, а також копії та оригінали протоколів про адміністративні правопорушення: БД №236447 від 16 березня 2018 року, БД № 424227 від 31 жовтня 2017 року, БД №105744 від 10 грудня 2017 року, АА №662191 від 31 жовтня 2017 року, АА 662192 від 17 грудня 2017 року. Надалі вищезазначених інспекторів було запрошено та доставлено до УПП у м. Києві ДПП для опитування та встановлення усіх обставин події. Під час опитування у цей же день - 13 вересня 2018 року інспектор роти №5 батальйону №4 полку №1 ЗОПБ УПП в м. Києві ДПП лейтенант поліції ОСОБА_1. зазначив, що 12 вересня 2018 року у складі екіпажу «Рубін-0813» заступив на службу разом з інспектором ОСОБА_3 на службовому автомобілі Тойота Пріус, номерний знак НОМЕР_1 . Близько 00.30 до них під`їхали працівники ВМАЗ УПП у м. Києві ДПП разом із начальником управління та, нічого не пояснивши, попросили проїхати до УПП для з`ясування обставин отримання неправомірної вигоди у значній сумі (а.с.100). За результатами службового розслідування, призначеного наказом ДПП від 17 вересня 2018 року №4253, встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, а також вимог статті 19 Конституції України, частини першої статті 8, пунктів 1,2,3 частини першої статті 18 Закону України «Про Націон6альну поліцію», присяги працівника поліції, частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1,2,3 частини першої розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, статей 256,265-1, 283 КУпАП, Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2018 року №1086, підпунктів 10,11 розділу ІІІ посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом ДПП від 05 січня 2016 року №4/1, підпунктів 3,4 розділу 13 Інструкції №1395, розділів 2,4 Інструкції №1376, пункту 2 розділу 1 Правил носіння однострою поліцейських, затверджених наказом МВС України від 19 серпня 2017 року №718. Такі підстави слугували винесенню оскаржуваних у даній справі наказів про накладення дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення позивача зі служби. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що згідно статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (стаття 18 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, який вчинив протиправне діяння, несе кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно пункту 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 грудня 2015 року №901 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV. Верховною Радою України 15 березня 2018 року прийнятий Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», який набув чинності 07 жовтня 2018 року. Відповідно до Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Дисциплінарним статутом (частина перша статті 11). До поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції (пункт 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту). У разі вчинення поліцейським дій, що мають ознаки дисциплінарного проступку призначається службове розслідування. Проведення службового розслідування відбувається в порядку встановленому Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція №230). Згідно з пунктами 2,3,4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного, об`єктивного з`ясування усіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Якщо вину особи за результатами службового розслідування повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (пункт 1 статті 22 Дисциплінарного статуту). Як вбачається з відзиву відповідача, службове розслідування стосовно ОСОБА_1 було проведено з урахуванням положень Інструкції №230. При цьому висновок за результатами службового розслідування був затверджений начальником Департаменту патрульної поліції полковником поліції Жуковим Є.О. 05 листопада 2018 року, а наказ про застосування дисциплінарного стягнення виданий 09 листопада 2018 року, тобто у межах строків визначених Дисциплінарним статутом. Водночас, згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. Проте, доказів того, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення від 09 листопада 2018 року був доведений під підпис ОСОБА_1 , суду не надано. ОСОБА_1 26 грудня 2018 року було ознайомлено лише з наказом про його звільнення №1164 о/с від 03 грудня 2018 року та видано трудову книжку. У цей же день позивач дізнався про існування наказу №1541 від 09 листопада 2018 року, що не заперечується відповідачем. Таким чином суд приходить до висновку, що під час проведення службового розслідування стосовно позивача, а також накладення на нього дисциплінарного стягнення, відповідачем були допущені технічні порушення положень Дисциплінарного статуту, зокрема в частині відібрання пояснень перед накладенням дисциплінарного стягнення та ознайомлення під підпис з наказом №1541 від 09 листопада 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення. Окрім іншого, за висновками службового розслідування, яке проводилося за фактами неодноразового порушення, зокрема, ОСОБА_1 службової дисципліни, факт можливого отримання неправомірної вигоди не знайшов свого підтвердження, однак інші порушення, виявлені в ході проведення службового розслідування, вважаються такими, що знайшли своє повне підтвердження. Такі твердження знайшли відображення у пункті 2 висновку за результатами службового розслідування (а. с. 80-92). У цьому зв`язку колегія суддів зазначає, що з наявних у справі матеріалів не прослідковується яким саме чином факти можливого отримання неправомірної вигоди у світлі наявної інформації про вилучення 13 вересня 2018 року за анонімним повідомленням із службового автомобіля грошових коштів взагалі перевірялися, чи відбиралися від ОСОБА_1 пояснення саме у цій частині та чи порушувалися за даними фактами питання про наявність/відсутність підстав для відкриття кримінальних або інших проваджень. Отже, за недоведеністю обставин можливого отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, за висновками службового розслідування до дисциплінарної відповідальності його притягнуто за систематичні порушення та нехтування норм чинного законодавства, а саме: за неналежне оформлення процесуальних документів та їх не передачу до відповідного підрозділу поліції та не притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень. Окрім того дисциплінарне стягнення застосовано також за порушення правил носіння однострою. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Як вже встановлено, вина позивача у скоєнні вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, під час службового розслідування відповідачем не встановлена, а отже, на думку суду, застосування до відповідача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, за допущення порушень під час оформлення процесуальних документів, у даному випадку не є виправданою та необхідною мірою відповідальності, не відповідає меті застосування дисциплінарного стягнення - виховання поліцейського для безумовного дотримання службової дисципліни. Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Таким чином, відповідач мав у своєму розпорядженні достатньо широкий спектр передбачених частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарної відповідальності, натомість обрав найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, не врахувавши при цьому відсутності обставин вчинення ним проступків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, позитивних характеристик, наявних у матеріалах службового розслідування, відсутності інших дисциплінарних стягнень під час служби в поліції. Із зазначеного суд приходить до висновку, що відповідачем винесено протиправні накази від 09 листопада 2018 року №1541 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1. зі служби в поліції та від 03 грудня 2018 року №1164 «По особовому складу» щодо звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1. зі служби в поліції, у зв`язку з чим наявні підстави для їх скасування. Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За постановою Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Оскільки встановлена протиправність наказів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09 листопада 2018 року №1541 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1. зі служби в поліції та від 03 грудня 2018 року №1164 «По особовому складу» щодо звільнення інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, зазначені обставини прямо вказують на наявність правових підстав для поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції та стягнення на користь позивача суми середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до вимог пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 8, відповідно до якого нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. З довідки про доходи від 23 квітня 2019 року №1013 (а.с.190) вбачається, що позивачу за період з жовтня по листопад 2018 року (за останні два місяці роботи, що передували звільненню) нараховано заробітної плати на загальну суму 20 135,91 гривень. За розрахунком середнього заробітку ОСОБА_1 , вбачається, що середньоденний заробіток позивача становить 457,63 гривень. Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу, починаючи з 04 грудня 2018 року і по день ухвалення рішення, становить 263 дні. За таких обставин, колегія суддів вказує, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме: з 04 грудня 2018 року по 23 грудня 2019 року становить: 457,63 х 263 = 120 356, 69 гривень, які суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Кількість робочих днів з 04 грудня 2018 року (день поновлення на роботі) по 04 січня 2019 року (повний місяць роботи) складає 22 дня. Отже, сума середнього заробітку за один місяць, яка підлягає негайному стягненню з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 , складає: 22 дня х 457,63 грн. = 10 067,86 грн. Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню. На підстав вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які під час вирішення справи знайшли своє підтвердження. Відповідачами суду протилежного не доведено, не надано достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції щодо предмету адміністративного позову. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль