LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807334/3382/20

від 28.05.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» задовольнити частково.

Дата документу 28.05.2021 Справа № 334/3382/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/3382/20 Головуючий у 1 інстанції: Апаллонова Ю.В. Провадження № 22-ц/807/1573/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» травня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення відшкодування невиплаченого страхового відшкодування, відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, ВСТАНОВИВ: В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Перша» про стягнення відшкодування невиплаченого страхового відшкодування, відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.02.2020 року о 09 годині 40 хвилин на мосту «Преображенському» водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп «Кроне», державний номер НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з його автомобілем «Ніссан Альмера», державний номер НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. 28.02.2020 року постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу «Кроне», державний номер НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Перша» згідно полісу №АО/4340187 та полісу №АО/4340191. 24.03.2020 року він звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Перша» з заявою про виплату страхового відшкодування у відповідності до умов договору страхування. 20.03.2020 року висновком експерта з автотоварознавчого дослідження визначена вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Ніссан Альмера Класік», державний номер НОМЕР_3 , яка складає 53863 грн. 42 коп. На підставі зазначеного просив стягнути з ПрАТ «СК Перша» матеріальну шкоду в розмірі 53863 грн. 42 коп. 16.11.2020 року позивач зменшив позовні вимоги з урахуванням виплаченого йому розміру відшкодування відповідачем та просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» матеріальну шкоду в розмірі 16 937 грн. 49 коп. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 16937,49 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПрАТ «Страхова компанія «Перша» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежну оцінку доказів, не постановлення судом з власної ініціативи ухвали про призначення авто товарознавчої експертизи, відсутність підстав для відшкодування податку на додану вартість, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 травня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. Матеріалами справи підтверджено, що 04.02.2020 року о 09 годині 40 хвилин на мосту «Преображенському» водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп «Кроне», державний номер НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 «Ніссан Альмера», державний номер НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. 28.02.2020 року постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.7). На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ДАФ», державний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу «Кроне», державний номер НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Перша» згідно полісу №АО/4340187 та полісу №АО/4340191 (а.с.8, 9). Позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно з наданим ПрАТ «Страхова компанія «Перша» висновком експертного автотоварознавчого дослідження №3439 від 17.02.2020 року судового експерта ОСОБА_3 матеріальний збиток, завданий власником автомобіля Nissan Almera Classic, державний номер НОМЕР_3 , складає 40 526,39 грн. (а.с.78-93). Не погодившись з розміром визначеного збитку, ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Булейко О.А., згідно з висновком № 20/03 автотоварознавчого дослідження від 20.03.2020 року вартість матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу Nissan Almera Classic, державний номер НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 53863,42 грн. (а.с.10-22). 20.08.2020 року від ПрАТ «СК «Перша» на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 надійшло страхове відшкодування у розмірі 36 925,93 грн. (а.с.68). Частиною 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України). Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України). Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Пунктом 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За приписами ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності і власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до п.п.34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Згідно ч. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. За приписами п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи. У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи та організації зобов`язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Таким чином, не погоджуючись з визначеним ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №3439 від 17.02.2020 року судового експерта ОСОБА_3 розміром матеріального збитку, ОСОБА_1 скористався своїм правом на звернення до іншого експерта. Згідно висновком № 20/03 автотоварознавчого дослідження від 20.03.2020 року судового експерта ОСОБА_4 вартість матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу Nissan Almera Classic, державний номер НОМЕР_3 , з технічної точки зору, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 53 863,42 грн. (а.с.10-22). Відповідно до акту надання послуг ФОП ОСОБА_5 №НМ-К-000000000000020 від 30.10.2020 року та акту виконаних робіт №НМ-К-000000000000020 від 30.10.2020 року ФОП ОСОБА_5 вартість ремонту пошкодженого автомобіля становила 54 000 грн., яка була сплачена ОСОБА_1 03 вересня 2020 року 30 000 грн. та 06 листопада 2020 року 24 000 грн. (а.с.70, 70 зворот, 71). Вказані докази ПрАТ «Страхова компанія «Перша» не спростовані. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 82 ЦПК України). Приймаючи в якості належного та допустимого доказу висновок експерта, наданий позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано виходів з того, що фактично понесені витрати позивачем по оплаті відновлювального ремонту автомобіля є співмірними із визначеним розміром завданих збитків у висновку судового експерта Булейко О.А. №20/03 від 20.03.2020 року, зазначений висновок складений складено з урахуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, Методики визначення обсягу ремонтних впливів при встановленні розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу, Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у держаних спеціалізованих експертних установах, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності» та містить попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України. Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «Перша» про те, що суд першої інстанції міг з власної ініціативи призначити у справі судову експертизу для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних позивачу, колегія суддів вважає неприйнятними. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Матеріали справи не містять доказів звернення ПрАТ «Страхова компанія «Перша» із відповідним клопотанням про призначення судової експертизи, а вирішення цього питання судом з власної ініціативи, про що зазначає ПрАТ «Страхова компанія «Перша» в апеляційній скарзі, є порушенням вимог ст.ст. 12 ,13 ЦПК України, а тому є неприйнятним. У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічного висновку дійшов Верховний Судв постанові від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17. Апеляційна скарга ПрАТ «Страхова компанія «Перша» також не містить клопотання про проведення відповідної судової експертизи. В той же час, доводи апеляційної скарги про безпідставне включення в розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню саме страховою компанією, податку на додану вартість (далі - ПДВ) заслуговує на увагу. Так, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ (постанова Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №910/9396/17, постанова Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі №924/675/17). Всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), ПДВ не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведения фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц (провадження №61-18781св18). З наданих ОСОБА_1 акту надання послуг ФОП ОСОБА_5 №НМ-К-000000000000020 від 30.10.2020 року, акту виконаних робіт №НМ-К-000000000000020 від 30.10.2020 року ФОП ОСОБА_5 , товарного чеку від 03 вересня 2020 року на суму 30 000 грн. та товарного чеку від 06 листопада 2020 року на суму 24 000 грн. (а.с.70, 70 зворот, 71), вбачається, що ФОП ОСОБА_5 не є платником ПДВ, а отже, відсутні підстави для включення в розмір страхового відшкодування суми вищезазначеного податку. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення зі страхової компанії на користь позивача 16 937,49 грн. Отже, розмір матеріальної шкоди в сумі 53 863,42 грн. підлягає зменшенню на суму податку на додану вартість, який становить 10 772,68 грн. (53 863,42 грн.: 100 х 20 =10 772,68 грн.) та на суму франшизи, яка згідно з договором страхування становить 1000 грн. (а.с.77), та здійснену ПрАТ «Страхова компанія «Перша» виплату в розмірі 36 925,93 грн. Таким чином, з ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5 164,81 грн. (53 863,42 грн. 10 772,68 грн. - 1000 грн. 36 925,93 грн. = 5 164,81 грн.). Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позову та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 5164 (п`ять тисяч сто шістдесят чотири) гривні 81 копійка. При цьому колегія суддів наголошує, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом до особи, винної в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, про відшкодування невідшкодованої страховою компанією суми матеріального збитку. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2021 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення відшкодування невиплаченого страхового відшкодування, відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 5164 (п`ять тисяч сто шістдесят чотири) гривні 81 копійка. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 28 травня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»