Постанова Київський апеляційний суд № 753/14287/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2026 року м. Київ Справа № 753/14287/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/711/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С., Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Коренюк А.М. 12 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В У серпні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування у розмірі 393 752 грн 57 коп, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 937 грн 53 коп, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн. Позов мотивований тим, що 11 січня 2024 року о 18 год 08 хв на перехресті вулиці Ахматової та проспекту Григоренка в місті Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, за якої ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п.2.3 б, 16.6 ПДР України при повороті ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження належної їй транспортного засобу автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року, яка набула чинності, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі, визначеному санкцією вказаної статті - 850 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля, яким керував ОСОБА_2 «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахований в АТ «СК «Інго» відповідно до Договору обов'язкового страхування страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 214756490). Цивільно-правова відповідальність її була застрахованою в ПАТ «СК «УСГ» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів «Доступне КАСКО» № 29-2801-23-00002 від 11 лютого 2023 року. Нею було подано до страховика відповідача АТ «СК «Інго» повідомлення про ДТП, заяву про страхове відшкодування та інші документи, необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування на її користь, а також надано пошкоджений в ДТП автомобіль «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , для його огляду. Також, до її страховика - ПАТ «СК «УСГ» нею також направлено повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування, а також надано пошкоджений в ДТП автомобіль «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , для його огляду. Відповідно до Звіту № 1709-Ф/24 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , від 11.01.2024 року, вартість відновлювального ремонту складає 1056471 грн 69 коп, ринкова вартість автомобіля - 675869 грн 07 коп. Зважаючи на вказаний висновок, вважає автомобіль фізично знищеним. Відповідно до Звіту № 1709-Ф/24 від 11 січня 2024 року зроблено висновок, що ринкова вартість пошкодженого при ДТП транспортного засобу «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 122 114 грн 50 коп. Таким чином, розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню становить 553752 грн 57 коп, де 675867 грн 07 коп - ринкова вартість ТЗ до ДТП, 122114 грн 50 коп - ринкова вартість ТЗ після ДТП (у пошкодженому стані). У зв'язку із пошкодженням належного їй автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , її страхова компанія ПАТ «СК «УСГ» 02.02.2024 року виплатила страхове відшкодування у сумі 130000 грн, тобто у розмірі ліміту за договором добровільного страхуванням, а 01 травня 2024 року страхова компанія відповідача АТ «СК «Інго» виплатило їй страхове відшкодування в розмірі 30000 грн. Вважає, що їй було відшкодовано з боку страховиків страхове відшкодування у розмірі 160000 грн, що складає ліміт відповідальності за полісом № 214756490. Проте, виплачені суми страхового АТ «СК «Інго» (30 000 грн) та ПАТ «СК «УСГ» (130000 грн), всього 160000 грн, не покривають фактичного збитку на відновлення пошкодженого транспортного засобу «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , який становить 393752 грн. 57 коп., та вираховується за такою формулою: 553 752 грн 57 коп (матеріальний збиток) - 160000 грн. (виплачена сума страхового відшкодування) = 393752 грн 57 коп. Відповідно, різниця між вартістю збитків (553752 грн 57 коп) та сплаченою сумою страхового відшкодування (130000 грн + 30000 грн) = 160000 грн, становить 393752 грн. 57 коп. (553752 грн 57 коп - 160000 грн = 393752 грн 57 коп), яку просить стягнути з відповідача на її користь. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів, за відсутності яких суд позбавлений можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Суд вказав, що обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній справі, можна встановити лише при дослідженні письмових доказів (договір (поліс) страхування), які відсутні у матеріалах справи. Не погодилась із зазначеним судовим рішенням позивач, її представником подана апеляційна скарга, в якій він вказує на незаконність, необґрунтованість рішення суду, у зв`язку з неповним дослідженням обставин справи, та їх неправильною оцінкою. Представник позивача вказує на те, що на сайті МТСБУ міститься інформація про всі укладені поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та, відповідно, про застраховані транспортні засоби. Критерії пошуку дозволяють перевірити чи був застрахований транспортний засіб на конкретну дату, в якій страховій компанії, номер полісу. Окрім того, до позовної заяви було долучено копію постанови Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року у справі № 753/1739/24, яка містить інформацію про відповідача як особу, якою завдано шкоду, та марку, модель, держаний реєстраційний номер транспортного засобу, яким керував відповідач на момент ДТП. Саме та підставі співставлення цієї інформації позивачу і стало відомо, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Nissan Almera Classic», д.н.з. НОМЕР_1 була забезпечена в АТ «СК «ІНГО», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) №214756490. Матеріали справи (а.с. 119) містять докази того, що позивач отримала саме від AT «СК «ІНГО» страхове відшкодування у розмірі 30000,00 грн саме відповідно до полісу №214756490. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що без наявності полісу неможливо встановити ліміт відповідальності страховика та розміру можливої франшизи, представник зазначає, що постановою правління НБУ від 30 травня 2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених після набрання чинності цією постановою - за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000 гривень на одного потерпілого. Отже, посилання суду на ненадання позивачем полісу відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовної заяви, є необґрунтованим і незаконним. Суд першої інстанції не врахував той факт, що ПАТ «СК «УСГ» отримало право вимоги до особи, відповідальної у завданні шкоди у розмірі здійсненої на користь позивачки страхової виплати (тобто 130000 грн). А оскільки відповідальність завдавача шкоди також була застрахована, то така вимога пред`являється до Страховика, в даному випадку - АТ «СК «ІНГО». Саме тому АТ «СК «ІНГО» 01 травня 2024 року сплатило позивачці страхове відшкодування у розмірі лише 30 000 грн, оскільки було досягнуто ліміту відповідальності Страховика згідно полісу №214756490. Таким чином, твердження суду першої інстанції, що страховиком відповідача не було досягнуто ліміту відповідальності не відповідають дійсності. І до такого висновку легко можна дійти виключно на доказах, які були надані разом з позовною заявою. Щодо обов`язку позивача передати відповідачу залишки транспортного засобу, представник позивача вказує на те, що позивачка не отримувала від жодної особи вимоги про передачу пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, який визнано фізично знищеним, оскільки вартість його ремонту перевищує його ринкову вартість. Відповідно до п. 30.2. статті 30 Закону якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Тут мова не йде про те, що потерпіла особа має віддати пошкоджений транспортний засіб. Так, відповідно до Звіту № 1709/1-Ф/24 від 11.01.2024, ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу «Audi Аб», д.н.з. НОМЕР_2 складає 122114 грн 50 коп. Тобто, при передачі залишків пошкодженого транспортного засобу, його вартість також окремо має бути компенсована його власнику. Таким чином, посилання суду на те, що позивач не передала пошкоджений транспортний засіб відповідачу є необґрунтованим, безпідставним, таким шо не впливає на правильне вирішення даної справи, а також виглядає надуманим для хоч якоїсь мотивації відмови у задоволенні позову. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про її задоволення. Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, тому його неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. На стадії апеляційного перегляду справи, встановлено, що позивач ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія № НОМЕР_3 від 17 липня 2024 року. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 11 січня 2024 року приблизно о 18:08 год. на перехресті вулиці Ахматової та проспекту Григоренка в місті Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, за якої ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1 , при повороті ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження належної їй транспортного засобу. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі, визначеному санкцією вказаної статті 850 грн /а.с.13-14/. Відповідно до Звіту № 1709-Ф/24 по визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 від 11 січня 2024 року вартість відновлювального ремонту складає 1 056 471 грн 69 коп, ринкова вартість становить - 675 867 грн 07 коп /а.с. 52-98/. Звітом № 1709/1-Ф/24 від 11 січня 2024 року про оцінку вартості транспортного засобу «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 , зроблено висновок, що ринкова вартість, пошкодженого ТЗ при ДТП, складає 122 114 грн 50 коп /а.с.15-51/. 11 січня 2023 року між ОСОБА_3 та ПАТ «СК «УСТ» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «Доступне КАСКО» № 29-2801-23-00002, у якому визначено страхову суму в розмірі 130000 грн /а.с.109-118/. До ПАТ «СК «УСГ» також було направлено повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування та надано пошкоджений транспортний засіб на огляд. 02 лютого 2024 р. ПАТ «СК «УСГ» виплатило потерпілому ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн /а.с. 120/. 01 травня АТ «СК «ІНГО» сплатило на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 30 000 грн /а.с. 119/. Крім того у справі наявна відповідь начальника управління врегулювання КАСКО № 03/1392 від 09 квітня 2024 року до якої долучено: протокол (акт) ОСКА-417 від 27 січня 2024 року ТЗ «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 , ремонтна калькуляція № 0000000417 від 25 січня 2024 року, страховий акт № ОСКА-417 від 02 лютого 2024 року, де визначено розмір страхового відшкодування - 130 000 грн, розрахунок суми страхового відшкодування від 02 лютого 2024 року /а.с. 99-108/. Долучено позивачем також й вимогу 12 червня 2024 року адресовану відповідачу ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 393752 грн 57 коп /а.с.121-123/. Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормою ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України "Про страхування". До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV). Згідно зі ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Згідно з ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961 IV). Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно ч. 1,3 ст. 28 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається страховиком (МТСБУ) на підставі цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів, у тому числі що проводиться з використанням інформаційно-комунікаційних систем (онлайн-аукціон, торги). За домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може визначатися страховиком (МТСБУ) відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Згідно з Постановою Правління НБУ від 30 травня 2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ліміти виплат за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів збільшені та становлять: до 160 000 грн 00 коп. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих (до змін ця сума становила 130 000 грн 00 коп.); до 320 000 грн 00 коп. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих (до змін ця сума становила 260 000 грн 00 коп.). Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України). Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Відповідно до частини четвертої ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19). Отже виходячи з вказаних норм чинного законодавства та практики відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б з цих елементів цивільна відповідальність не настає. З наведених вище обставин справи вбачається та не заперечується сторонами, що 11 січня 2024 року на перехресті вулиці Ахматової та проспекту Григоренка в місті Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, і вина відповідача у її вчиненні встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - водія транспортного засобу «Nissan Almera Classic», д.н.з. НОМЕР_1 була забезпечена в АТ «СК «ІНГО», згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) №214756490. Між ОСОБА_3 та ПАТ «СК «УСТ» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «Доступне КАСКО» № 29-2801-23-00002 від 11 січня 2023 року. Відповідно до звітів № 1709-Ф/24 та № 1709/1-Ф/24 від 11 січня 2024 року розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню становить 553 752 грн 57 грн. Звертаючись у суд із позовом ОСОБА_1 просила стягнути різницю між вартістю збитків (553752 грн 57 коп) та сплаченою сумою страхового відшкодування (130000 грн + 30000 грн) = 160000 грн, становить 393752 грн 57 коп (553752 грн 57 коп - 160000 грн = 393752 грн 57 коп). Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що обставини у даній справі можливо встановити лише за наявності доказів (договір (поліс) страхування), які у матеріалах справи відсутні. Водночас з таки висновком колегія суддів не погоджується, з наступних підстав. При настанні страхового випадку, страхова компанія, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП, зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування за заявою потерпілого, за відсутності підстав, передбачених законом чи договором, для виплати страхового відшкодування. В матеріалах справи наявний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «Доступне КАСКО» № 29-2801-23-00002 від 11 січня 2023 року укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «СК «УСТ», у якому визначено страхову суму в розмірі 130000 грн. Підтверджується також наявність договірних відносин АТ «СК «ІНГО» з відповідачем, оскільки відповідно скріншоту наданого позивачем убачається, що 01 травня 2024 року їй було сплачено 30000 грн з призначенням: Опл. страх.відшкод., дог. 214756490 ОСОБА_3 . Встановлено, 02 лютого 2024 року ПАТ «СК «УСГ» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 130 000 грн, 01 травня АТ «СК «ІНГО» сплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 30 000 грн, що в разом складає 160 000 грн. тобто позивач отримав страхове відшкодування у максимальному розмірі визначеному договором добровільного страхування наземних транспортних засобів «Доступне КАСКО» № 29-2801-23-00002 від 11 лютого 2023 року. Таким чином, слід погодитись з доводами апеляційної скарги позивача про те, що у суду не було правових підстав для відмови у стягненні страхового відшкодування з відповідача. Оскільки, позивачем доведено факт заподіяння належному транспортному засобу матеріальних збитків винними діями ОСОБА_2 , та виплату страховими компаніями вартості матеріального збитку у розмірі 160000 грн , судова колегія вважає, що є підстави для стягнення з відповідача різниці між сумою вартості збитків та сплаченою сумою страхового відшкодування, що складає 393 752 грн 57 коп. Таким чином судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права та призвело до неправильного застосування норм матеріального права. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевказане, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову. Враховуючи, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, то в силу ст. 141 ЦПК України компенсації підлягають понесені позивачем судові витрати за рахунок відповідача. При зверненні до суду позивачем було сплачено - 3 973 грн 50 коп судового збору, а при зверненні з апеляційною скаргою - 5906 грн 30 коп /а.с.7,197/. Також на стадії розгляду справи судом першої інстанції позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу. Надання такої допомоги підтверджується договором № 01Б-1/1149 від 27 березня 2024 року, додатковою угодою № 1 до договору, ордером адвоката Глосної А.В., актом виконаних робіт № 28.07 від 17 липня 2024 року, рахунок № 28.07. від 11 липня 2024 року та квитанцією від № 41-241К від 17 липня 2024 року у розмірі 16000 грн, рахунок № 1 суми гонорару за надану правничу допомогу від 11 липня 2024 року /а.с. 124-132/. На стадії апеляційного розгляду справи заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу понесених у зв`язку з переглядом справи позивачем не вчинено. А отже сума компенсації судових витрат, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 25 843 грн 83 коп. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 393 752 грн 57 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 25 843 грн 83 коп. Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: С.М. Верланов Н.В. Поліщук