Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/2624/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2624/23 Номер провадження 22-ц/814/3379/24Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Дряниці Ю.В., суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В., секретар Чемерис А.К. за участю: адвоката Сергієнко Т.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від10 липня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- в с т а н о в и в : У вересні 2023року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказував, що між ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №48940Га2п. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Nissan X-Trail» з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Відповідно до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 28.03.2023 року о 05:24 год. у м. Полтава, вул. Сковороди 1/3, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan X-Trail» з державним номерним знаком НОМЕР_1 та транспортного засобі OPEL з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .. Згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 31.05.2023 року по справі №552/1810/23 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 122-4 та 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «OPEL» державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована за полісом 208833060 у позивача. До АТ «СК «АРКС» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа та надала всі необхідні документи. АТ «СК «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акту №ARX3639796 від 11.04.2023 року у розмірі 207922,68 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за полісом обов`язкового страхування у позивача, то право вимоги не було реалізовано, адже боржник і кредитор у даному зобов`язанні є однією особою - ПрАТ «СК «АРКС». Проте, позивач вказує, що відповідно до постанови суду водій забезпеченого транспортного засобу залишив місце ДТП, отже у ПрАТ «СК «АРКС» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія або страхувальника. Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» завдані збитки в розмірі 207922,68 грн та понесені судові витрати. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10 липня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму завданих збитків в порядку регресу в розмірі 207922,68 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3118,84 грн., а всього - 211 041,52 грн. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його до апеляційного суду. Посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Звертає увагу суду, на те, що районний суд не взяв до уваги, що у відповідача відсутній обов`язок по сплаті потерпілій суми завданої шкоди, так як його цивільно - правова відповідальність застрахована у ПАТ «СК «АРКС», тобто він може нести відповідні ризики сплати лише тієї суми, яка залишиться непокритою після покриття збитків страховою компанією в межах страхової суми. Вказує, на неналежність доказів понесених збитків, наданих позивачем, зокрема долучення позивачем не тієї постанову суду, не надання комплектного договору з ОСОБА_2 , та надання неналежної калькуляції пошкоджень автомобіля. Отже, відповідач вважає, що розмір страхового відшкодування заявлений до стягнення не підтверджений та є завищеним. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Місцевим судом встановлено, що 28.03.2023 року о 05:24 год. у м. Полтава, по вул. Сковороди 1/3, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan X- Тгаіl» з державним номерним знаком НОМЕР_1 та транспортного засобі OPEL з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження Відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 31.05.2023 року по справі №552/1810/23 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 122-4 та 124 КУпАП. (а.с. 6). Транспортний засіб марки NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 19). Між АТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №48940Га2п від 20.07.2022 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 9-17). 28.03.2023 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с. 18). Відповідно до Акту огляду транспортного засобу від 28.03.2023 року складеного ОСОБА_3 огляд автомобіля NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1 проводився у ФОП ОСОБА_4 та яким було визначено характер порушень вищевказаного транспортного засобу (а.с.18-19). Відповідно до ремонтної калькуляції №1.003.23.0 загальна сума вартості ремонт транспортного засобу NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1 з врахуванням зношення становить 207922,68 грн (а.с. 20-26). Відповідно до страхового акту №ARX3639796 від 11.04.2023 року, за заявою ОСОБА_2 від 28.03.2023 року АТ «СК «АРКС» вказало що для ФОП ОСОБА_4 необхідно провести виплату у розмірі 207922,68 грн у зв`язку дорожньо-транспортною пригодою (збиток ДТП) (а.с.27). Відповідно до розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування ОСОБА_2 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди становить 207922,68 грн (а.с.28). Згідно з платіжним дорученням №965092 від 12.04.2023 року ПАТ «Страхова компанія «АРКС» сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_4 207922,68 грн (страхове відшкодування згідно акту №ARX3639796 ОСОБА_2 ) (а.с. 29). Відповідно до полісу № 208833060 страховою компанією АТ «СК «АРКС» було застраховано транспортний засіб OPEL VIVARO д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.31). 01.06.2023 року ОСОБА_1 було направлено заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка сталася 28.03.2023 року. Відповідно до якого АТ «СК «АРКС» просила ОСОБА_1 перерахувати 207922,68 грн на банківський рахунок АТ «СК «АРКС», у зв`язку з тим що він залишив місце ДТП (а.с.30). Задовольняючи позовні вимоги, районний суд дійшов висновку, що оскільки позивачем фактично було здійснено страхову виплату, в розмірі встановленому після проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується відповідними доказами, а відповідач ОСОБА_1 залишив місце ДТП, відповідно до підпункту 38.3.1. пункту 38.1, статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача на суму здійсненого відшкодування, а саме 207922,68 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Згідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). Встановлено, що постановою Київського районного суду м. Полтави від 31.05.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зокрема і ст. 122-4 КУпАП, а саме залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Отже, факт залишення ОСОБА_1 місця ДТП встановленопостановою суду у адміністративній справі, що набрала законної сили, отже ця обставина не підлягає доказуванню при розгляді даної справи. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 повернувся до місця події колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене твердження не доведено належними та допустимими доказами, а також не спростовує зафіксованого під час складення протоколу про адміністративне правопорушення факту залишення ОСОБА_1 місця ДТП, встановленого та дослідженого судом. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 1191 ЦК України, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Вказуючи на невідповідність висновків суду першої інстанції, відповідач у доводах апеляційної скарги, обставин, встановлених місцевим судом, не спростував та належних та допустимих доказів на обґрунтування власної позиції не надав. Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на правові позиції висловлені Верховним Судом, оскільки у наведеній заявником справі №755/18006/15-ц та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини. Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків районного суду не спростовують та зводяться до незгоди апелянта з рішенням суду та переоцінки доказів на власну користь. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі посилання не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст.367,374 ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця Судді : Л.І. Пилипчук О.В. Чумак