Постанова 4876 № 904/5977/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5977/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г., секретар судового засідання: Логвіненко І.Г. представники сторін: представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу "Моторного (транспортного) страхового бюро України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 (суддя Бондарєв Е.М., м. Дніпро), у справі № 904/5977/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2, ідентифікаційний код 33248430) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, ідентифікаційний код 35265086) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача "Моторне (транспортне) страхове бюро України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, ідентифікаційний код 21647131) про зобов`язання визнати кредиторські вимоги в сумі 6 834,46 грн. ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов`язання Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" визнати кредиторські вимоги в сумі 6 834,46 грн., що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включення даної вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/6573/18 за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до ТДВ "СТ "Домінанта" позов задоволено повністю, виданий наказ про стягнення страхового відшкодування в сумі 5 072,46 грн. та судового збору у сумі 1 762,00 грн., разом - 6 834,46 грн. Позивач надіслав на адресу відповідача заяву кредитора про грошові вимоги до боржника (вих.№16-09/02-01 від 16.09.2020). Вказана заява відповідачем не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020 повернута за зворотною адресою, що свідчить про ухилення відповідача від розгляду та визнання вимог позивача. Також позивач просить суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України. Ухвалою суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5977/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: "Моторне (транспортне) страхове бюро України". Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 у справі №904/5977/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" визнати кредиторські вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" в сумі 6 834,46 грн., що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включити дані вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Не погодившись із вказаним рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність рішення, просить його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що права позивача не порушені, а заявлені вимоги є передчасними. Зокрема, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів про відмову ліквідаційної комісії розглянути вимоги кредитора або ухилення від їх розгляду, а не отримання поштової кореспонденції ліквідаційною комісію, після строків встановлених для прийняття кредиторських вимог та під час дії карантину, може мати різні причини та не зобов`язує останню чекати вимогу від кредитора, який своїм правом в установлені законодавством строки не скористався. Повернення конверту не є доказом ухилення ліквідаційної комісії від виконання своїх обов`язків. Апелянт вважає, що судом не встановлено, чи відноситься взагалі позивач до кола кредиторів, вимоги яких можуть бути включені до проміжного ліквідаційного балансу, враховуючи пропуск строку звернення з вимогами до боржника, який не підлягає поновленню. Отже, задовольняючи позов, суд включив вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу, до якого можуть бути включені лише вимоги тих кредиторів, що звернулися своєчасно, фактично прирівняв позивача до останнього, чим порушив ч. 2 ст. 112 ЦК України. Також апелянт вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, зокрема, в даному випадку позивач мав право звернутись до суду з позовом до ліквідаційної комісії відповідача з вимогою виключно про зобов"язання останньої розглянути його заяву, а заявлений позов у даній справі про визнання вимог на певну суму та зобов"язання включити їх до реєстру вимог кредиторів четвертої черги є передчасним і порушує ст.ст.111, 112 ЦК України. Позивач та відповідач відзивів на апеляційну скаргу не надали, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористались, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.42 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (довідка про доставку ухвали про відкриття провадження на офіційну електронну адресу позивача, оголошення на офіційному сайті суду для відповідача). Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2021 (суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу третьої особи залишено без руху з підстав визнання неповажною підставою для пропуску строку укладення з адвокатом додаткової угоди від 28.01.2021, а також з підстав не подання належних та допустимих доказів роботи підприємства під час дії карантину в черговому та віддаленому режимі, а відтак, уповільнення обробки документації, яка надійшла в паперовому вигляді, що слугувало перешкодою в оскарженні вчасно рішення по цій справі. Апелянту наданий строк на усунення недоліків скарги. Доказів отримання вказаної ухвали на момент відкриття апеляційного провадження матеріали справи не містять. 05.03.2021 від скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків скарги (подано до відділення поштового зв"язку 01.03.2021) з долученими до неї копіями наказів №92-а від 28.12.2020 та №2-а від 29.01.2020 щодо продовження дії на підприємстві карантину (20 29.01.2021 та по 26.02.2021), визначення списків працівників, які в період дії карантину працюють віддалено; надано витяги зі списків працівників, що працюють віддалено. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року (головуючий суддя: Іванов О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г.) скаржнику відновлено строк для подачі скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 у справі №904/5977/20; зупинено дію рішення на час апеляційного розгляду справи; розгляд справи в судовому засіданні призначений на 05.04.2021. Через тимчасову непрацездатність судді Антоніка С.Г. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 05.04.2021, не відбулось. 29.04.2021 суддя Антонік С.Г. вийшов на роботу, в зв`язку з чим колегія суддів ухвалою суду від 29.04.2021 призначила судове засідання на 26.05.2021. Сторони, як і апелянт не скористались правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.42 ГПК України, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали на електронну адресу позивача, представника апелянта, якого додатково повідомлено телефонограмою, відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, а явка представників не визнавалась обов"язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін. В судовому засіданні 26.05.2021 Центральним апеляційним господарським судом підписана вступна та резолютивна частини постанови у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/6573/18, яке набрало законної сили 17.08.2018, встановлено, що на підставі договору добровільного страхування № DNHSIIV129738 від 18.03.2015, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" було складено страховий акт № Э.ENSTRAX/3-10305567 від 19.02.2016, а також розраховано суму страхового відшкодування. Вказаним страховим актом визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 6072,46 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mazda ОСОБА_1 , яким скоєно ДТП, застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6983217, то відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта". Оскільки умовами полісу № АЕ/6983217 розмір франшизи встановлено в сумі 1 000,00 грн., тому зменшено страхове відшкодування на його розмір. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/6573/18 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" суму страхового відшкодування в розмірі 5 072 грн. 46 коп., 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ про примусове виконання вказаного рішення видано 20.08.2018. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 27.11.2018 старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Браташовою В.І. відкрито виконавче провадження №57790507 з виконання наказу №910/6573/18 від 20.08.2018. 13.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновників (учасників) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. 16.09.2020 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося із заявою №16-09/02-01 від 16.09.2020 про грошові вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта". Вказана заява відповідачем не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 01.10.2020 повернута за зворотною адресою. Оскільки вказаними діями відповідач фактично ухиляється від розгляду та визнання вимог позивача, останній згідно ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про відмову, звернувся до суду із позовом до господарського суду, яким просить визнати кредиторські вимоги в сумі 6 834,46 грн., що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включення даної вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 6834,46 грн і включення їх до реєстру кредиторів після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією відповідача для їх пред`явлення, що не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Оскільки відповідач ухилився від розгляду кредиторських вимог позивача, це надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України, до суду із позовом до ліквідатора (ліквідаційної комісії). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про страхування договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою. Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Оскільки позивач, виплатив застрахованій ним особі страхове відшкодування, то він мав право звернутися з відповідною вимогою про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика винної особи. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 37.4 ст. 37 Закону встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування на підставі страхового акту від 19.02.2016 № Э.ENSTRAX/3-10305567 виплачено страхувальнику в сумі 6072,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22.02.2016 № 1298, що встановлено рішенням у справі №910/6573/18. Пунктом 1 статті 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Відповідно до полісу серії АЕ/6983217, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 50000 грн, при цьому франшиза встановлена у розмірі 1000 грн., а тому рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 у справі №910/6573/18 обґрунтовано стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" суму страхового відшкодування в розмірі 5 072 грн. 46 коп., 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та на виконання вказаного рішення 20.08.2018 видано наказ про примусове виконання рішення. За приписами ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов"язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. 27.11.2018 старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Браташовою В.І. відкрито виконавче провадження №57790507 з виконання наказу №910/6573/18 від 20.08.2018. Втім, за постановою державного виконавця від 23.12.2019 виконавчий документ повернутий стягувачу без виконання на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 13.06.2019 внесено запис про рішення засновників (учасників) товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Згідно зі статтею 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Судом встановлено, що 16.09.2020 позивач - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Інгосстрах звернувся до ліквідатора ТДВ СТ Домінанта Горячова В.М. із заявою про грошові вимоги до боржника (а.с. 22-29), яка відповідачем не була отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 06.10.2020 повернута за зворотною адресою. Згідно з частиною 3 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб`єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Статтею 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 6834,46 грн. і включення їх до реєстру кредиторів після спливу строку, встановленого для їх пред`явлення. Проте, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду. Відтак, відповідно до приписів чинного законодавства вимога кредитора має бути розглянута з прийняттям та направленням відповідного рішення ліквідаційною комісією не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора, а кредитор, у випадку відмови ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог або ухилення від їх розгляду, має право на звернення до суду з відповідним позовом протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, в той час як вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вважаються погашеними. Оскільки заява №16-09/02-01 від 16.09.2020 про грошові вимоги до ТДВ Страхове товариство Домінанта останнім не отримана, що підтверджується витягом з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень за трекінгом 0500323212808 та 06.10.2020 повернута за зворотною адресою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі дії фактично свідчать про ухилення від її розгляду, а тому ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України, тобто, з 06.10.2020, до суду із позовом до ліквідатора (ліквідаційної комісії). Згідно накладної кур"єрської доставки та відбитку штемпеля Господарського суду Дніпропетровської області вбачається, що з позовом позивач звернувся до суду 02.11.2020 (позов зареєстровано у суді 03.11.2020), тобто з дотриманням встановленого частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України строку, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача. При цьому, доводи апелянта про те, що суд порушив положення ч. 2 ст. 112 ЦК України, включивши вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу, до якого можуть бути включені лише вимоги тих кредиторів, що звернулися своєчасно, є неспроможними, оскільки даною нормою закону визначається лише черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування, а несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду. Посилання апелянта на неналежний спосіб захисту права позивачем відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне. Так, звернувшись до відповідача з вимогою про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу, позивач намагався захистити свій майновий інтерес на задоволення своїх вимог. Водночас, не включення кредитора до ліквідаційного балансу буде мати наслідком порушення майнового інтересу заявника. За приписами ст. 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Ефективність засобу захисту «на практиці» означає реальну можливість одержання особою відшкодування за порушення відповідної норми конвенції (справа "Костелло Робертс проти Сполученого Королівства", 1993 рік). Більше того, право на звернення до суду за захистом права кредитора, зокрема, у випадку відмови включення кредиторської вимоги до ліквідаційного балансу або ухилення від розгляду кредиторських вимог, у разі ліквідації боржника передбачена і нормою національного законодавства, а саме ст. 112 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта про неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права (яким апелянт вважає в даному випадку лише зобов"язання розглянути заяву з кредиторськими вимогами) та вважає його необґрунтованим з огляду на викладене вище. До того ж, наведене спростовується практикою Верховного Суду, згідно з якою такі вимоги (про включення вимог кредитора до проміжного ліквідаційного балансу) слід розглядати по суті (справи № 906/370/17, №922/1018/17, №910/18289/16). Суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова в даному випадку у судовому захисті позивачу з підстав неефективності обраного способу захисту, не відповідає таким встановленим п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 922/1018/17, від 08.05.2019 у справі №910/11219/18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Оскільки загальна ціна позову становить 6834,46 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, м.Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 у справі № 904/5977/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 у справі №904/5977/20 залишити без змін. Судові витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, лише у випадках передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.05.2021. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя С.Г. Антонік Суддя М.О. Дармін