Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4104/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" вересня 2020 р. Справа№ 910/4104/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Калатай Н.Ф. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/4104/20 (суддя - Ярмак О.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України про зобов`язання вчинити дії на суму 6 391, 81 грн В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (надалі - позивач, ПрАТ "СК "Інгосстрах") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (надалі - відповідач, ПрАТ "КСД") про зобов`язання визнати кредиторські вимоги у розмірі 6 391, 81 грн, що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включити дану вимогу кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виплати страхового відшкодування у зазначеному розмірі. Так, посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України та Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач вважає дії відповідача щодо ненадання відповіді на заяву про грошові вимоги до боржника порушенням своїх прав, а відтак звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/4104/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що пропуск кредитором установленого частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України місячного строку на звернення до суду з позовом є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/4104/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та зобов`язати відповідача визнати кредиторські вимоги позивача в розмірі 6 391, 81 грн, що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включити дану вимогу кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що саме у зв`язку з бездіяльністю, а не ухиленням відповідача, позивач вимушений звернутися до господарського суду, а оскільки на адресу позивача не надходило жодної відповіді/повідомлення відповідача, то місячний строк для звернення до суду є таким, що не розпочався, а відтак строк на звернення з цим позовом не є пропущеним. Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що доказів ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача матеріали справи не містять, повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні кредиторських вимог позивачем не отримано, а тому суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову на підставі припущень. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2020, апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Інгосстрах" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), суддів: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4104/20 за апеляційною скаргою ПрАТ "СК "Інгосстрах" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги ПрАТ "СК "Інгосстрах" вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.06.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (Страховик) та Публічним акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №ABH0CPS-165E7CM, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом "Geely CE 2", державний номер НОМЕР_1 , на строк дії договору від 15.06.2016 до 14.06.2017 (пролонговано до 14.06.2018). 25.10.2017 о 17 год. 45 хв. в м. Кривий Ріг на просп. Металургів, ЕО 18, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Geely CE 2", державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "ВАЗ 2101", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23.11.2017 у справі №214/6436/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. Актом огляду колісного транспортного засобу від 27.10.2017 визначено характер та перелік пошкоджень транспортного засобу "Geely CE 2", державний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП 25.10.2017. Відповідно до Аварійного сертифікату ФОП Чистяков А.В. №822/17-11 від 01.11.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Geely CE 2", державний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 7 391, 81 грн без ПДВ. Згідно Ремонтної калькуляції №1680141 від 01.11.2017 вартість ремонтних робіт та запасних частин пошкодженого в ДТП автомобіля складає 7 439, 24 грн. За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування 27.10.2017 страховиком складено страховий акт №Э.ENSTRAX/3-10337586, відповідно до якого розмір страхового відшкодування визначено у сумі 7 391, 81 грн, з яких 6 830,6 7 грн до виплати та 561, 14 грн зараховано в рахунок оплати страхового платежу відповідно до п. 15.12 Договору. На виконання умов договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 6 830, 67 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1028564 від 31.07.2017. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного "ВАЗ2101", державний номер НОМЕР_2 на момент настання страхової події була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/000420680, позивач звернувся до відповідача із претензією (заявою) від 18.07.2018 №18-07/02-11 про виплату страхового відшкодування у розмірі 6 391, 81 грн враховуючи 1 000, 00 грн франшизи за полісом, яка залишилась без відповіді та виконання. Відповідно до відомостей зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 10.08.2018. За наявності у відповідача заборгованості у зв`язку з невиплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 6 391, 81 грн та перебуванням відповідача у стані припинення, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" із заявою №21-12/02-01 від 21.12.2016 про грошові вимоги до боржника на загальну суму 247 665, 18 грн. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач вказану заяву отримав, однак, не надав жодної відповіді щодо задоволення/відхилення заявленої вимоги. У зв`язку з цим позивач просив місцевий господарський суд зобов`язати відповідача визнати кредиторські вимоги позивача у розмірі 6 391, 81 грн, що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включити дану вимогу кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Місцевий господарський суд оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів дійшов висновку про те, що пропуск кредитором установленого частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України місячного строку на звернення до суду з позовом є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі стосується визнання та включення кредиторських вимог позивача у сумі 6 391, 81 грн до проміжного ліквідаційного балансу відповідача у зв`язку із припиненням його діяльності за рішенням засновників. Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Згідно з ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб`єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім" перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 10.08.2018 та строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 10.10.2018. 21.12.2018 позивач направив відповідачу заяву кредитора про грошові вимоги до боржника №21-12/02-01 від 21.12.2018 з додатками, яку останній отримав 11.01.2019, що підтверджується накладною служби експрес-доставки "Меркурій" №R1027836, а також відомостями з веб-сайту http://www.mercury-express.com.ua/ за наслідками відстеження вказаного відправлення. З наведеного вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 247 665, 18 грн і включення їх до реєстру кредиторів після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією відповідача для їх пред`явлення. Разом з тим, суд першої інстанції правильно зазначив, що несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду. Отже, відповідно до приписів чинного законодавства вимога кредитора має бути розглянута з прийняттям та направленням відповідного рішення ліквідаційною комісією не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора, а кредитор, у випадку відмови ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог або ухилення від їх розгляду, має право на звернення до суду з відповідним позовом протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, в той час як вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вважаються погашеними. У зв`язку з наведеним місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що оскільки заяву позивача №21-12/02-01 від 21.12.2018 про грошові вимоги до боржника відповідач отримав 11.01.2019, строк розгляду настав 11.02.2019. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач надав позивачу відповідь на його кредиторську вимогу, що свідчить про ухилення від її розгляду. Доказів протилежного матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача надало останньому право звернутися у місячний строк, встановлений ч. 3 ст. 112 ЦК України, до суду із позовом до ліквідатора (ліквідаційної комісії). При цьому, перебіг встановленого ч.ч. 3, 5 ст.112 ЦК України місячного строку на звернення до суду з позовом в даному випадку має розпочинатися не раніше дати закінчення 30-денного терміну, відведеного ліквідаційній комісії для реагування на вимогу кредитора згідно з ч. 6 ст.105 цього Кодексу. Оскільки після закінчення 30-денного терміну на розгляд кредиторської вимоги позивач був обізнаний про те, що ліквідаційна комісія відповідача ухилилась від розгляду його кредиторських вимог, то саме в лютому 2019 року розпочався місячний строк для звернення до суду з відповідним позовом. Однак, з цим позовом позивач звернувся до суду лише у березні 2020 року, тобто з річним пропуском встановленого ч. 3 ст. 112 ЦК України строку, який фактично закінчився у березні 2019 року і є присічним. За наведених обставин, пропуск кредитором установленого частиною 3 статті 112 ЦК України місячного строку на звернення до суду з позовом є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача визнати кредиторські вимоги позивача у розмірі 6 391, 81 грн, що є невиплаченою сумою страхового відшкодування, та включити дану вимогу кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. З огляду на підстави відмови у позові, суд першої інстанції правомірно не досліджував обґрунтованість заявлених позивачем вимог, оскільки дослідження та встановлення вказаних обставин в жодному разі не вплине на вирішення спору сторін по суті. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 906/370/17, від 24.05.2018 у справі № 911/810/17. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ПрАТ "СК "Інгосстрах" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/4104/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржника - ПрАТ "СК "Інгосстрах". Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/4104/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/4104/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах". 4 Матеріали справи №910/4104/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 08.09.2020. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк Н.Ф. Калатай