Постанова 4814 № 1601/4770/2012

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 1601/4770/2012 Номер провадження 22-ц/814/1393/21Головуючий у 1-й інстанції Лободенко О.С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Одринської Т.В., Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря Філоненко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу цивільну справу за поданням державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про тимчасове обмеження виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Дашко Максима Володимировича на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2012 року, в с т а н о в и в : В березні 2012 року державний виконавець Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Коломієць Ю.М. за погодженням з начальником ВДВС, звернувся до суду з поданням, в якому просив встановити боржнику ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань. Подання мотивоване тим, що у ВДВС на виконанні знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1308, виданого 23.11.2011 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» боргу у сумі 44205,26 грн. У зв`язку з тим, що станом на 05.03.2012 року у відділі Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ відсутні відомості про самостійне виконання боржником вказаного виконавчого документа. Зазначає, що боржник ухиляється від виконання зобов`язання, покладеного на неї судовим рішення, тому просив подання задовольнити. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2012 року подання державного виконавця відділу Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Коломієць Ю.М. задоволено. Тимчасово обмежено громадянку України ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України до повного виконання нею зобов`язань з примусового виконання виконавчого листа № 2 -1308 від 23.11.2011 року виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» борг у сумі 44205,26 грн. Ухвалу суду направлено на виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України для виконання. В апеляційному порядку вказану ухвалу оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Дашко Максим Володимирович, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання державного виконавця. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що державним виконавцем не було доведено факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань. Постанови про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи подання державного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду, а тому подання про обмеження її у праві виїзду за межі України є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Згідно роз`яснень, які містяться у п. 7 абз.

2. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Як на підставу вимог подання про заборону виїзду за межі України боржнику, державний виконавець посилався на те, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання, покладні на неї судом та ухиляється від виконання рішення суду. Відповідно до п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішення. Таким чином зміст норм зазначеного Закону передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за умови доведеності ухилення від їх виконання. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Згідно вимог, ст.10 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали), у системному зв`язку з п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали) на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості. Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку ОСОБА_1 та доказів на підтвердження цих фактів. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про отримання боржником копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Задовольняючи подання, суд першої інстанції не звернув належної уваги на умови застосування обмежень, встановлених ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», не дав оцінки достатності обґрунтування у поданні можливості застосування цих положень, не зазначив в ухвалі конкретних фактів свідомих дій або бездіяльності боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Доказів, які б підтверджували факт свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду, державним виконавцем не надано, а сам факт невиконання виконавчого документу боржником не може бути достатньою підставою для застосування Закону щодо тимчасового обмеження в праві виїзду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування обмежень щодо виїзду ОСОБА_1 за межі України. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні подання державного виконавця з вищезазначених підстав. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дашко Максима Володимировича - задовольнити. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2012 року скасувати, постановити нову. У задоволенні подання державного виконавця відділу Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Коломієць Ю.М. про тимчасове обмеження громадянки України ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 27.05.2021. Головуючий: Т.В. Одринська судді: О.О. Панченко В.П. Пікуль