Постанова Харківський апеляційний суд № 641/6239/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 13 жовтня 2021 року м. Харків справа №641/6239/20 провадження № 22-ц/818/5188/21 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря - Гармаш К.В. учасники справи: заявник: приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюков Юрій Володимирович, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за поданням приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюкова Юрія Володимировича про тимчасове обмеження в праві виїзду ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюкова Юрія Володимировича на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 липня 2021 року, постановлену суддею Колодяжною І.М., - В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 131 120грн., 33 215грн. та за прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційні збитки в розмірі 3 812грн., та 3% річних у розмірі 4 233грн., а всього 172 381,60грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 723,80грн. 09 липня 2021 року приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюков Ю.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду ОСОБА_2 . В обґрунтування подання зазначив, що на його виконанні перебуває виконавче провадження №64143499 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, всього 192015,94 грн. з примусового виконання виконавчого листа № 641/6239/20, виданого 13 січня 2021 року Комінтернівський районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 131 120грн., 33 216грн. та за прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційні збитки у розмірі 3 812грн. та 3 % річних у розмірі 4 233грн., а всього стягнуто - 172 381,60грн. та судові витрати у розмірі 1723,80грн. 14 січня 2021 року винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень №64138630 та №64140475. Рекомендованим поштовим відправленням за вих. №314 та вих. №311 направлені копії постанови про відкриття вказаних виконавчих проваджень. Згідно відмітки у рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення, копії постанов отримано боржником особисто 20 січня 2021 року. Крім цього, про обізнаність боржника з початком примусового виконання рішення свідчить її скарга від 28 січня 2021 року, подана до Комінтернівського районного суду м. Харкова. Згідно першого абзацу вказаної скарги ОСОБА_2 отримала поштове відправлення від виконавця з копіями постанов, винесених в рамках вказаних виконавчих проваджень. 27 травня 2021 року за вх.№2317 виконавцю надійшла заява боржника про зупинення виконавчого провадження, що додатково підтверджує обізнаність ОСОБА_2 з наявністю виконавчого провадження. Боржник не подав декларацію про доходи та майно, не з`явився до виконавця для повідомлення контактного телефону з метою узгодження дати та часу допуску в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій, про що виконавцем складений акт. 12березня 2021 року за вих.№2948 ОСОБА_2 повторно направлено виклик на 18 березня 2021 року щодо сплати боргу за виконавчими документами або надання підтверджуючих документів про сплату, а також узгодження дати та часу допуску в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать їй або якими вона користується, для проведення виконавчих дій, зокрема, але не виключно, за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник не з`явився за викликом, не надав в установленому законом порядку виконавцю допуск до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать їй або якими вона користується, для проведення виконавчих дій, не надав будь-яких пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого документа, не повідомив про заходи, що вживаються з метою їх виконання. 30 березня 2021 року боржнику вчергове направлено виклик з вимогою з`явитись до виконавця та надати пояснення щодо сплати боргу з виконавчими документами або надання підтверджуючих документів про сплату а також узгодження дати та часу допуску в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать їй або якими вона користується, для проведення виконавчих дій, які було проігноровано. Крім цього, згідно відомостей, що містить сервіс відстеження поштових відправлень на офіційному веб-ресурсі АТ «УКРПОШТА» поштові відправлення із вказаними викликами не отримані боржницею, що свідчить про умисне неотримання ОСОБА_2 з метою ускладнити виконання рішення суду, що набрало законної сили. Згідно відповіді Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області від 18 березня 2021 року, за обліками системи ЄІАС УМП значиться громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка документувалась паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 08 листопада 2018 року терміном дії до 08 листопада 2028 року органом 6391, серії НОМЕР_2 від 18 липня 2014 року терміном дії до 18 липня 2024 року органом 6390. Згідно відповіді Державної прикордонної служби від 12 березня 2021 року, дані щодо перетину боржником державного кордону відсутні. Наявність двох паспортів для виїзду за кордон свідчить про реальну можливість і здатність боржника перетинати кордон України з туристичною або іншою метою, у зв`язку з чим, тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України позитивно вплине на виконання останньою обов`язків, покладених судовим рішенням. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 липня 2021 року подання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюкова Ю.В. про тимчасове обмеження в праві виїзду ОСОБА_2 - залишено без задоволення. В апеляційній скарзі приватний виконавець Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюков Ю.В. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення його подання. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що в діях та бездіяльності боржника вбачаються ознаки ухилення від виконання обов`язків, визначених законом, що виявляються у свідомому та навмисному недопуску в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або яким він користується, для проведення виконавчих дій, неподані декларації про доходи та майно, неявки за викликами виконавця, приховуванні нерухомого майна, на яке можна звернути стягнення тощо. Зазначає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є щонайменше пропорційним майновій шкоді, яка заподіюється стягувачу внаслідок тривалого невиконання рішення суду. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Залишаючи без задоволення подання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюкова Ю.В. про тимчасове обмеження в праві виїзду ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що старшим державним виконавцем не надано до суду доказів, які б свідчили, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань за рішенням суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 19 ч.3 ст.18 вказаного Закону України встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання». Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства. Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 64143499 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, всього 192015,94 грн. з примусового виконання виконавчого листа № 641/6239/20, виданого 13.01.2021 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 131 120,00 грн, 33 216,00 грн та за прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційні збитки у розмірі 3812,00 грн та 3 % річних у розмірі 4 233,00 грн., а всього підлягає стягненню - 172 381,60 грн. 60 коп. та судових витрат у розмірі 1723,80 грн. Постановами державного виконавця Близнюкова Ю.В. від 14 січня 2021 року відкрито виконавчі провадження з виконання вищезазначених виконавчих листів. Даними постановами зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Постановою державного виконавця Близнюкова Ю.В. від 14 січня 2021 року накладено арешт на кошти боржника. В межах вказаних виконавчих проваджень державним виконавцем Близнюковим Ю.В. 14 січня 2021 року було направлено запити до різних державних органів з метою з`ясування наявності рухомого або нерухомого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення. Звертаючись до суду з даним поданням, старший державний виконавець Близнюков Ю.В. вказував на те, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, не вчиняє жодних дій, спрямованих на таке виконання у виконавчому провадженні. Разом з тим, під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання можуть бути однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання. Колегія судів приходить до висновку, що беззаперечні докази того, що боржник, маючи можливість виконати зобов`язання не вчиняє дії, спрямовані на таке виконання - суду не надані. Отже, вірним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюкова Юрія Володимировича про тимчасове обмеження в праві виїзду ОСОБА_2 . Доводи виконавця про те, що ОСОБА_2 знала про відкрите виконавче провадження, була повідомлена про наявність вказаного виконавчого провадження, на вимогу виконавця не з`являлась, пояснень щодо невиконання судового рішення не надала не спростовують висновків суду про недоведеність того, що ОСОБА_2 має можливість виконати рішення суду, однак не докладає до цього достатньо зусиль. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 систематично виїжджає за межі України, на що витрачає значні грошові кошти, які могли бути спрямовані на виконання рішення суду, та сама по собі наявність у неї закордонного паспорту про такі наміри ОСОБА_3 не свідчать. А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України Близнюкова Юрія Володимировича - залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова