Постанова 4824 № 357/11673/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/6649/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 357/11673/22 09 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Кирилюк Г.М. - Рейнарт І.М. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Савіна Сергія Олександровича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Цукорова В.П.,у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_1 ,- в с т а н о в и в: У листопаді 2025 року приватний виконавецьвиконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігор Романович звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_1 . Подання обґрунтовував тим, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.05.2023 року у справі №357/11673/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.07.2021 року в розмірі 486 577,04 грн. та десять процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 999,26 грн., а всього стягнуто 490 576,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 4905,76 грн. Дане рішення не оскаржувалось жодним із учасників справи та набрало законної сили 12.06.2023 року. 02.06.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено додаткове рішення у справі №357/11673/22, яким було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. Дане рішення не оскаржувалось жодним із учасників справи та набрало законної сили 04.07.2023 року. На виконання заочного рішення у справі №357/11673/22 29.06.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист №357/11673/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.07.2021 року в розмірі 486577,04 грн. та десять процентів річних від простроченої суми в розмірі 3999,26 грн., а всього стягнуто 490576,30 грн., судовий збір у розмірі 4905,76 грн. На виконання додаткового рішення у справі №357/11673/22 05.07.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист №357/11673/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. 24.08.2023 року приватним виконавцем Виконавчого округу Київської області Ніколаєнко І.Р. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №7262248 про примусове виконання виконавчого листа №357/11673/22, виданого 29.06.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області. 21.09.2023 року приватним виконавцем Виконавчого округу Київської області Ніколаєнко І.Р. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_10 про примусове виконання виконавчого листа №357/11673/22, виданого 05.07.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області. 21.09.2023 року приватним виконавцем Виконавчого округу Київської області Ніколаєнко І.Р. було об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_9 та НОМЕР_10 у зведене виконавче провадження НОМЕР_11, що підтверджується постановою НОМЕР_12 від 21.09.2023 року. З метою забезпечення виконання вищевказаних рішень суду, в рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем Виконавчого округу Київської області Ніколаєнко І.Р. було винесено: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.08.2023 року, якою визначено для боржника загальну суму мінімальних витрат у розмірі 750 грн.; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 24.08.2023 року, якою стягнуто з боржника основну суму винагороди у розмірі - 49548,21 грн.; постанову про арешт коштів боржника від 24.08.2023 року, якою накладено решт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_3 у межах суми 545780,27 грн. постанову про арешт майна боржника від 24.08.2023 року, якою накладено арешт на все майно, власником якого є ОСОБА_2 ; постанову про арешт коштів боржника від 14.07.2025 року, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_3 у межах суми 545780,27 грн. Зазначав, що у ході примусового виконання рішення суду встановлено, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником ОСОБА_2 транспортні засоби, що підтверджується відповіддю на запит №289017153 від 25.08.2025 року. 01.10.2025 року Державною податковою службою України було повідомлено, що у ОСОБА_2 наявні рахунки, відкриті у АТ «Універсал Банк»: НОМЕР_1 , валюта рахунку - гривня (UAH), код валюти 980; НОМЕР_2 , валюта рахунку - гривня (UAH), код валюти 980; НОМЕР_3 , валюта рахунку - євро (EUR), код валюти 978; НОМЕР_4 , валюта рахунку - гривня (UAH), код валюти 980; НОМЕР_5 , валюта рахунку - долар (USD), код валюти 840;- НОМЕР_6 , валюта рахунку - долар (USD), код валюти

840. З метою встановлення наявності на вищевказаних рахунках боржника грошових коштів, приватним виконавцем було направлено, зокрема, до АТ Універсал Банк» запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю. АТ «Універсал Банк» підтверджено наявність відкритих на ім`я боржника вищевказаних рахунків. При цьому, грошові кошти на даних рахунках відсутні. З відповіді на запит №295156593 від 04.10.2025 року, наданої 04.10.2025 року Державною податковою службою України вбачається, що інформація стосовно ОСОБА_2 в частині наявності податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суми утриманого ними податку, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня. З відповіді на запит №295156594 від 04.10.2025 року, наданої 04.10.2025 року Пенсійним фондом України вбачається, що ОСОБА_2 в реєстрі застрахованих осіб (РЗО) знайдено, але відсутня інформація про отримання доходу. Одночасно з цим, починаючи з дати відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем неодноразово на адресу боржника направлялись виклики приватного виконавця з вимогою з`явитись на прийом до приватного виконавця, а також надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, надання відомостей про доходи та місце роботи, а також про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, про майно та майнові права з наданням підтверджуючих документів, тощо, що підтверджується викликом приватного виконавця від 19.10.2023 року; від 19.12.2023 року; від 29.03.2024 року; від 08.07.2023 року. Однак, ОСОБА_2 вищевказані виклики були проігноровані, боржник жодним чином на них не відреагувала, на виклики не з`явилась, вимогу щодо подання декларації про майновий стан боржника не виконала. При цьому, починаючи з 24.08.2023 року по 14.07.2025 року, боржниця неодноразово перетинала державний кордон України, а саме: 28.11.2023 року о 21 год. 13 хв (виїзд за межі території України); 07.12.2023 року о 04 год. 27 хв (в`їзд на територію України); 16.01.2024 року о 17 год. 45 хв. (виїзд за межі території України); 21.01.2024 року о 10 год.49 хв (в`їзд на територію України); 13.07.2025 року о 08 год.51 хв. (виїзд за межі територій України), що підтверджується відповіддю Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону від 14.07.2025 року. Таким чином, ОСОБА_2 ,достеменно знаючи про наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження, ухиляється від виконання покладених на неї заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.05.2023 року у справі №357/11673/22 зобов`язання, наявну заборгованість не погашає. З урахуванням наведених обставин, приватний виконавецьвиконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігор Романовичпросив суд подання задовольнити. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянку України ОСОБА_2 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчими листами №357/11673/22, виданими 29.06.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення заборгованості за договором позики від 02.07.2021 року та про стягнення витрат на правову допомогу. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича від 17.11.2025 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 . Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 адвокат Савін Сергій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасуватиухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення яким подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І.Р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 задовольнити; тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом №357/11673/22, виданим 29.06.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 02.07.2021 року в розмірі 486 577,04 грн. та десять процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 999,26 грн., а всього 490 576,30 грн.; судового збору у розмірі 4905,76 грн. та за виконавчим листом №357/11673/22, виданим 05.07.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвалу суду першої інстанції є необґрунтованою, не відповідає фактичним обставинам справи, нівелює заходи забезпечення виконавчого провадження та фактично надає можливість боржнику, у даному випадку ОСОБА_2 , яка маєзначне боргове зобов`язання, умисно ухилятись від його виконання. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано що, починаючи з дати відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем неодноразово на адресу боржника направлялись виклики приватного виконавця з вимогою з`явитись на прийом до приватного виконавця, а також надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, надання відомостей про доходи та місце роботи, а також про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, про майно та майнові права з наданням підтверджуючих документів та ін., що підтверджується викликом приватного виконавця від 19.10.2023 року; від 19.12.2023 року; від 29.03.2024 року; від 08.07.2023 року. Однак, ОСОБА_2 вищевказані виклики були проігноровані, боржник жодним чином на них не відреагувала, на виклики не з`явилась, вимогу щодо подання декларації про майновий стан боржника не виконала. При цьому, починаючи з 24.08.2023рокупо 14.07.2025рокуборжниця неодноразово перетинала державний кордон України. На переконання сторони стягувача, боржник ОСОБА_2 , достеменно знаючи про наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження, оскільки на всі належні карткові рахунки, належне їй рухоме та нерухоме майно накладено арешти, ухиляється від виконання покладених на неї заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.05.2023 року у справі №357/11673/22 зобов`язання, наявну заборгованість не погашає. Оскільки вжиті приватним виконавцем заходи відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення суду не досягли бажаного результату, рішення суду, починаючи з 12.06.2023 року (дата набрання рішенням суду законної сили) боржником ні у добровільному порядку, ні у примусовому порядку не виконується, а із наданих доказів вбачається, що боржник ОСОБА_2 неодноразово перетинала державний кордон України, що в свою чергу вказує на наявність фінансових можливостей боржника виконувати рішення суду, однак остання при наявності таких можливостей свідомо ухиляється від виконання даного рішення, тому приватний виконавець звернувся до суду з даним поданням та просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , до виконання зобов`язань, покладених на неї за виконавчим листом №357/11673/22, виданим 29.06.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та виконавчим листом №357/11673/22, виданим 05.07.2023 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області. При цьому судом першої інстанції було проігноровано те, що дане обмеження забезпечить можливість виконання вищевказаного рішення суду та носить тимчасовий характер і буде одразу скасоване після повного виконання боржницею покладених на неї зобов`язань. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 адвокат Савін Сергій Олександрович підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити. Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігор Романович та боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_4 всудове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, не з`явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції вказані учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича та ОСОБА_2 . Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 адвоката Савіна Сергія Олександровича, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2023 року у справі №357/11673/22 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.07.2021 року в розмірі 486 577,04 гривень та десять процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 999,26 гривень, а всього стягнути 490 576,30 гривень (чотириста дев`яносто тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень 30 копійок). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 4905 гривні 76 копійок (чотири тисячі дев`ятсот п`ять гривень 76 копійок)- а.с. 83-88. Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2023 року задоволено частково заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Галюрова М.Ю. про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок). Судові рішення у справі усправі №357/11673/22 учасниками справи не оскаржувалось, набрало законної сили, та Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано 29 червня 2023 року виконавчий лист на виконання заочного рішення від 09травня 2023 рокута 05 липня 2023 року на виконання додатковго судового рішення від 02 червня 2023 року. Загальний розмір заборгованості за виконавчими документами становить суму 510 482,06 грн. На виконанні у приватноговиконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_11 від 21 вересня 2023 рокуз примусового виконання заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09травня 2023 року(ВП НОМЕР_12), а також додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2023 року(ВП НОМЕР_10), та ним вжились заходи примусового характеру, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Звертаючись до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігор Романович посилався на те, що боржник ОСОБА_2 , достеменно знаючи про наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження, ухиляється від виконання покладених на неї судовим рішенням у справі №357/11673/22 зобов`язань, наявну заборгованість не погашає. На день розгляду подання в суді зазначені зобов`язання боржником не виконані. Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що в тексті подання приватний виконавець не посилається на докази, які свідчать про обізнаність ОСОБА_2 про наявність вищевказаного виконавчого провадження, а матеріали подання не містять доказів, із яких би вбачалося свідоме вчинення нею діянь, що спрямовані на невиконання судового рішення. Також суд враховував, що задоволення подання про обмеження у праві виїзду за межі України в умовах реальної збройної агресії проти країни може привести до порушення фундаментальних прав людини, гарантованих ст.3 Конституції України та ст.2, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на життя, право на свободу та особисту недоторканість), а відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правових підстав для задоволення подання у суду немає. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Частинами першою, другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» - частина 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І.Р. перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_11 з примусового виконання виконавчого листа №357/11673/22, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 29 червня 2023 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 02.07.2021 року в розмірі 486 577,04 гривень та десяти процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 999,26 гривень, а всього - 490 576,30 гривень (чотириста дев`яносто тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень 30 копійок); стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми судового збору у розмірі 4905 гривні 76 копійок(виконавче НОМЕР_13); виконавчого листа №357/11673/22, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 05 липня 2023 року,про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (виконавче провадження НОМЕР_10). До подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянки України ОСОБА_2 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчими листами №357/11673/22, приватним виконавцем долучені матеріали виконавчого провадження на підтвердження вжитих виконавцем заходів примусового характеру, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Вказані матеріали виконавчого провадження у паперовій формі судом першої інстанції не підшиті, не пронумеровані та не відображаються у внутрішньому описі справи №357/11673/22, доступні для перегляду через підсистему «Електронний суд» за запитом пошуку №357/11673/22, а тому судом апеляційної інстанції вони долучені до матеріалів цивільної справи для надання їм належної оцінки. Із досліджених письмових доказів колегією суддів встановлено, що 24 серпня 2023 року та 21 вересня 2023 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження за вищевказаними судовими рішеннями, зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, яку направлено для відома боржнику. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження, документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Із наданих приватним виконавцем матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 24 серпня 2023 року № ВП НОМЕР_11 направлена ОСОБА_2 рекомендованим поштовим відправленням 24 серпня 2023 року за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 . Це підтверджується списком згрупованих поштових відправлень Форма 103 «Рекомендовані листи» від 24 серпня 2023 року № 6, відправлення № 060004125993. Додатково постанова про відкриття виконавчого провадження 24 серпня 2023 року разом з викликом приватного виконавця від 29 березня 2024 року надіслана ОСОБА_2 за адресою, вказаною у виконавчому документі, кур`єрською службою Kis Express 26 липня 2024 року. Відправлення постанов про відкриття виконавчих проваджень за адресою, яка була вказана у виконавчих листах, свідчить про належне повідомлення боржника щодо примусового виконання судових рішень (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 757/38861/20). Під час здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем було винесенопостанови про арешт коштів боржника від 24серпня 2023 року, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/ електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_3 у межах суми стягнення, постанови про арешт майна боржника від 24серпня 2023 року, від 21 вересня 2023 року, якими накладено арешт на все майно власником якого є ОСОБА_2 . З метою перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ України, до банківських установ на отримння інформації, що становить банківську таємницю. З відповідей на запит М 2З6854З2З вiд 04.11.2024 року, №295156594 від 04.10.2025року, наданої Пенсійним фондом України вбачається, що ОСОБА_2 в реєстрі застрахованих осіб (РЗО) знайдено, але відсутня інформація про отримання доходу. З відповіді Державної податкової служби України вбачається, що інформація стосовно ОСОБА_2 в частині наявності податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на документ сформований в системі «Електронний суд» 17.11.2025 року на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суми утриманого ними податку, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня. Із відповіді на запит до Міністерства внутрішніх справ України слідує, що дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається відсутність за боржником зареєстрованого на праві власності нерухомого майна. Квартира АДРЕСА_2 , боржнику не належить. Державною податковою службою України було повідомлено, що у ОСОБА_2 наявні рахунки, відкриті у АТ «Універсал Банк»: НОМЕР_1 , валюта рахунку - гривня (UAH), код валюти 980; НОМЕР_2 , валюта рахунку - гривня (UAH), код валюти 980; НОМЕР_3 , валюта рахунку - євро (EUR), код валюти 978; НОМЕР_4 , валюта рахунку - гривня (UAH), код валюти 980; НОМЕР_5 , валюта рахунку - долар (USD), код валюти 840; НОМЕР_6 , валюта рахунку - долар (USD), код валюти

840. З метою встановлення наявності на вищевказаних рахунках боржника грошових коштів приватним виконавцем направлено, зокрема, до АТ Універсал Банк» запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю, а також платіжні інструкції на примусове стягнення грошових коштів за виконавчим провадженням НОМЕР_12. АТ «Універсал Банк» підтверджено наявність відкритих на ім`я боржника вищевказаних рахунків, однак через відсутність грошових коштів на даних рахунках платіжні документи залишились без виконання. Починаючи з дати відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем неодноразово на адресу боржника направлялись виклики приватного виконавця з вимогою з`явитись на прийом до приватного виконавця, а також надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, надання відомостей про доходи та місце роботи, про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, про майно та майнові права з наданням підтверджуючих документів, що підтверджується викликом приватного виконавця від 19 жовтня 2023 року; від 19 грудня 2023 року; від 29 березня 2024 року; від 08 липня 2024 року. Боржник ОСОБА_5 на виклики не з`являлась, вимогу щодо подання декларації про майновий стан боржника не виконала. В подальшому виконавцем неодноразово здійснювались повторні запити в частині встановлення рухомого, нерухомого майна боржника чи отримання нею доходу, але виявити майно чи дохід не виявилось можливим. Із відповіді Державної прикордонної служби України вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено закордонний паспорт, серія, номер документу НОМЕР_8 . Починаючи з 24.08.2023 року по 14.07.2025 року боржник неодноразово перетинала державний кордон України, а саме: 28.11.2023 року о 21 год. 13 хв (виїзд за межі території України); 07.12.2023 року о 04 год. 27 хв (в`їзд на територію України); 16.01.2024 року о 17 год. 45 хв. (виїзд за межі території України); 21.01.2024 року о 10 год.49 хв (в`їзд на територію України); 13.07.2025 року о 08 год.51 хв. (виїзд за межі територій України). Судом встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за виконавчими документами становить суму 510 482,06 грн і вказана заборгованість на час пред`явлення подання приватного виконавця (17 листопада 2025 року) боржником ОСОБА_2 не сплачена. Отже, рішення суду у справі №357/11673/22 не виконано. Відповідно достатті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. У той же час як зазначалось вище, положеннями статті 441 ЦПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що такий захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду. Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Отже, право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти). Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України, викладених у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Отже, зазначеними нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. При цьому, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.12.). У справі, яка переглядається, встановлені судом фактичні обставини на підставі поданих приватним виконавцем письмових доказів свідчать про те, що боржник ОСОБА_4 обізнана про відкриття виконавчого провадження щодо виконання судових рішень Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіу справі №357/11673/22 про стягнення з неї на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 02.07.2021 року в розмірі 486 577,04 гривень та десяти процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 999,26 гривень, судового збору у розмірі 4905 гривні 76 копійокта витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. На неодноразові вимоги (виклики) виконавця боржник ОСОБА_4 не з`являлась до офісу приватного виконавця; не надала приватному виконавцю: письмових пояснень та документів про доходи та місце роботи, про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності; про майно, що перебуває в заставі/іпотеці; про майнові права, на яке може бути звернуто стягнення; копії паспорта громадянина України та паспорта для виїзду за кордон; довідку про склад сім`ї; документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві власності. На час розгляду подання рішення суду у справі №357/11673/22 боржником не виконано. В матеріалах виконавчого провадження відсутні підтверджуючі документи про повне чи часткове виконання боржником зобов`язань. Такі дії боржника ОСОБА_2 свідчать про здійснення нею перешкод у вчиненні виконавцем дій щодо примусового виконання судових рішень у справі №357/11673/22. Таким чином, боржник ОСОБА_4 , усвідомлюючи свій обов`язок щодо виконання рішення суду, в порушення вимог частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання. Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіу справі №357/11673/22 боржником ОСОБА_2 не виконано, та неювчиняються дії щодо уникнення його виконання, у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про наявність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Висновок суду першої інстанціїпро те, що приватним виконавцем не доведено обставини щодообізнаності боржникаОСОБА_2 про наявність виконавчого провадження спростовується сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, з яких вбачається, що приватним виконавцем направлена ОСОБА_2 постанова про відкриття виконавчого провадження від 24 серпня 2023 року № ВП НОМЕР_11 рекомендованим поштовим відправленням 24 серпня 2023 року за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 . Це підтверджується списком згрупованих поштових відправлень Форма 103 «Рекомендовані листи» від 24 серпня 2023 року № 6, відправлення № 060004125993. Відправлення постанов про відкриття виконавчих проваджень за адресою, яка була вказана у виконавчих листах, свідчить про належне повідомлення боржника щодо примусового виконання рішень (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 757/38861/20). Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить частині першій статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15, від 18 березня 2021 року в справі № 520/10954/15-ц, від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц, від 17 листопада 2025 рокув справі № 357/2297/23та інших. Твердження суду першої інстанції про те, що матеріали подання не містять доказів, із яких би вбачалося свідоме вчинення боржником діянь, що спрямовані на невиконання судового рішення, є необґрунтованим, оскільки, як зазначалось вище, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного/приватноговиконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти). Колегією суддів апеляційного суду встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №357/11673/22 про стягнення боргу, боржником в добровільному порядку борг на користь стягувачів не сплачується, жодних дій, спрямованих на виконання судових рішень, боржником не вчиняється, що вказує на ухилення від виконання рішення суду. В порушення пункту 3 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржником не надано пояснень щодо невиконання виконавчих документів, декларацію про доходи та майно, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження» та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій, боржниця не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не зверталась. Вищезазначені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про необхідність застосування до боржника такого виключного заходу, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк до повного виконання рішення суду у даній справі. Зазначене обмеження переслідує легітимну мету захист прав і свобод іншої особи стягувача за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Таке обмеження є пропорційним, оскільки тривале невиконання судового рішення суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже нівелює значення судового рішення, яке захищає права людини, робить відповідне право не реальним, а ілюзорним. Посилання суду першої інстанції на те, що задоволення подання про обмеження у праві виїзду за межі України в умовах реальної збройної агресії проти країни може привести до порушення фундаментальних прав людини, гарантованих ст.3 Конституції України та ст.2, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на життя, право на свободу та особисту недоторканість), не грунтується на вимогах закону, з огляду на таке. Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України в`їзду в країну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. За змістом статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження права виїзду за межі України щодо боржника не порушить його права на вільне пересування і відповідає усім трьом критеріям, про які йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року): 1) обмеження ґрунтується на законі (п. 19 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України); 2) обмеження переслідує легітимну мету, передбачену у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для підтримання публічного порядку (в даному випадку - щодо обов`язковості виконання судового рішення) та з метою захисту прав інших осіб (в даному випадку - прав стягувача щодо ефективного виконання судових рішень); 3) обмеження перебуває в справедливому балансі між правами заявника та публічним інтересом (тобто є пропорційним меті його застосування): тимчасове обмеження заявника у виїзді за межі України не завдасть істотної шкоди майновим і немайновим правам заявника (в тому числі - більшої, аніж шкоди, яка заподіюється стягувачам внаслідок довготривалого невиконання боржником судових рішень) і сприятиме виконанню судових рішень і запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили. З урахуванням наведеного, надавши правову оцінку обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги подання, установивши, що боржник ОСОБА_4 ухиляється від виконання обов`язків, покладених на неї рішенням суду, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичну особу (боржника) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , до повного виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчими документами: виконавчим листом №357/11673/22, виданим 29 червня 2023 року Білоцерківськимміськрайонним судом Київської області, та виконавчим листом №357/11673/22, виданим 05 липня 2023 року Білоцерківськимміськрайонним судом Київської області. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Савіна Сергія Олександровича про те, що тимчасове обмеженняборжника у праві виїзду за межі України ґрунтується на вимогах закону та переслідує легітимну мету такого обмеження (виконання судового рішення, яке у добровільному порядку не виконується), таке законне обмеження є справедливим і пропорційним до мети, заради якої воно застосовано, а саме, захист прав стягувача шляхом примусового виконання рішення суду, ухваленого на його користь. Отже, доводи представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Савіна Сергія Олександровича, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Вирішуючи питання про тиимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги подання, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні поданняприватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_1 , без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню. Керуючисьст.ст. 33, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 5, 10, 18, 19, 26, 28 Закону України « Про виконавче провадження, статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.ст. 10, 18, 367, 368, 374, 376, 381-384, 441 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Савіна Сергія Олександровича задовольнити. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_1 , задовольнити. Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу (боржника) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , до повного виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчими документами: виконавчим листом №357/11673/22, виданим 29 червня 2023 року Білоцерківськимміськрайонним судом Київської області, та виконавчим листом №357/11673/22, виданим 05 липня 2023 року Білоцерківськимміськрайонним судом Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: