Постанова 4807 № 315/1031/17

Дата документу 17.06.2021 Справа № 315/1031/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №315/1031/17 Головуючий у 1 інстанції: Ярош С.О. Провадження № 22-ц/807/1914/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі: Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2019 року про задоволення подання державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Ткаченко Оксани Вікторівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , стягувач: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року старший державний виконавець Гуляйпільського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Ткаченко О.В. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. В обґрунтування заяви зазначала, що на примусовому виконанні в Гуляйпільському районному ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться виконавче провадження № 59767038 з виконання виконавчого листа № 315/1031/17 виданий 22 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 20843,37 грн. а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1600 грн., та витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 315 грн., а всього 22758,37 грн. З огляду на те, що рішення до теперішнього часу не виконано, будь яких дій, спрямованих на його виконання, боржником не здійснено, державний виконавець просила суд тимчасово обмежити без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 315/1031/17 виданим 22 листопада 2017 року. Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2019 року подання державного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, шляхом заборони перетину кордону України до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 315/1031/17 виданим 22 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 20843,37 грн. а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1600 грн., та витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 315 грн., а всього 22758,37 грн. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи просить ухвалу суду скасувати, та прийняти нову постанову, якою подання державного виконавця про тимчасове обмеження виїзду за кордон залишити без задоволення. Виконання постанови Запорізького апеляційного суду покласти на Державну прикордонну службу України. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зазначає, що необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання рішень. Натомість, скаржниця зазначає, що не була обізнана про наявність вказаного виконавчого провадження, ухвала про відкриття виконавчого провадження нею не отримувалась. При цьому, акт державного виконавця від 27 серпня 2019 року було складено формально. Будь-яких доказів саме ухилення від виконання рішення ОСОБА_1 , в матеріалах справи не міститься. 07 травня 2021 року від державного виконавця Гуляйпільського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Ткаченко О.В. надійшов відзив на вищезазначену апеляційну скаргу. Державний виконавець зазначає, що твердження щодо неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд Гуляйпільським районним судом Запорізької області подання держаного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, є безпідставними, оскільки за приписами ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Посилання ОСОБА_1 на відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів надсилання державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику також не заслуговують на увагу, оскільки реєстром згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих Гуляйпільського відділу та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошти», копія якого долучена до цього відзиву, підтверджено факт надіслання сторонам виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Відправлена вищевказана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59767038 за вих. № 8449/12.08.2019 відділенням «Укрпошти» до Гуляйпільського відділу не поверталася. Державний виконавець Гуляйпільського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Ткаченко О.В. також заперечує проти доводів ОСОБА_1 відносно того, що вона не ухиляється від виконання рішення, оскільки рішення боржником виконано не було, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що є ознакою ухилення від його виконання. З огляду на наведене, державний виконавець апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки всі виконавчі дії проведені в межах Закону України «Про виконавче провадження», а сам предмет спору (оскарження Ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України) підтверджує факт умисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання свого зобов`язання покладеного на нього виконавчим листом № 315/1031/17 виданим 22 листопада 2017 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області. ПАТ КБ «ПриватБанк» своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не надало. 17 травня 2021 року від ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що в порушення ч. 4 ст. 360 ЦПК України, Гуляйпільським ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області не було направлено додатків до відзиву. При цьому, всупереч вимогам ч.ч. 8,9 ст. 83 ЦПК України, реєстр згрупованих поштових відправлень також не було долучено до матеріалів справи під час розгляду подання в суді першої інстанції. Звертають також увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу держаний виконавець посилається на відповідність його дій положенням Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, який станом на день відкриття провадження втратив чинність. Зазначають, що ОСОБА_1 не було відомо про виконавче провадження № 59767038, а отже, вона і не могла здійснити будь-яких дій щодо виконання рішення суду. Доказів, що підтверджують те, що скаржниці було відомо про виконавче провадження, надано не було. 07 червня 2021 року на адресу апеляційного суду від Гуляйпільського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу (т. 2 а.с. 4). ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її з вищевказаних підстав. Представник АТ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2 а.с. 3). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Гуляйпільського районного суду від 20 жовтня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 18 квітня 2013 року в сумі 20843,37 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1600 грн., та витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в сумі 315 грн., а всього 22758,37 грн. (т. 1 а.с. 63-64). 22 грудня 2017 року від представника ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява, в якій останній просив надіслати виконавчий лист та копію рішення по цій справі (т. 1 а.с. 69). З поштового повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вищезазначені документи ПАТК КБ «ПриваБанк» отримало 03 січня 2018 року (т. 1 а.с. 72). Постановою старшого державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Ткаченко О.В. від 06 березня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 55940398 з примусового виконання виконавчого листа 315/1031/17 (т. 1 а.с. 80). У квітні 2018 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 . Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 04 травня 2018 року подання ВДВС ГТУЮ Запорізької області про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 задоволено. Оголошено розшук ОСОБА_1 боржника по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа № 315/1031/17, виданого 22 листопада 2017 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредиту у розмірі 20843,37 грн., судових витрат в сумі 1600 грн., та витрат пов`язаних з публікацією оголошення про виклик в сумі 315 грн., а всього 22758,37 грн. З рапорту СКП Гуляйпільського ВП Пологівського ВП від 22 серпня 2018 вбачається, що в результаті проведених оперативно-розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_1 з початку 2018 року мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та номер телефону, яким вона користується. 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 знято з обліку розшукуваних осіб (т. 1 а.с. 104). Постановою старшого державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Ткаченко О.В. від 12 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59767038 з примусового виконання виконавчого листа 315/1031/17 (т. 1 а.с. 116). З супровідного листа про направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 серпня 2019 року вбачається, що копію постанови державним виконавцем було направлено на адресу: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 115). На вказану адресу також направлявся виклик державного виконавця (т. 1 а.с. 117). З акту державного виконавця від 27 серпня 2019 року вбачається, що при виході на територію: АДРЕСА_2 , державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_1 довгий час не проживає за вказаною адресою. Місце проживання встановити не вдалося. Також, зі слів подруги боржниці ОСОБА_1 виконавцем було встановлено, що боржник знаходиться в м. Запоріжжя, влаштовується на роботу за кордон (т. 1 а.с. 120). Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа, старший державний виконавець на підтвердження ухилення боржницею від виконання судового рішення, посилалась саме на копію постанови про відкриття виконавчого провадження, виклик та акт від 27 серпня 2019 року. Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 знає про наявність рішення суду, яке набрало законної сили, має реальну можливість його виконання, проте не виконує його, а отже її дії носять умисний характер. Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч.1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Порядок розгляду подання встановлений ч. 4 ст. 441 ЦПК України, за якою суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що суд розглянув дане процесуальне питання за відсутності державного виконавця. За змістом ч. 4 ст. 441 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. Вказане свідчить про порушення судом першої інстанції порядку розгляду подання державного виконавця. Окрім того, відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Відповідно до п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Отже, зміст норм зазначеного Закону передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за умови доведеності ухилення від їх виконання. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Згідно вимог ст.12 ЦПК України, у системному зв`язку з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості. Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Натомість, подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку ОСОБА_1 та доказів на підтвердження цих фактів. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про отримання боржником копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. При цьому, як було встановлено, копію постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик, державним виконавцем було направлено на адресу, за якою боржниця не проживає, що також було відомо з матеріалів виконавчого провадження. Задовольняючи подання, суд першої інстанції не звернув належної уваги на умови застосування обмежень, встановлених ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», не дав оцінки достатності обґрунтування у поданні можливості застосування цих положень, не зазначив в ухвалі конкретних фактів свідомих дій або бездіяльності боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Доказів, які б підтверджували факт свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду, державним виконавцем не надано, а сам факт невиконання виконавчого документу боржником не може бути достатньою підставою для застосування Закону щодо тимчасового обмеження в праві виїзду. Поклавши в основу судового рішення подання приватного виконавця, в якому міститься лише перелік дій, які він здійснював в процесі виконання судового рішення районний суд, без участі державного виконавця, участь якого в силу ч. 4 ст. 441 ЦПК України є обов`язковою, не проаналізував фактичні обставини справи в контексті національного та міжнародного законодавства та не з`ясував у виконавця як тимчасовий виїзд за межі України гарантує повернення боргу і, яким чином цей борг може бути повернуто при застосуванні такого обмеження. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування обмежень щодо виїзду ОСОБА_1 за межі України. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні подання державного виконавця з вищезазначених підстав. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И ЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2019 року скасувати, прийняти нову постанову, за якою: «Подання державного виконавця Гуляйпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Ткаченко Оксани Вікторівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , стягувач: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Виконання постанови покласти на Державну прикордонну службу України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 29 червня 2021 року. Головуючий: Судді: