Постанова 4813 № 2/1519/1/11

Номер провадження: 22-ц/813/2036/20 Номер справи місцевого суду: 2/1519/1/11 Головуючий у першій інстанції Жуган Л.В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 2/1519/1/11 Номер провадження: 22-ц/813/2036/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Віцько А.І., учасники справи: - заявник - начальник Другого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - Калашніков Р.В., - заінтересовані особи - 1) публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (стягувач), 2) ОСОБА_1 (боржник), розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням начальника Другого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - Калашнікова Р.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою адвоката Зімірьової Ольги Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Жуган Л.В. 22 травня 2013 року про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановив: У травні 2013 р. начальник Другого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - Калашніков Р.В. (далі - Державний виконавець) звернувся до суду з вищезазначеним поданням, в якому просить: 1) тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 з вилученням паспортного документу; 2) зобов`язати відділ ВПМР УМВС України в Одеській області не видавати виїзні документи на ім`я боржниці - ОСОБА_1 .. Державний виконавець свої вимоги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у Другому Малиновському Відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/1519/1/11, який виданий 05.11.2012 р. Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошової суми у розмірі - 365 374,89 грн.. Враховуючи ту обставину, що боржником протягом значного терміну зобов`язання та законні вимоги державного виконавця не виконуються, заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 242 - 242 зворотна сторона). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2013 р. вищевказане подання задоволено частково. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов`язань за виконавчим листом №2/1519/1/11, який виданий 05.11.2012 р. Малиновським районним судом м. Одеси. У задоволенні іншої частини вищевказаних вимог відмовлено (Т. 2, а. с. 253 - 253 зворотна сторона). Не погоджуючись з наведеною ухвалою суду, 07.11.2019 р. адвокат Зімірьова О.О., діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2013 р. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вищезазначеного подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції, при постановлені оскаржуваної ухвали, порушено норми процесуального права. Апелянт вказує на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань з приводу виконання рішення суду, а за ухилення від виконання наведених зобов`язань. Посилається на відсутність саме ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду. Крім того, зазначає про порушення приписів статті 337-1 ЦПК України, чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали, під час постановлення оскаржуваного судового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу правонаступник Другого Малиновського Відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, а саме Другий Малиновський Відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції в особі начальника цього відділу - Войтенка В.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Оскаржувану ухвалу залишити без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу не конкретизовано. Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Від адвоката Зімірьової О.О., діючої від імені ОСОБА_1., до апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника. Від інших учасників справи заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р., адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, освідомленість її учасників про розгляд справи, наявність у справі достатніх матеріалів для розгляду справи, наявність клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника, відсутність клопотань та заяв від інших учасників справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині саме задоволення вимог про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Отже в іншій частині ухвала суду першої інстанції не підлягає перегляду апеляційним судом у даному випадку. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на необхідність задоволення вищевказаного подання, в частині вимог про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, з огляду на приписи статті 377-1 ЦПК України, статті 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», діючих на момент постановлення оскаржуваної ухвали (Т. 2, а. с. 253 - 253 зворотна сторона). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що цих висновків суд дійшов без порушень норм діючого законодавства. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. На примусовому виконанні в Другому Малиновському Відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебуває виконавчий лист №2/1519/2/11, виданий 05.11.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі - 365 374,89 грн.. В добровільному порядку боржник суму боргу не сплачує. В ході проведення виконавчих дій Державним виконавцем було з`ясовано, що згідно з даними АІПС «Автомобіль» за ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровано. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно №10317982 від 08.05.2013 року відомості про наявність у ОСОБА_1 речових прав на нерухоме майно відсутні. Крім того згідно відповідей Державної податкової служби України №1000385187 від 18.12.2012 року та №576666 від 18.03.2013 року ОСОБА_1 , як платник податку на обліку в органах ДПС не перебуває, інформація щодо доходу апелянта, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, сум утриманого з них податку в ДРФО - відсутня. За місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не знаходиться, що знаходить своє відображення у відомостях акту Державного виконавця від 01.04.2013 року. Між сторонами склалися правовідносини щодо тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом № 1403-VIII. Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3) Конституція України є основним законом України. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Статтею 125 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України. При цьому у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Колегія суддів звертає увагу на те, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 був присутній у судовому засіданні 17.04.2012 р. під час ухвалення рішення про стягнення з боржниці вищенаведеної суми коштів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (Т. 2, а. с. 207 - 208). Отже, ОСОБА_1 було відомо про наявність рішення суду щодо стягнення з неї вищевказаних коштів. Матеріали справи не містять жодного доказу про намагання ОСОБА_1 сплатити заборгованість тощо. Таким чином, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку щодо наявності свідомого ухилення боржниці-апелянта від виконання рішення суду. Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом, як захід забезпечення виконання судового рішення. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Так, п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов`язань, але лише до моменту виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Крім того, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 441 ЦПК України. На виконання Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 року № 261/2008, а також з метою роз`яснення окремих норм законодавства між Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було затверджено лист «Щодо виїзду осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них рішенням судів» від 06.06.2008 року № 25 - 32/507, яким оговорений порядок виїзду осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них рішенням судів, з метою підвищення ефективності виконання рішень судів. На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали, не порушено вимог діючого на час постановлення цієї ухвали законодавства України. Доводи апеляційної скарги про відсутність умисного ухилення від виконання зобов`язань за рішенням суду колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що з часу оскарження ухвали про відкриття виконавчого провадження боржник прийняла будь-які заходи щодо погашення/часткового погашення боргу. Інші доводи апеляційної скарги не мають наслідком її задоволення, а отже на увагу суду не заслуговують. Таким чином, апеляційна скарга адвоката Зімірьової О.О., діючої від імені ОСОБА_1., є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги адвоката Зімірьової О.О., діючої від імені ОСОБА_1., відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Зімірьової Ольги Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1, - залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2013 року про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 квітня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе