Постанова 4819 № 664/2259/13-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Херсон номер справи: 664/2259/13-ц номер провадження: 22-ц/819/975/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретар Автонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року в складі судді Бойка В.П, за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця, суб`єкт оскарження: старший державний виконавець Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенко Олексій Леонідович, стягувач: Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк", встановив: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувсь до суду із скаргою на неправомірні дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Єложенко Олексія Леонідовича. В поданій скарзі просив суд: визнати неправомірною бездіяльністю старшого державного виконавця Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенко Олексія Леонідовича і обов`язати його в 10-денний строк, після ухвалення рішення надати йому матеріали виконавчого провадження № 64188844 для ознайомлення; обов`язати керівника відділу і керівника управління юстиції в 10-денний строк надати йому відмову на його скаргу на бездіяльність виконавця. Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенко Олексія Леонідовича повернуто заявнику без розгляду. Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями ч. 4 ст. 183 ЦПК України, яка передбачає повернення письмової заяви заявнику, якщо та подана з порушенням вимог частини першої або другої цієї статті, та обґрунтована тим, що заявником не надано суду доказів надіслання або надання скарги на дії державного виконавця іншим учасникам справи. На дану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги ст. 183 ЦПК України не регулюють процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма поширюється виключно на заяви, клопотання, заперечення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідача, представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Повертаючи скаргу суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надав доказів надсилання скарги стягувачу та особі, бездіяльність якої оскаржується, застосувавши до спірних правовідносин вимоги статті 183 ЦПК України, якими спірні правовідносини не регулюються. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України). Водночас у розділі VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачено можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Слід зазначити, що наведена процесуальна норма (частина четверта статті 183 ЦПК України) не стосується та не регулює питання подання саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Вказані процесуальні правовідносини регулюються нормами розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", у якому встановлено окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ. Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. А тому, до скарг на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20); від 17 лютого 2021 року у справі №569/13160/20 (провадження № 61-15478св20); від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц (провадження № 61-1124св21). Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому її відповідно до положень статті 379 ЦПК України, слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 квітня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді Л.В. Пузанова Т.Г. Чорна Повний текст судового рішення складений 26 травня 2021 року. Суддя І.В. Склярська