Постанова 4855 № 826/12383/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12383/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, у якій просив: - зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві подати до канцелярії суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року в установлений судом строк. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судове рішення Окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року є невиконаним, що підтверджується, зокрема, інформацією щодо ходу виконавчого провадження, яке станом на 10 березня 2021 року ще триває. Позивач наголошує, що ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не є тотожним поняттю участі у перевірці скарги, а запрошення для участі у перевірці не доводить факту участі в перевірці. Як зазначає позивач, надання окремих матеріалів службового розслідування не свідчить про участь позивача у перевірці, про надання для ознайомлення всіх документів службового розслідування, про здійснення перевірки відповідно до Положення № 1177, яке зазначене у рішенні та про дотримання вимог статтей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян». Вищевикладене, на думку апелянта, свідчить про невиконання відповідачем судового рішення, оскільки станом на дату подання апеляційної скарги всупереч резолютивної частини судового рішення відповідач не розглянув скаргу позивача відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», не оформив матеріали перевірки згідно з Положенням № 1177, не надав позивача можливість взяти участь в перевірці викадених ним фактів у скарзі. 14 травня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідач зазначає, що Головним управлінням Національної поліції у місті Києві до відкриття виконавчого провадження № 62591515 від 20 липня 2020 року фактично виконано в повному обсязі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у справі № 826/12383/18, а наведені обставини із підтверджуючими документами скеровано листом державному виконавцю. 19 травня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких позивач заперечує щодо доводів, викладених відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, а також вказує, що суд першої інстанції вспереуч правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі № 913/558/17 протиправно поклав на позивача тягар доведення стану виконання рішення суду у даній справі, яке залишається невиконаним більше двох років. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткові пояснення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві (уповноважених осіб), яка полягає: - у нездійсненні розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.07.2017 року та перевірки викладених у ній фактів; - у залишенні без уваги інформації, яка містилась у скарзі про наявність в діях посадових осіб Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві ознак злочину, передбаченого ст. 382 КК України; - у ненаданні інформації запитуваної у п. 1 розділу IV скарги від 22.07.2017 року та у п. 3,4 заяви від 06.07.2018 року; 2) визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції у м. Києві (уповноважених осіб), які полягають: - у порушенні прав ОСОБА_1 , як скаржника, встановлених ст. 18 Закону №393/96-ВР; - у наданні недостовірної інформації про розгляд скарги від 22.07.2017 року та здійснення перевірки з отримання певних результатів; 3) зобов`язання Головного управління Національної поліції у м. Києві (уповноважених осіб) вчинити дії: - розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.07.2017 року відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року №1177; - направити ОСОБА_1 інформацію запитувану у п. розділу IV скарги від 22.07.2017 року та у п. 3,4 заяви від 06.07.2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві (уповноважених осіб), яка полягає: - у нездійсненні розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.07.2017 року та перевірки викладених у ній фактів; - у залишенні без уваги інформації, яка містилась у скарзі про наявність в діях посадових осіб Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві ознак злочину, передбаченого ст. 382 КК України; - у ненаданні ОСОБА_1 можливості взяти участь у перевірці викладених ним фактів, зокрема ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, документами, які свідчать про порушення або виконання вимог КПК України та відповідних ухвал суду, та ненаданні відповіді за результатами розгляду скарги. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у м. Києві (уповноважених осіб), які полягають: - у порушенні прав ОСОБА_1 , як скаржника, встановлених ст. 18 Законом України «Про звернення громадян»; - у наданні недостовірної інформації про розгляд скарги від 22.07.2017 року та здійснення перевірки з отримання певних результатів. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у м. Києві (уповноважених осіб) вчинити дії: - розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.07.2017 року відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року №1177; - надати ОСОБА_1 можливість взяти участь у перевірці викладених ним фактів у скарзі від 22.07.2017 року; - надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду його скарги від 22.07.2017 року. В іншій частині позов залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили 28 березня 2019 року. 18 травня 2020 року позивачу в адміністративній справі №826/12383/18 видано виконавчий лист. У серпні 2020 року позивачем до суду подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві подати до канцелярії суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року в установлений судом строк. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зазначив, що ГУ НП у м. Києві здійснено ряд дій та заходів спрямованих на виконання судового рішення. При цьому, суд першої інстанції вказав, що позивачем не наведено належних аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, а тому, суд не вбачав підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частинами першою, другою статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Нормами частин другої-третьої статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Конституційний Суд України вказав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року зобов`язано Головне управління Національної поліції у м. Києві (уповноважених осіб) вчинити дії: - розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.07.2017 року відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року №1177; - надати ОСОБА_1 можливість взяти участь у перевірці викладених ним фактів у скарзі від 22.07.2017 року; - надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду його скарги від 22.07.2017 року. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 вказала, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль». Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції вказував, що ГУНП у м. Києві здійснено ряд дій та заходів спрямованих на виконання судового рішення. В той же час, колегія суддів наголошує, що здійснення заходів, спрямованих на виконання рішення суду не є його виконанням у розумінні чинного законодавства. Суд першої інстанції вказував, що листом СУ ГУНП у м. Києві від 04.05.2020р №10140/125/23/1/04-20 ОСОБА_1 надано відповідь за результатами розгляду його скарги від 22.07.2017 на виконання судового рішення та інших скарг щодо неналежного досудового розслідування кримінального провадження №12015100060008384. Однак, колегія суддів звертає увагу, що з аналізу наявного в матеріалах справи вищевказаного листа від 04.05.2020р №10140/125/23/1/04-20 не вбачається, що розгляд скарги позивача від 22.07.2017 року здійснено належним чином у відповідності до вимог Положення №1177, оскільки у даному листі відсутня запитувана позивачем інформація: відомості про результат перевірки (підтверджена чи спростована інформація про порушення) зокрема щодо фактів невиконання слідчим ухвал слідчих суддів, щодо протиправної бездіяльності слідчого, яка була оскаржена позивачем у порядку ст.ст. 303-306 КПК України; інформація та копії документів, що передбачені Положенням №1177 щодо результату перевірки, висновки щодо неї та здійснені заходи. Так, у вказаному вище листі відповідач повідомляє про розгляд інших поданих позивачем 27.01.2020 та 12.02.2020 року заяв та наслідки їх розгляду, однак останнє не свідчить що перевірка таких заяв здійснена в межах перевірки скарги від 22.07.2017 та підтвердження або спростування фактів, викладених в ній. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази розгляду саме скарги позивача від 22.07.2017 року належним чином у відповідності до вимог Положення №1177, тобто про те, що проведену ретельну перевірку викладених обставин, з метою їх підтвердження чи ні, а у разі наявності таких порушень не повідомлено, які вжиті заходи з метою їх усунення, що помилково не було встановлено судом першої інстанції та свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Окрім того, колегія суддів враховує, що 20 липня 2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62591515 щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року, і станом на дату звернення позивачем з заявою про встановлення судового контролю та апеляційною скаргою, останнє триває. За змістом частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт. За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного виконання резолютивної частини судового рішення у справі № 826/12363/18 у повному обсязі, зокрема щодо належного розгляду скарги позивача від 22.07.2017 року, колегія суддів вважає, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. До того ж, аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, та зобов`язання вчинити дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткові пояснення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду клопотання позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва. Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року - задовольнити повністю. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року - скасувати та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст виготовлено 25 травня 2021 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна