Постанова 4855 № 640/11144/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11144/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., при секретарі судового засідання Гужві К.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивача(апелянта): ОСОБА_1, від відповідача: Панченко Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у місті Києві про поновлення на службі та відшкодування збитків, - В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України у місті Києві в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ № 408 від 03.06.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності; - поновити його на посаді інспектора-чергового відділу моніторингу Головного управління Національної поліції у м. Києві; - стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн. завданої моральної шкоди. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані, зокрема тим, що судом першої інстанції не було досліджено чи був він ознайомлений з графіками чергування та відповідно чи був обізнаний про те, що 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019 він мав нести службу з чергування. Разом з цим, позивач стверджує про необґрунтованість висновку суду першої інстанції, що його не було позбавлено права належним чином захистити свої інтереси у ході проведення службового розслідування. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що про листа відповідача з проханням надати пояснення він взагалі не отримував, а тому відповідно не мав можливості прийняти участь у проведеному відносно нього службовому розслідуванні, у зв`язку з чим був позбавлений права, передбаченого п. 7, 8 ч.6 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Крім того, апелянт зазначає, що 04 листопада 2019 року ним було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно до змісту якої він крім вимог, заявлених у позовній заяві просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві стосовно старшого лейтенанта моніторингу Оболонського управління поліції ОСОБА_1 № 590 від 18.06.2019. Проте, вказана його заява була залишена судом першої без уваги, а оскаржуване рішення не містить правового обґрунтування щодо вказаної вимоги. Отже, оскільки вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору, проте не були досліджені судом першої інстанції, а висновки викладені судом в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, позивач вважає, що прийняте Окружним адміністративним судом міста Києва 04 листопада 2019 року рішення, яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог, є безпідставним та необґрунтованим у зв`язку з чим просить суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог від 04 листопада 2019 року. Проте, суд першої інстанції вказаних обставин не встановив та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що службове розслідування було проведено у відповідності до норм чинного законодавства, а викладені у ньому обставини та подані до суду матеріали службового розслідування свідчать у повному обсязі підтверджують правові підстави для застосування до позивача заходів впливу у вигляді звільнення зі служби. Таким чином, відповідач стверджує, що ГУ НП у м.Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, натомість, доводи викладені апелянтом в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а також повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. За наведених обставин, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва без змін. У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній сказі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на службі у органах внутрішніх справ з 2014 р., в Національній поліції - з 07.11.2015 р. та станом на 2019 р. обіймав посаду старшого лейтенанта інспектора-чергового відділу моніторингу Головного управління Національної поліції у м. Києві (Оболонське управління поліції). На підставі наказу Головного управління Національної поліції України у м. Києві від 17.05.2019 р. №749 створеною комісією проведено службове розслідування щодо з`ясування обставин, зазначених у рапорті начальника Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві полковника поліції Бикова В.В. щодо відсутності на місці служби 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019 інспектора-чергового відділу моніторингу Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, про що складено висновок, затверджений заступником начальника Головного управління Національної поліції України у м. Києві 03.06.2019 р. Згідно з висновком службового розслідування встановлено наступне. Відповідно до графіків чергування інспектор-черговий відділу моніторингу Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_1 мав нести службу на добовому чергуванні як помічник чергового 29.04.2019 р., 02.05.2019 р. та 05.05.2019 р., проте, на службу у зазначені дні не заступив, пояснивши свою відсутність хворобою. Підтверджуючих документів про відсутність на службі з поважних причин керівництву Оболонського управління поліції не надав. 30.04.2019 р., 03.05.2019 р. та 06.05.2019 р. начальником чергової частини відділу моніторингу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві капітаном поліції Чапкайлом Р.І. у присутності начальника відділу кадрового забезпечення Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві підполковника поліції Лагоди І.С., начальника відділу моніторингу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві майора поліції Пуденка Р.О. та першого заступника начальника Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві полковника поліції Окушка А.В. складено акти про відсутність 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019 ОСОБА_1 на службі. Крім того, у рапорті начальника відділу моніторингу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві майора поліції Пуденка Р.О. зазначено, що 14.05.2019 ним здійснено телефонний дзвінок на номер телефону, який належить ОСОБА_1 , і останній в ході розмови повідомив, що перебуває на лікарняному, діагноз та заклад, в якому лікується, вважає конфіденційною інформацією, пояснення згоден надати після виходу з лікарняного. 16.05.2019 знову складено акт про відсутність 15.05.2019 ОСОБА_1 на службі. У зв`язку з тривалою відсутністю на службі ОСОБА_1 17.05.2019 дисциплінарною комісією на його адресу (реєстрації та проживання) рекомендованим листом направлено виклики для надання пояснень щодо його відсутності. За допомогою електронного пошуку 27.05.2019 лист вручено особисто. 20.05.2019 складено акт про відсутність 18.05.2019 ОСОБА_1 на службі. 23.05.2019 складно акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення. З огляду на встановлені у ході службового розслідування обставини дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в невиході на службу без поважних причин 29.04.2019 р., 02.05.2019 р. та з 05.05.2019 р. по теперішній час, що призвело до порушення вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" та п. 8 ч. 3 ст. 1 р. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на інспектора чергового відділу моніторингу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . необхідно накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції України у м. Києві від 03.06.2019 № 408 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 " за вчинення вказаного дисциплінарного проступку до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції. Копію вказаного наказу ОСОБА_1 отримав під підпис 04.06.2019, після чого 20.06.2019 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Разом з цим, судом встановлено, що 18.06.2019 наказом Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 590 о/с "Щодо особового складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора чергового відділу моніторингу Оболонського управління поліції 19.06.2019 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Вказаний наказ було отримано позивачем 27 липня 2019 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою останнього. Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивачем 04 листопада 2019 року було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивачем було доповнено прохальну частину його позовної заяви вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 590 о/с "Щодо особового складу". Проте, колегією суддів на підставі даних технічного запису судового засідання від 04 листопада 2019 року встановлено, що вказана заява не була прийнята судом першої інстанції до розгляду відповідно до вимог ч. 2 ст. 204 КАС України, якою передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Щодо позовних вимог, викладених позивачем в адміністративному позові, то приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження своїх пояснень щодо фактичних обставин його присутності та відсутності на службі у період з 29.04.2019 р. по час звільнення не надано жодних доказів, а також не повідомлено про їх наявність для їх витребування судом, тоді як відповідач підтвердив правомірність оскаржуваного рішення належними засобами доказування. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке. Відповіднодо положень ч.1 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580 -VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Разом з цим, положеннями ст.19 вказаного Закону передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Так, Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. Згідно з приписами ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Положеннями ст.12 вказаного нормативно-правового акта визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (стаття 14 Дисциплінарного Статуту). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Пунктом 4 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893, передбачено, що у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо). Разом з цим, положеннями ст. 18 Дисциплінарного Статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень. Згідно з приписами ст.15 Дисциплінарного Статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі. Пунктом 19 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України передбачено, що за рішенням голови дисциплінарної комісії (за потреби) розгляд матеріалів справи та прийняття рішення за результатами службового розслідування можуть бути перенесені на інший день або час у межах строку проведення службового розслідування. Пунктом 4 вказаного розділу також регламентовано, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Частиною 1 розділу VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування (ч. 4 ст.16 Дисциплінарного Статуту). Відповідно до приписів ст. 13 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Разом з цим, судова колегія зауважує, що відповідно до ч. 2 вказаної норми дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських може бути застосовано, зокрема, такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення із служби в поліції. Статтею 22 Дисциплінарного Статуту визначено, що Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Як було встановлено судом, підставою для проведення службового розслідування відносно позивача стали рапорти направлені керівнику Оболонського УП ГУНП України в м.Києві про відсутність останнього на інструктажі та чергової служби добового наряду, щодо відсутності на місці служби 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019. У ході службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що відповідно до графіків чергування інспектор-черговий відділу моніторингу Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_1 мав нести службу на добовому чергуванні як помічник чергового 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019, проте, на службу у зазначені дні не заступив, пояснивши свою відсутність хворобою. Підтверджуючих документів про відсутність на службі з поважних причин керівництву Оболонського управління поліції не надав. Водночас, позивач стверджує, що йому не було відомо про те, що 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019 він мав нести службу на добовому чергуванні як помічник чергового відповідно до графіків чергування, оскільки з відповідними графіками не був ознайомлений відповідачем. Перевіряючи правомірність вказаних висновків Дисциплінарної комісії щодо відсутності позивача на службі 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019 без поважних на те причин, колегією суддів встановлено, що такий висновок є безпідставним та необґрунтованим, оскільки не підтверджений жодними доказами. У судовому засіданні представник відповідача на запитання суду пояснив, що позивач був ознайомлений з графіком чергування особового складу чергової частини відділу моніторингу Оболонського УП ГУ НП у м.Києві на квітень 2019 року (затверджений 26.03.2019) та на травень 2019 року (затверджений 26.04.2019). Разом з цим, представник відповідача зазначив, що жодних доказів про ознайомлення позивача з вказаними графіками він надати не може, оскільки такі докази відсутні. Звертав увагу суду, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку ознайомлення працівників з графіками чергувань під підпис. Вказані пояснення представника відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, судова колегія зауважує, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.72 КАС України). Водночас, відповідачем - суб`єктом владних повноважень не було надано суду жодних доказів (у тому числі не було заявлено клопотань про виклик для допиту у судове засідання свідків) на підтвердження обставин викладених у висновку службового розслідування відносно позивача, а також обставин, якими останній обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог. За наведених обставин, та враховуючи нормами КАС України обов`язок доказування правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення покладено саме на останнього, якого відповідачем в даному випадку не виконано, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний про його обов`язок 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019 нести службу на добовому чергуванні як помічник чергового відповідно до графіків чергування, а тому відповідно висновки службового розслідування про те, що позивач не заступив на службу без поважних на те причин є необґрунтованими. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції вказаних обставин щодо обізнаності позивача з графіками чергування на квітень та травень 2019 року не досліджувалось, у зв`язку та дійшов помилкового висновку, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 мав нести службу на добовому чергуванні як помічник чергового 29.04.2019, 02.05.2019 та 05.05.2019, проте, на службу у зазначені дні не заступив без поважних на те причин. Крім того, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що відповідачем не було дотримано встановленого законодавством порядку проведення службового розслідування, з огляду на наступне. Як було зазначено судом, положеннями Дисциплінарного Статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України передбачено обов`язок Дисциплінарної комісії забезпечення поліцейському права на захист, зокрема, шляхом виклику останнього для надання пояснень та при цьому, виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Судом встановлено, що 17 травня 2019 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що відносно нього розпочато службове розслідування у зв`язку з чим йому пропонується прибути 22.05.2019 до відділу моніторингу Оболонського управління поліції для надання письмових пояснень з приводу його відсутності на робочому місці. Водночас, передбачених законодавством доказів, а саме поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення відповідачем суду не надано. разом з цим, судовою колегією встановлено, що дані про рекомендований лист направлений позивачу 17.05.2019, що вказані у фіскальному чеку ПАТ «Укрпошта» не відповідають даним відстеження поштового відправлення. Таким чином, на підставі викладений обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивач не був ознайомлений з листом відповідача від 17 травня 2019 року, фактом проведення щодо нього службового розслідування, а також необхідності прибути 22.05.2019 до відділу моніторингу Оболонського управління поліції для надання письмових пояснень з приводу його відсутності на робочому місці. Натомість, відповідачем у порушення вимог ч. 10 ст. 18 Дисциплінарного Статуту та п. 17 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України відповідачем безпідставно було складено акт про відмову позивача надати пояснення та відповідно не забезпечено права позивача на захист, що є порушенням вимог ст.. 18 Дисциплінарного Статуту Національної поліції. Висновки ж суду першої інстанції про те, що позивач фактично отримав листа відповідача від 17 травня 2019 року 27 травня 2019 є безпідставними, оскільки жодних достатніх, допустимих та достовірних доказів відповідачем суду надано не було. Щодо доводів суду першої інстанції про те, що з врахуванням поштового обігу відправлений 17.05.2019 р. по м. Києву лист міг бути отриманий позивачем за своїм місцем проживання до 22.05.2019 р., то такі не узгоджуються з нормами законодавства та є лише припущенням. Щодо відсутності позивача на службі після 05.05.2019, що задокументовано відповідачем актах про відсутність ОСОБА_1 на службі 15.05.2019 та 18.05.2019, то вказані обставини позивачем заперечуються, а відповідачем жодних доказів, визначених у ст. 72 КАС України, на підтвердження цих обставин суду не надано, що свідчить про не доведення позивачем правомірності відповідних висновків службового розслідування відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України. Отже, з огляду на встановлені судовою колегією обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що службове розслідування було проведено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а саме: без повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, без встановлення причин і умов його вчинення, вини та ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, а також без забезпечення права позивача на захист. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, за наведених обставин та враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доказів на спростування доводів позивача та підтвердження правомірності прийнятого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що висновки зазначеного службового розслідування, затвердженого заступником Голови - начальником ГУ НП у м.Києві 03 червня 2019 року, є безпідставними та необґрунтованими, а тому відповідно підстави для притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності, зокрема, шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби - відсутні. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що Наказ Головного управління Національної поліції України у м. Києві від 03.06.2019 № 408 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 " є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 590 о/с "Щодо особового складу", то суд апеляційної інстанції не надає цьому наказу правової оцінки, оскільки заява позивача про уточнення позовних вимог від 04 листопада 2019 року була залишена судом першої інстанції без розгляду. За таких обставин на наявності чинного наказу Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 590 о/с "Щодо особового складу" вимога позивача про поновлення його на посаді інспектора-чергового відділу моніторингу Головного управління Національної поліції у м. Києві є передчасною та такою, що також задоволенню не підлягає. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його позивача 10000 грн. завданої моральної шкоди, то колегія суддів приходить до висновку, що ця вимога задоволенню не підлягає з огляду на її безпідставність та необґрунтованість. За наведених обставин, колегією суддів встановлено, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, у той час як висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства. Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у місті Києві від 03 червня 2019 року № 408 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ". В іншій частині позовних відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2020 року