Постанова 4852 № 340/2599/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 340/2599/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., за участю секретаря судового засідання Новошицькій О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області та ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- в с т а н о в и В: 10.07.2020 р. ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, де просила визнати неправомірним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області від 19.06.2020 р. № 32 К/ТР про звільнення із припиненням державної служби ОСОБА_1 , поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області з 24.06.2020 р. та стягнути з Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 р. адміністративний позов задоволений частково, визнаний протиправним та скасований наказ Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області № 32К/ТР від 19.06.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області з припиненням державної служби за п.1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та змінити підставу звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області та припинення державної служби з «відповідно до п.1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» на « відповідно до п.1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», а в решті позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що звільнення позивачки відбулося з дотриманням передбаченого законом порядку, тому підстави для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, але в частині формулювання підстави звільнення та припинення державної служби позивачки наказ є протиправним та підлягає скасуванню у цій частині. Не погодившись з рішення суду позивач подала апеляційну скаргу, де просила скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 р. в повному обсязі та задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично відбулася не ліквідація державного органу, а його реорганізація, і дії відповідача суперечать чинному законодавству. Не погодившись з рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 р. в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою звільнення ОСОБА_1 є постанова КМ України від 12.02.2020 р. № 7 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України», а саме, відповідно дог п. 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» в зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області, а тому спірний наказ не може бути визнаний протиправним та скасованим. На апеляційну скаргу позивача відповідач надав відзив, де зазначили, що процедура звільнення державних службовців в зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкту призначення врегульована положеннями Закону, тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу позивача, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, представник відповідача просила задовольнити їх апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечувала. Дослідивши матеріали справи, докази по справі, та, вислухавши учасників процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача в зв`язку з наступним. З матеріалів справи вбачається, що в період з 07.04.2017 р. по 23.06.2020 р. позивач працювала у відповідача, зокрема з 09.10.2019 р. провідним спеціалістом відділу логістики РСЦ МВС у Кіровоградській області в порядку просування по службі, як така, що успішно пройшла за конкурсом. Постановою КМ України від 12.02.2020 р. № 7 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України», ліквідовані регіональні сервісні центи МВС з одночасним створенням підрозділів ГСЦ без статусу, якою скорочена кількість територіальних органів МВС, ліквідовані регіональні сервісні центри. Наказом МВС України № 218 від 03.03.2020 р. «Про утворення ліквідаційних комісій територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ», утворено ліквідаційні комісії територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком. Згідно з наказом РСЦ МВС у Кіровоградській області № 34 з/д від 04.03.2020 р. «Про затвердження персонального складу ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Кіровоградській області». Затверджений персональний склад ліквідаційної комісії регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області. З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2020 р. ОСОБА_1 попереджена про право роботодавця на її звільнення в зв`язку з ліквідацією РСЦ МВС в Кіровоградській області з 10.04.2020 р. 27.04.2020 р. наказом Головного сервісного центру МВС «про затвердження Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області» затверджене Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС). Так, Положенням про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС) передбачено, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Кіровоградській області (філія ГСЦ МВС) є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи. Наказом РСЦ МВС у Кіровоградській області № 32К/ТР від 19.06.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» в зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області, згідно постанови КМ України від 12.02.2020 р. № 7 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України», із припиненням державної служби, 23.06.2020 р. звільнено ОСОБА_1 , державного службовця 9 рангу, провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області. Підстава: попередження про наступне звільнення від 10.03.2020 р. Судом встановлено, що Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законами, зокрема Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», де, крім іншого, у статті 5 визначені повноваження Уряду щодо реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, її територіальних підрозділів. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області створений як юридична особа публічного права згідно з постановою КМ України «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ» від 28.10.2015 р. N

889. За змістом п.1 Положення про регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1410 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 травня 2017 року № 412) Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області підпорядковувався МВС та був територіальним органом з надання сервісних послуг МВС. Відтак, ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області як юридичної особи публічного права була зумовлена постановою КМ України «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 12 лютого 2020 року №79. Приписи цієї постанови передбачали, що територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ. У відповідності до вказаних вимог наказом Головного сервісного центру МВС №13 від 27.04.2020 затверджене Положення про регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Кіровоградській області. За змістом вказаного Положення регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Кіровоградській області набув статусу філії Головного сервісного центру МВС. Більш того, функції регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Кіровоградській області є абсолютно тотожними з функціями, передбаченими Положенням про регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1410 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19.05.2017 р. № 412). Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦК України, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а відповідно статті 104 ЦК України - юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Як вбачається з матеріалів справи, припинення Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області відбулося в результаті реорганізації, а не ліквідації. Верховний суд України в постанові від 04.03.2014 р. по справі № 21-8а14 зазначив, що «Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган». Відповідно ч.1 ст.4 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державна служба здійснюється з дотриманням принципу верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави та забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження. Згідно статті 5 Закону України «Про державну службу » відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України «держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи». Зазначене свідчить, що процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, КЗпП України. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 р. у справі N 816/979/17 (провадження N К/9901/3920/17) і в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права для спірних правовідносин в даній справі. Згідно статті 36 КЗпП України встановлено, що «у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40)». Відповідно статті 40 КЗпП України «Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1)змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;… . Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. …Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус». Крім того, статтею 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що «

1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1)скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу;…». З матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису станом на 16.04.2020 р. у філії ГСЦ МВС м. Кропивницький Головного сервісного центру МВС є в наявності 92 посади, зокрема, є відділ логістики, де в наявності 6 посад, де 4 - державні службовці та є в наявності посада провідного спеціаліста. Відповідно штатного розпису на 01.01.2020 р. в РСЦ МВС у Кіровоградській області налічувалося 112 посад, зокрема, у відділі логістики 7 посад, з них 5 державних службовців, де була посада провідного спеціаліста, на якій працювала позивач. Позивача попереджено за 30 днів до звільнення. Згідно ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII (в редакції, що діяла на день звільнення позивача) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. У випадку не врегулювання нормами спеціального законодавства, норми Закону № 889-VIII передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства. У зв`язку з цим, суд виходить з того, що при вирішенні публічного спору пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Оскільки норми спеціального закону (Закон № 889-VIII) не повно регулюють питання вивільнення державних службовців, суд застосовує у спірних правовідносинах норми трудового законодавства. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. На думку суду, на дані правовідносини розповсюджуються положення ст.42 КЗпП України. Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3)працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Таким чином, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Посилання представника відповідача на положення ч.3 ст.87 ЗУ «Про державну службу» (в редакції яка діяла на момент звільнення позивача), в яких зазначено, що керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь - яку вакантну посаду державної служби у тому самому органі (за наявності), не означає, що керівник має повне право діяти на власний розсуд. З матеріалів справи та з пояснень представника відповідача не вбачається, що керівництвом при звільненні та переведенні працівників проводився будь який аналіз на встановлення переважного права на залишення на посаді. Також відповідачем не доведений факт відсутності вакантних посад на які могла б претендувати позивач у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Кіровоградській області. Слід зазначити, що припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України). Як підтверджується матеріалами справи, при попередженні позивача про наступне звільнення та в подальшому, до прийняття оскаржуваного наказу, жодна посада позивачу не пропонувалась. Відповідачем також не було враховано обставини, щодо умов продуктивності праці, кваліфікації та досвіду трудової діяльності позивача серед інших працівників сервісного центру. Посилання відповідача у відзиві на те, що пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення, а не обов`язком, судом не приймається до уваги так як дискреція повноважень суб`єкта призначення в даному випадку має застосовуватись з урахуванням положень КЗпП України. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що під час звільнення позивача з посади провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області, державного службовця 9 рангу, ним з`ясовувалося, чи мала позивач переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, не перевірялася кваліфікація, досвід трудової діяльності, сімейний стан позивача, та інше. Не надано жодних доказів того, чи пропонувались позивачу вакантні посади, взагалі чи доводилась інформація про наявність чи відсутність таких посад у відділі логістики Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС м. Кропивницький. Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень. Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положення ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваного наказу прийнятого відносно позивача. Зважаючи на наведені вище норми права та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що позивача звільнено незаконно, тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України). Враховуючи висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваного наказу, а також беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 235 КЗпП України, суд вважає, що позивача необхідно поновити на посаді провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області з 24.06.2020 р. Оскільки судом встановлений факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 24.06.2020 р. по день винесення рішення є періодом вимушеного прогулу позивача. Відповідно до довідки від 31.07.2020 р. №28 наданої РСЦ МВС у Кіровоградській області середній заробіток ОСОБА_1 за один місяць складає 13 647,47 грн., а середньоденна заробітна плата складає 682,37 грн. Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду - скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 315,317,321,322,325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 р. - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнати неправомірним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області від 19.06.2020 р. № 32 К/ТР про звільнення із припиненням державної служби ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді провідного спеціаліста відділу логістики Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області з 24.06.2020 р. Зобов`язати Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з врахуванням податків та зборів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова