Постанова 4851 № 440/3397/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 р.Справа № 440/3397/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А., Медяник А.О., позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Кашаєвої О.Г., Пархоменко І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.01.21 року по справі № 440/3397/20 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області № 70/к-Тр від 01 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, завідувача сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", із припиненням державної служби, 02 червня 2020 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області (філії ГСЦ МВС) з 02 червня 2020 року; - стягнути з регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу; - стягнути з регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області на користь позивача матеріальну допомогу на соціально-побутові потреби в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 18590,00 грн; - стягнути з регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області на користь позивача матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 18590,00 грн; - стягнути з регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області на користь позивача 200 000,00 грн моральної шкоди завданої внаслідок протиправного звільнення з посади. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області № 70к/Тр від 01 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, завідувача сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", із припиненням державної служби, 02 червня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області з 03 червня 2020 року. Стягнуто з регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 158659,12 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень дванадцять копійок) з відрахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області з 03 червня 2020 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 20876,20 грн (двадцять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень двадцять копійок). Відповідач, Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважають, що наказ прийнятий обґрунтовано, на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в останній. Позивач в письмовому відзиві та в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначила, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 05 січня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області /а.с. 67, т.1/. У зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, 11.03.2020 ОСОБА_1 попереджено про звільнення із займаної посади /а.с. 34, т.1/. Наказом Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області № 70/кТр від 01 червня 2020 року звільнено ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, завідувача сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", із припиненням державної служби, 02 червня 2020 року /а.с. 32, т.1/. 03 червня 2020 року позивачем засобами поштового зв`язку через Укрпошту направлено на адресу відповідача заяви від 02.06.2020 про надання матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових потреб. Не погоджуючись із вказаним наказом та невиплатою відповідачем матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб станом на час звільнення, та вважаючи свої права порушеними позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості в частині позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу (надалі - Закон № 889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За приписами частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889-VIII). За унормуванням частини першої статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Пунктом 2 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII визначено, що дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів. Частиною першою статті 5 Закону № 889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. За правилами частини другої та третьої статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим Законом. Правова

позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15 окреслює, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України). Отже, до правовідносин, пов`язаних з проходженням державної служби, можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано. Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону № 889-VIII, відповідно до пункту 4 частини 1 якої державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу. Таким чином, оскільки процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби при ліквідації врегульована положеннями Закону України № 889, положення норм КЗпП України не застосовується. Відповідно до ч. 3 статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставіпунктів 1та1-1частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Частиною 5 ст. 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу. Абзацом 2 ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (ч. 5 ст. 87 Закону). З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що призначення на посаду після звільнення є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення. Як вбачається з оскаржуваного наказу, позивач був звільнений з державної служби відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», у зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області (т. 1 а.с. 32). Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком. Установлено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ згідно з пунктом 1 цієї постанови, покладається на Міністерство внутрішніх справ; територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ. За текстом додатку до вказаної постанови Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області належить ліквідувати. Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань свідчать, що Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області знаходиться з 05.03.2020 в стані припинення. Наказом МВС України від 03.03.2020 № 218 «Про утворення ліквідаційних комісій територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ» вирішено, зокрема, утворити ліквідаційні комісії територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ» утворено Головний сервісний центр МВС, як міжрегіональний територіальний орган з надання сервісних послуг МВС. Головний сервісний центр МВС (код 40109173) за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є юридичною особою та за організаційно-правовою формою - органом державної влади. У відповідності до п. 4 Положення про Головний сервісний центр МВС від 24.04.2020 № 354 структуру ГСЦ МВС затверджує Міністр внутрішніх справ. ГСЦ МВС складається зі структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів регіональних сервісних центрів. РСЦ підзвітні та підконтрольні керівництву ГСЦ МВС. ГСЦ МВС, РСЦ і ТСЦ МВС разом становлять систему сервісних центрів МВС. Положенням про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області, затвердженого наказом Головного сервісного центру МВС від 27.04.2020 № 8 занотовано, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи. За змістом пунктів 2, 3 постанови КМУ № 79 на Міністерство внутрішніх справ покладено здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, та визначено, що територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ. Приписами ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Частиною 2 ст. 81 Цивільного кодексу України обумовлено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Юридична особа згідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Приписи статті 110 Цивільного кодексу України визначають, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» (далі Закон № 3166-VI) регламентовано організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України (частина 1 статті 5 Закону № 3166-VI). Відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону № 3166-VI територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи міністерства можуть утворюватися, ліквідовуватися, реорганізовуватися міністром як структурні підрозділи апарату міністерства, що не мають статусу юридичної особи, за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Як вже зазначалось вище, пунктом 1 постанови КМУ № 79 було вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг МВС за переліком згідно з додатком. Судом встановлено, що наказом Головного сервісного центру МВС № 19 від 27.04.2020 затверджено Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області (філія ГСЦ МВС) (т. 1 а.с. 39-52). Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.04.2020 №333 затверджено штат Головного сервісного центру МВС та ухвалено вважати такими, що втратили чинність штати Головного сервісного центру МВС та регіональних сервісних центрів МВС, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 травня 2016 року №350 з наступними змінами та доповненнями /а.с. 115 т.1/. Наказом МВС України від 24.04.2020 №354 внесено зміни до Положення про Головний сервісний центр МВС та викладеного його в новій редакції /а.с.173 т.1/. В абзаці другому пункту 4 Розділу І Положення про Головний сервісний центр МВС зазначено, що ГСЦ МВС складається із структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів - регіональних сервісних центрів /а.с. 174 т.1/. Суд відзначає, що відсутні нормативно-правові акти про передачу функцій та повноважень від Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області до Головного сервісного центру МВС. З огляду на наведене вбачається, що в даному випадку внаслідок реалізації приписів постанови КМУ № 79 від 12.02.2020 року, фактично відбулась ліквідація територіальних органів з надання сервісних послуг як юридичних осіб публічного права, із створенням нової структури надання сервісних послуг МВС Головного сервісного центу МВС. Таким чином, з урахуванням викладеного, вбачається, що Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області, у якому працював позивач, було ліквідовано та створено нову юридичну особу - Головний сервісний центр МВС. Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Полтавській області є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ (який набрав чинності 25 вересня 2019 року) у Закон України "Про державну службу" № 889-VIII було внесено ряд змін, зокрема, і щодо порядку припинення державної служби. Зокрема, вказаним Законом частину 1 статті 87 Закону № 889-VIII викладено у новій редакції, відповідно до якої було додатковим пунктом 1-1 передбачено припинення державної служби у зв`язку із ліквідацією держаного органу, а також виключено із частини 3 цієї статті норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю, а також про те, що звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Крім того, було виключено приписи про те, що звільнення у випадку скорочення посади державної служби, реорганізації чи ліквідації допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. В свою чергу, внесеними змінами до ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Відповідно до приписів частини 5 статті 40 КЗпП у редакції на час виникнення спірних правовідносин, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. З урахуванням положень ч.ч. 2, 3 ст.5 Закону України № 889, виходячи з того, що процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби при ліквідації наразі врегульована положенням Закону України № 889, положення ст.49-2 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються, а тому відповідач не повинен був враховувати наявність чи відсутність переваг у позивача при його звільненні під час проведення процедури ліквідації юридичної особи. Крім того, внесеними до Закону України № 889 зміни не передбачають обов`язку суб`єкта призначення попереднього вирішувати питання про можливість переведення державного службовця на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі. Суд вказує на те, що позивач не звертався до Головного сервісного центру МВС щодо переведення його на іншу посаду та не подавав заяву на участь у конкурсі, який проводився відповідачем після звільнення на вакантні посади в новостворені філії. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що наказ Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області № 70/к-Тр від 01 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, завідувача сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", із припиненням державної служби, 02 червня 2020 року - прийнято правомірно та обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає. Позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області з 03 червня 2020 року та стягнення з регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 158659,12 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень дванадцять копійок) з відрахуванням обов`язкових платежів також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про скасування наказу. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки оскаржуваний наказ відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області - задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року по справі № 440/3397/20 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Прийняти постанову, якою в цій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року по справі № 440/3397/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 23.04.2021 року