Постанова 4811 № 464/2533/20

Справа № 464/2533/20 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю. Провадження № 22-ц/811/581/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря : Симець В.І. з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Гордона І.М., представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: В травні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Сигінь Ю.М., 20.05.2020 р. звернулась в суд із позовом, в якому просила зобов`язати відповідачів припинити неправомірні дії щодо приниження її честі і гідності та публічно вибачитись в присутності членів релігійної громади християнської організацій «Свідки Єгови». Окрім цього, просила стягнути із кожного з відповідачів по 54 200 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що вона знає відповідачів із 2010 року, оскільки вони разом є членами релігійної громади християнської організації «Свідки Єгови», офіс Координаційного центру якої знаходиться у смт.Брюховичі по вул.Львівській,

64. У даній християнській громаді відповідачі є відповідальними старшими чоловіками. Своїми неправомірними діями вони принижують її честь та гідність, оскільки є її керівниками. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відомо про те, що вона хворіє та перебуває на обліку у Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері з діагнозом: шизофренія параноїдальної форми, а тому вони обзивають її «не нормальною», «психічно хворою» та створюють такі умови, щоб вона не приходила на християнський збір та взагалі залишила цю громаду, обмежують в інформації християнської громади. Вважає, що такі дії відповідачів принижують її честь та гідність, оскільки це бачать усі члени християнської громади, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя. Вона не може нормально відвідувати християнський збір, що завдає емоційних, душевних, моральних страждань та хвилювань. Внаслідок таких дій відповідачів, вона була неодноразово позбавлена можливості реалізувати свої уподобання та бажання, що викликало моральні страждання та хвилювання. Також це негативно позначилось на її психічному стані, змусило сильно нервувати та переживати. Зазначає, що їй було завдано моральну шкоду, яка виразилась у моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідачі принизили її перед членами християнської громади та поширили відомості стосовно неї про те, що вона перебуває на обліку у Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері. Вона сильно переживала та хвилювалась з приводу розголошення даної інформації членам християнської громади. Також сума моральної шкоди обґрунтована значним погіршенням здоров`я та необхідністю захищати свої права у суді. Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2020 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. Вказані рішення суду оскаржила ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що оскільки встановлений факт розголошення відомостей, що нанесли їй моральну травму і призвели до порушення її прав, честі та гідності, які захищаються законодавством, про що не заперечували самі відповідачі, судом першої інстанції застосування зазначених в рішенні матеріальних норм права було необхідне для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а не для відмови у задоволенні позову. Стверджує, що порушення норм процесуального права полягає у тому, що суд першої інстанції порушив норми Глави 5 ЦПК України, що полягає в упередженому ставленні до поданих позивачем доказів, однобічного прийняття доказів з боку відповідачів, надання безпідставної переваги поданими відповідачами доказами над іншими. Також вважає, що не підлягають задоволенню викладені в додатковому рішенні суду першої інстанції вимоги відшкодування відповідачам понесених судових витрат в розмірі по 5000 грн., оскільки, всупереч обов`язку доказування своїх вимог, а також положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України, відповідачами не доведено доказами, якими доводиться понесення витрат, про фактичну оплату правової допомоги, тобто відсутні встановлені законом засоби доказування, а саме будь які фінансові документи, що свідчили б про перерахування коштів на оплату праці представників. Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 , а судові витрати покласти на відповідачів. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника адвоката Гордона І.М., на підтримання апеляційної скарги, представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи в задоволенні позову про захист честі, гідності ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було доведено факту завдання шкоди її немайновим інтересам, внаслідок чого було порушено її гідність та честь, та що така обставина спричинила їй сильні душевні переживання. Також позивачем не було доведене завдання їй відповідачами моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами релігійної громади християнської організації «Свідки Єгови», офіс Координаційного центру якої знаходиться у смт.Брюховичі по вул.Львівській,

64. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що відповідачами була поширена інформація, яка принижує її честь та гідність. Зокрема така була поширена серед членів релігійної громади, в тому числі і публічно. Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до частини 1 статті 275 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи. Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Однак, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів, вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено поширення щодо неї відповідачами недостовірної інформації, образ за заявленими позовними вимогами. Оскільки, заявлена позивачкою вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 54 200 гривень є похідною від вимог про поширення недостовірної інформації, образ, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, то й така вимога, також не підлягала задоволенню. Суд першої інстанції перевірив чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи. В суд першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала скріншоти переписки у месенджері Viber, однак колегія суддів вважає, що у вказаній переписці відсутні жодні образливі чи інші висловлювання відповідачів на адресу позивача, також з вказаної переписки не вбачається факту поширення відповідачами образливої чи неправдивої інформації щодо позивачки. Крім того, ОСОБА_1 , ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не спростувала показання допитаних в судовому засіданні свідків, що не підтвердили поширення щодо неї відповідачами недостовірної інформації. Що стосується стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, то слід вказати таке. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога надавалась відповідачу ОСОБА_2 адвокатами ОСОБА_5 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 серпня 2019 року серії ЛВ №001660, видане Радою адвокатів Львівської області) та ОСОБА_6 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 березня 2009 року №3691, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) на підставі договорів про надання професійної правничої допомоги від 23 червня 2020 року та 24 червня 2020 року. Правнича допомога надавалась відповідачу ОСОБА_3 адвокатами ОСОБА_5 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 серпня 2019 року серії ЛВ №001660, видане Радою адвокатів Львівської області) та ОСОБА_6 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 березня 2009 року №3691, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) на підставі договорів про надання професійної правничої допомоги від 23 червня 2020 року та 24 червня 2020 року. Разом із заявами про ухвалення додаткового рішення у справі, відповідачі подали до суду: детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатами Перекрьостовим А.В. та ОСОБА_6 ; договори про надання професійної правничої допомоги; акти виконаних робіт та рахунки-фактури від 14.12.2020 р. Згідно із вищевказаними доказами щодо надання професійної правничої допомоги, загальна вартість наданих послуг адвокатом Перекрьостовим А.В. відповідачу ОСОБА_2 складає 21 500 грн., а адвокатом Черниченком К.О. 20 000 грн. Згідно із вищевказаними доказами щодо надання професійної правничої допомоги, загальна вартість наданих послуг адвокатом Перекрьостовим А.В. відповідачу ОСОБА_3 складає 21 125 грн., а адвокатом Черниченком К.О. 20 000 грн. З урахуванням досліджених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вірно дійшов висновку, щовитрати в сумі 82 250 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатами обсягом послуг, взяв до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд першої інстанції вірно зменшив розмір витрат відповідачів на професійну правничу допомогу до 5 000 грн. кожному, які можна вважати необхідними і неминучими для відповідачів, які були змушені до залучення професійної допомоги адвоката. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відтак, на думку колегії суддів, рішення районного суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам та доказам по справі в їх сукупності і присуджений ним розмір аліментів відповідає засадам розумності, справедливості та виваженості. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 24.05.2021 року. Головуючий Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.