Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1269/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2021 р. Категорія 103000000м.ОдесаСправа № 400/1269/21 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. час і місце ухвалення: м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року по справі № 400/1269/21 за позовом ОСОБА_1 до Первомайської районної ради Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Первомайської районної ради Миколаївської області з вимогами визнати незаконним та скасувати рішення Первомайської районної ради Миколаївської області від 11.12.2020 №3 «Про обрання голови Первомайської районної ради восьмого скликання». Зазначеним рішенням Ради обрано головою Ради ОСОБА_2 . Позивачка вважає, що зазначене обрання відбулося з порушенням вимог антикорупційного законодавства, оскільки ОСОБА_2 прийняла участь у голосуванні, чим допустила конфлікт інтересів. ОСОБА_1 , як житель Первомайського району Миколаївської області, відстежує події, які відбуваються у районі, у тому числі і діяльність органів місцевого самоврядування, які представляють інтереси територіальних громад району. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року відмовлено у відкритті провадження. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та справу направити для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Відповідно до п.9 ч.5 ст.160 КАС України зазначається, що у позовні заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача. Відповідно до п.19 ст.4 КАС України індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Відповідно до ст.48 КАС України передбачено право суду на заміну неналежного позивача, у разі встановлення того факту, що з позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, замінити первинного позивача належним позивачем. Отже, процесуальний закон, визнає матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень, лише за особами, у яких є право вимоги, тобто саме тими, кого він безпосередньо стосується, для кого оскаржуваний акт породжує, змінює або припиняє певні правовідносини. Виключенням з цього правила є органи та особи, визначені у ст.53 КАС України, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та інші. В цьому випадку, судом першої інстанції встановлено, що рішення Первомайської районної ради Миколаївської області № 3 від 11.12.20, яке оскаржує позивачка, є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, яким вирішується питання про правовідносин з публічної служби ОСОБА_2 . Будь-яких не будь інших правовідносин, окрім питань публічної служби ОСОБА_2 , не вирішує. Позивачка взагалі не згадується у спірному рішенні. Спірне рішення не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки позивача. За таких обставин, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що рішення Первомайської районної ради №3 від 11.12.20 «Про обрання голови Первомайської районної ради восьмого скликання» не порушує прав, свобод та інтересів позивачки, у неї відсутнє право вимоги про його скасування. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Судом України у постанові від 11.11.15 по аналогічній адміністративній справі № 2а-2885/12/1470, за позовом депутатів місцевої ради про скасування рішення (акта індивідуальної дії) цієї ж ради, висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оспорили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки тільки тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім користувачів вказаних мисливських угідь), в тому числі і позивачів, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується їх безпосередньо. Зазначений підхід було підтримано Верховним Судом в ухвалах від 02.01.18 по адміністративній справі № 9901/22/17, від 05.01.18 по адміністративній справі № 800/149/18, від 06.09.2018 у справі №9901/645/18 та іншим. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 21.06.2018 у справі 800/397/17 зроблено висновок, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи. Оскільки особа не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли із прийняттям оскарженого рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, то і відповідно не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. За таких обставин, слід врахувати правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої палати Верховного Суду, зазначених вище. Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Щодо дотримання вимог ч.6 ст.170 КАС України, то у цьому випадку суд посилається на правову позицію, сформульовану Великою Палатою Верховного Суду, що словосполучення «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України) стосується як позовних вимог, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядати суди (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункт 66), від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункт 34), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30)). Посилання апелянта на позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у справі № 442/730/17 від 20 березня 2019 року є безпідставними, адже характер правовідносин по даній справі не є тотожнім. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року по справі № 400/1269/21, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.