Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/5286/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2021 р. Категорія 111060000м.ОдесаСправа № 400/5286/20 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Федусика А.Г. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, третя особа: Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними; визнання вимоги від 19.02.2020 № Ф-69666-17 на суму 29 293,44 грн. такою, що не підлягає виконанню, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним дії щодо звернення до державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку коштів з вимогою про сплату боргу( недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 на суму 29293,44 грн. та визнання виконавчий документ - вимога про сплату боргу(недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 на суму 29293,44грн. таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи його тим, що скаргу на вимогу ДПС України розглянула з порушенням строку передбаченого ст.25 Закону України № 2464, тому скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строку. Відповідач отримав рішення ДПС України від 31.03.2020 про розгляд скарги та знав про правові наслідки недодержання строків розгляду скарг платників податків, що вимога скасована і не може бути подана в якості виконавчого документа до виконавчої служби. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у позові відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що справа № 400/1563/20 де позивач оскаржував правомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 року на суму 29293,44 грн. не має ні якого відношення до даної справи, не є тотожною, з іншим предметом доказування, а тому суд першої інстанції помилково поєднав дані справи та безпідставно відмовив у позові. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що позивач вимогу про сплату боргу(недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 року на суму 29 293, 44 грн. оскаржив в адміністративному порядку до ДПС України. 26.02.2020 року позивач надіслав на адресу ДПС України скаргу, яку ДПС України отримала 02.03.2020 року. 31.03.2020 року ДПС України надіслала на адресу позивача та в копії на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області рішення про результати розгляду скарги, в якій скаргу адвоката ОСОБА_1 залишено без задоволення та вимогу без змін. Ухвалою суду від 28.04.2020 року відкрито провадження по справі № 400/1563/20 за позовом позивача до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-69666-17 від 19.02.2020 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2020, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, в задоволенні позу відмовлено. ГУ ДПС у Миколаївській області звернувся до ДВС, який постановою від 10.11.2020 року відкрив виконавче провадження ВП № 63555101 з примусового виконання виконавчого документа: вимоги про сплату боргу(недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 року. Не погоджуючись з діями ГУ ДПС у Миколаївській області, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач звернувся до ДВС, після набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/1563/20, тому правових підстав для визнання дій відповідача протиправними у суду немає. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків. В частину цієї статті були внесені зміни Законом України № 465 від 16.01.2020 року, який набрав чинності 27.02.2020 року, тому з 27.02.2020 року податковий орган повинен розглядати скарги протягом 20 днів з дня отримання скарги, а не 30 днів, як було передбачено цією статтею до внесення змін. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі. Вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Відповідно до розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 1124 від 09.12.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 178/28308 від 03.02.2016, передбачено, що рішення за розглядом скарги приймає керівник контролюючого органу, його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа. Перший примірник рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги контролюючим органом, після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) скаржнику. Другий примірник рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги контролюючим органом, надсилається територіальному контролюючому органу за місцем реєстрації скаржника (передається структурному підрозділу (працівнику), до повноважень якого входить підготовка вимог про сплату недоїмки) для виконання (вчинення установлених законодавством дій) і зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги, які долучаються до справи скаржника. Якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги, така скарга вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку. Відповідач зазначає, що скарга позивача від 26.02.2020 була розглянута ДПС у строки передбачені ст.25 Закону № 2464, оскільки зміни стосовно строку розгляду скарги з 30-ти днів до 20-ти днів набрали чинності 01.07.2020. Посилання відповідача на те, що скарга ДПС була розглянута в строки передбачені Законом № 2464 апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки Закон України № 465 від 16.01.2020 року набрав чинності з дня наступного за днем опублікування - 27.02.2020 року, крім абзаців третього - сьомого та чотирнадцятого підпункту 2 пункту 9 розділу I цього Закону (зміни до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо направлення вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску), які набирають чинності з 1 липня 2020 року. Не зміни до абзацу сьомого ст.25 Закону України № 2464 набирають сили 01.07.2020 року, а абз.7 пп.2 п.9 розділу І Закону № 465 щодо направлення вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску - 16.01.2020 року. Ухвалою від 18.01.2020 року суд першої інстанції зобов`язав відповідача у строк до 01.02.2021 року надати суду докази отримання рішення ДПС України про результати розгляду скарги, Державній податковій службі України у строк до 01.02.2021 року надати суду пояснення: коли була отримана скарга позивача від 26.02.2020 року, чи продовжувався строк розгляду скарги, докази повідомлення позивача про продовження розгляду скарги; правові підстави для надсилання рішення про результати розгляду скарги поза межами 20-денного строку (ч. 4 ст. 25 закону № 2464) в разі не продовження строку розгляду скарги. Ні відповідач, ні ДПС України, ухвалу суду першої інстанції не виконали, не надали суду витребуваних пояснень та доказів. Скаргу від 26.02.2020 року ДПС України отримало 02.03.2020 року, що підтверджується наданим суду позивачем повідомленням про вручення поштового відправлення. Рішення про розгляд скарги позивача датовано 31.03.2020 року, з порушенням 20-ти денного строку передбаченого Законом. Доказів того, що керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу прийняв рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк та письмово повідомив про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку, ні ДПС України, ні відповідач у справі суду не надали. За таких обставин, відповідно до ч.4 ст.25 закону України № 2464, якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків. Ця норма є імперативною та виражає категоричне правило. Наведене вище дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого Законом України № 2464 строку розгляду скарги платника єдиного внеску, тобто не направлення впродовж 20-ти днів платнику єдиного податку вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника єдиного податку з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження. Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника єдиного податку означає, що оскаржене вимога про сплату боргу(недоїмки) контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника єдиного податку юридичного обов`язку, тому правильним способом захисту платника єдиного внеску є звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вимоги. Позивач звернувся до суду з таким позовом, але у позовні заяві не зазначив таких підстав для задоволення позову, як пропуск ДПС строку розгляду скарги, тому скарга вважається задоволеною, а вимога недійсною. Одним із принципів адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.9 КАС України є принцип змагальності сторін, яким передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень(ч.1 ст.2 КАС України). Визнання судом протиправними дій відповідача щодо звернення до державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку коштів за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 на суму 29 293, 44 грн. не призведе до ефективно захисту прав позивача, оскільки вже є рішення суду, яке набрало законної сили по справі № 400/1563/20, в якому надана оцінка правомірності прийняття вимоги. Відповідач звернувся до ДВС, після набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/1563/20, тому правових підстав для визнання дій відповідача протиправними у суду немає. Посилання апелянта на те, що ці справи не є тотожними та мають різний предмет спору, апеляційний суд не бере до уваги, адже в рішенні № 400/1563/20 надано оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 на суму 29 293, 44 грн. та рішення вступило в законну силу. Позовні вимоги в частині визнання виконавчого документа - вимоги про сплату боргу(недоїмки) № Ф-69666-17 від 19.02.2020 на суму 29 293, 44 грн. таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягають з оглядом на наступне. Відповідно до ч.1 ст.374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Таке право надано стороні у справі, за наслідками розгляду справи, коли рішення набрало законної сили й виконавчий лист виданий судом. Звернення до суду з окремим позовом стосовно визнання вимоги зі сплати єдиного внеску, як виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не передбачено чинним законодавством. Єдиним вірним способом захисту апелянта було звернення до суду з позовом про визнання вимоги протиправною та скасування її з підстав не розгляду скарги ДПС відповідно до строків передбачених ст.25 Закону України № 2464, однак позивач оскаржував вимогу з інших підстав. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року по справі № 400/5286/20, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Федусик А.Г. Шляхтицький О.І.