Постанова Велика Палата ВС № 331/6927/16-ц

Постанова Іменем України 13березня 2019 року м.Київ Справа №331/6927/16-ц Провадження №14-651цс18 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача СитнікО.М. суддів: АнтонюкН.О., БакуліноїС.В., БританчукаВ.В., ДанішевськоїВ.І., ГудимиД.А., КібенкоО.Р., КнязєваВ.С., ЛобойкаЛ.М., ЛященкоН.П., ПрокопенкаО.Б., РогачЛ.І., СаприкіноїІ.В., ТкачукаО.С., УркевичаВ.Ю., ЯновськоїО.Г. розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі також позивачка) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також Запорізький ОВК), Міністерства оборони (далі також МО) України про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця, та зобов`язання усунути від прав на передбачені законом пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця за касаційними скаргамипозивачки на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017 року, ухвалене суддею ЖуковоюО.Є., та дві ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017року, постановлені колегією суддів у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , МО України. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог 1. 21жовтня 2016року позивачка звернулася з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила: 1.1. Усунути ОСОБА_2 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_7 ; 1.2. Зобов`язати ОСОБА_6 , МО України усунути ОСОБА_2 від прав на пільги, встановлені для члена сім`ї загиблого військовослужбовцястаттею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).

2. Мотивувала позов такими обставинами: 2.1. 1червня 1980року позивачка уклала з ОСОБА_2 шлюб, від якого у подружжя народився син ОСОБА_7 . Коли останньому було 7 років, ОСОБА_2 пішов із сім`ї, і за його позовом на підставі відповідного рішення суду шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не підтримував зв`язок із родиною, сину матеріально не допомагав. 2.2. 31липня 2014року ОСОБА_7 був мобілізований, а 25серпня 2014року загинув під час виконання бойового завдання, беручи участь в антитерористичній операції на території Донецької області. 2.3. 3жовтня 2014 року позивачка отримала половину одноразової грошової допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25грудня 2013року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі одноразова грошова допомога) в розмірі 304500грн. 2.4. Оскільки ОСОБА_2 ухилявся від виконання обов`язків з утримання та виховання сина, позивачка вважає, що ОСОБА_2 потрібно позбавити усіх майнових прав щодо сина, зокрема, права на одержання одноразової грошової допомоги. Короткий зміст рішень суду першої інстанції 3. 14березня 2017року Жовтневий районний суд м.Запоріжжя постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі в частині вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 і МО України усунути ОСОБА_2 від прав на пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця, передбачені статтею 15 Закону №3551-XII.

4. Мотивував ухвалу тим, що спір в частині зазначеної вимоги виник через надання ОСОБА_2 права на визначені статтею15 Закону №3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця. А тому ця вимога має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

5. Того ж дня Жовтневий районний суд м.Запоріжжя ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні вимоги усунути ОСОБА_2 від права на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця.

6. Мотивував рішення так: 6.1. ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_7 , а тому на нього не може бути покладена відповідальність, встановлена частиною першою статті166Сімейного кодексу (далі СК) України, у вигляді втрати прав, заснованих на спорідненості з дитиною. 6.2. Одноразова грошова допомога не є спадщиною. Отже, до спірних правовідносин не застосовуються положення щодо спадкування, зокрема приписи статті 1224Цивільного кодексу (далі ЦК) України. 6.3. Позивачка обрала невірний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_2 вже виплачена одноразова грошова допомога. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 7. 11липня 2017року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою залишив без змін ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017року про закриття провадження у справі в частині вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 і МО України усунути ОСОБА_2 від прав на передбачені статтею15 Закону №3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

8. Мотивував цю ухвалу тим, що спір із ІНФОРМАЦІЯ_2 і МО України у частині вимоги зобов`язати їх вчинити певні дії виник з приводу надання ОСОБА_2 прав на пільги, а позивачка фактично не погоджується з рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22квітня 2016року №26 щодо призначення одноразової грошової допомоги батьку загиблого військовослужбовця. Тому спір у цій частині має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. 9. 11липня 2017року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017року про відмову у задоволенні вимоги усунути ОСОБА_2 від права на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця.

10. Мотивував цю ухвалу так: 10.1. Вирішення питань призначення, виплати або невиплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю належить не до компетенції суду, а уповноважених на це органів. 10.2. Виплата/невиплата одноразової грошової допомоги не залежить від того, чи ухилявся батько від виконання батьківських обов`язків. 10.3. Оскільки ОСОБА_2 не був позбавлений судом батьківських прав, він не може нести згідно з частиною першою статті 166СК України відповідальність у вигляді втрати прав, заснованих на спорідненості з дитиною. 10.4. Одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю військовослужбовця не є спадщиною в розумінні ЦК України, а тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися приписи щодо спадкування, зокрема й приписи статті 1224ЦК України. Короткий зміст вимог касаційних скарг 11. 31липня 2017року позивачка звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017року про перегляд цього рішення, ухвалені в частині вимоги усунути ОСОБА_2 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця. Просить їх скасувати й ухвалити нове рішення або «змінити рішення по суті спору». 12. 4серпня 2017 року позивачка звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017року щодо закриття провадження у справі у частині вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 і МО України усунути ОСОБА_2 від прав на передбачені статтею15 Закону №3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове або «змінити рішення щодо суті спору». Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції 13. 5грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

14. Мотивував ухвалу тим, що в одній з касаційних скарг є доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційні скарги

15. У касаційній скарзі на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017року про перегляд цього рішення, ухваленого в частині вимоги усунути ОСОБА_2 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця, позивачка стверджує, що ОСОБА_2 майже 15 років ухилявся від виконання його обов`язків щодо утримання сина, не сплачував аліменти, не приймав участі у його вихованні, а тому має застосовуватися стаття 1224ЦК України. Вважає, що одержання батьком, який ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, одноразової грошової допомоги після загибелі сина згідно із Законом №3551-XII свідчить про соціальну несправедливість.

16. У касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017року щодо закриття провадження у справі у частині вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 і МО України усунути ОСОБА_2 від прав на передбачені статтею15 Закону №3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовцяпозивачка вказує, що не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. А тому помилковими є висновки суду апеляційної інстанції щодо адміністративної юрисдикції суду в частині вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 і МО України усунути ОСОБА_2 від прав на передбачені статтею15 Закону №3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця. (2) Позиції інших учасників справи 17. 7листопада 2017року ОСОБА_2 подав два примірники заперечення на касаційну скаргу позивачки на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року про перегляд цього рішення. Мотивував заперечення тим, що доводи касаційної скарги ґрунтуються на суб`єктивних судженнях позивачки. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Заперечення щодо касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року щодо закриття провадження у справі ОСОБА_2 не висловив.

18. Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги не подали. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій (1.1) Щодо юрисдикції суду за вимогою про зобов`язання усунути від гарантованих Законом №3551-XII прав на пільги

19. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакціївизначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

21. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

22. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті17 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду). Близький за змістом припис закріплений у пункті1 частини першої статті 19 КАСУкраїни у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

23. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

24. Частина четверта статті 105 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду передбачала вимоги, які можна ставити в адміністративному позові. Зокрема, адміністративний позов може містити вимогу про зобов`язання відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії (пункт 2 частини четвертої статті 105 КАСУкраїни у редакції, чинній на час звернення до суду).

25. Зазначений припис слід розуміти так, що за правилами адміністративного судочинства позивач може просити суд зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноваженьприйняти рішення або вчинити певні дії, які передбачені Законом, і не може вимагати, щоби суд зобов`язав такого відповідача не виконувати Закон, діяти всупереч Закону, зокрема, вимагати, щоби суд зобов`язав відповідача-суб`єкта владних повноваженьпозбавити іншу особу гарантованих Законом прав. Вимога зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень позбавити іншу особу гарантованих Законом прав не може бути способом захисту і за КАСУкраїни у редакції, чинній на час розгляду справи у Великій Палаті Верховного Суду.

26. Цивільний процесуальний кодекс (далі ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений і в частині першій статті19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

27. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

28. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини: 28.1. Позивачка та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер під час бойових дій, беручи участь в антитерористичній операції. 28.2. 22квітня 1997року позивачка та ОСОБА_2 розірвали шлюб. 28.3. ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_7 28.4. 22квітня 2016року комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідністі військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби дійшла висновку про можливість призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 304500грн. 28.5. 16травня 2016року ОСОБА_2 отримав одноразову грошову допомогу у вказаному розмірі. У тому ж розмірі отримала зазначену допомогу і позивачка.

29. Позивачка просить, зокрема, зобов`язати МО України та ІНФОРМАЦІЯ_2 усунути ОСОБА_2 від прав на пільги, передбачені статтею 15 Закону №3551-XII.

30. На час виникнення спірних правовідносинперелік осіб, які мали право на пільги був визначений в пункті 1 статті 10 Закону №3551-XII.

31. Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII у вказаній редакції до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців належать батьки.

32. Законодавство не передбачає можливості суду зобов`язати органи державної влади та військового управління усунути батька чи матір від прав на пільги, встановлені статтею15 Закону №3551-XII для члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

33. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (частина друга статті 124 Конституції України).

34. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначає частина друга вказаної статті. В абзаці дванадцятому цієї частини передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

35. Згідно з частиною першою статті 22 Закону №3551-XIIу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до суду могли бути оскаржені рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги.

36. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту. Тому не є способом захисту вимога зобов`язати порушити приписи законодавства України для зміни правовідношення на користь позивачки.

37. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду; пункт1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт1 частини другої статті205 ЦПКУкраїни у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду; пункт1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15грудня 2017року), «справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті 157 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду), «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті 238 КАС України у редакції, чинній з 15грудня 2017року) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства відповідно, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у пункті66 постанови від 21листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц ів пункті59 постанови від 13червня 2018 року у справі №454/143/17-ц).

38. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовна вимога зобов`язати Запорізький ОВК і МО України усунути ОСОБА_2 від прав на передбачені статтею15 Закону №3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства. А тому висновки судів першої й апеляційної інстанцій про можливість розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства є помилковими.

39. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод далі Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» («Peretyaka and Sheremetyev v.Ukraine») від 21грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06, §33).

40. Відсутність юридичної можливості використати для захисту права чи інтересупозивачки вимогу зобов`язати ЗапорізькийОВК і МО України усунути ОСОБА_2 від прав на передбачені статтею15 Закону №3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні приписів зазначеної статті.

41. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у Законі №3551-XII пільг всім особам, на яких поширюється його дія, зокрема й особам, які згідно з чинним законодавством вважаються членами сім`ї загиблого військовослужбовця, а також гарантуванням юридичної можливості оскаржити до суду рішення підприємств, установ і організацій, які надають ці пільги. (1.2) Щодо вимоги про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги

42. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

43. Відповідно до пункту1 частини другої цієї ж статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

44. Право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(стаття 161 Закону №2011-XII).

45. Згідно з приписами СКУкраїни правовий статус батьків включає сукупність прав і обов`язків, заснованих на факті споріднення з дитиною, а не спільного проживання з нею, як хибно вважає позивачка. Належне здійснення особою батьківських обов`язків як передумова наявності батьківських прав презюмується, доки протилежне не буде встановлено у визначеному законом порядку. Такий підхід є однією з необхідних у демократичному суспільстві юридичних гарантій захисту особистих немайнових прав людини як від свавільного втручання держави, так і від зловживань з боку третіх осіб.

46. Юридичним наслідком ухилення батька чи матері від їхніх обов`язків з виховання дитини є покладення на них згідно з частиною четвертою статті155 СКУкраїни передбаченої законом відповідальності аж до позбавлення батьківських прав на підставі пункту2 частини першої статті164 СКУкраїни. Проте факт такого ухилення має бути доведеним у межах визначеної законом судової процедури, регламентованої статтями 164 і 165 СКУкраїни та відповідними приписами ЦПКУкраїни.

47. Лише позбавлення особою батьківських прав згідно з частиною першою статті166 СК України має наслідком втрату цією особою всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною (аналогічний наслідок передбачав також чинний до 1січня 2004 року припис частини першої статті 74 Кодексу про шлюб та сім`ю України).

48. Отже, за наявності визначених в СКУкраїни (чи у Кодексі про шлюб та сім`ю України) підстав, позивачка могла вжити заходи для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. В іншому разі вона не може претендувати на те, щоби право на отримання одноразової грошової допомоги на випадок загибелі військовослужбовця, як і права на пільги, передбачені статтею15 Закону №3551-XII, належали лише їй як матері ОСОБА_7 , оскільки такі права належать обом батьками з огляду на їх правовий статус, заснований на спорідненості з дитиною.

49. За відсутності рішення суду про позбавлення особи батьківських прав матір і батько згідно зі статтею 141 СКУкраїни мають рівні права й обов`язки щодо дитини, незалежно від перебування чи неперебування батьків у шлюбі та їх спільного чи окремого проживання. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (частина друга статті141 СКУкраїни у редакції, чинній до 6лютого 2018 року; близькі за змістом приписи були передбачені у статті59 Кодексу про шлюб та сім`ю України).

50. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 не був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_7 , а тому мав правове становище батька останнього з усією сукупністю прав, заснованих на спорідненості зі своєю дитиною.

51. Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами1-3 пункту2 статті 16 Закону №2011-XII, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті161 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання (частина перша статті 163 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

52. Отже, виплата зазначеної допомоги батькам загиблого (померлого) військовослужбовця не ставиться у залежність від належного виконання ними батьківських обов`язків, а пов`язується з наявністю у них можливості мати та набувати права, засновані на спорідненості з дитиною, відсутністю відмови від отримання одноразової грошової допомоги та з поданням документів, передбачених затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25грудня 2013 року №975 Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

53. Відповідно до частини шостої статті 163 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

54. З огляду на повноваження таких органів державної влади та військового управління і відсутність у них реальної можливості у кожному випадку перевіряти належність виконання батьківських обов`язків набувачами одноразової грошової допомоги обґрунтованою є залежність її виплати від наявності правового статусу батька чи матері, заснованого на спорідненості з дитиною.

55. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а)вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б)вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в)навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г)подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (стаття164 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

56. Вказаний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, є вичерпним. З них лише підстава, визначена пунктом «г», пов`язана з поведінкою осіб, які претендують на отримання цієї допомоги як члени сім`ї, батьки або утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Проте з цієї підстави особа не усувається від права на отримання одноразової грошової допомоги, не позбавляється цього права. Таке право у неї не виникало, а її дії з подання завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги були спрямовані на протиправне присвоєння цього права.

57. Отже, чинне законодавство України не передбачає можливості усунення матері чи батька загиблого військовослужбовця від отримання гарантованої державою одноразової грошової допомоги. А стаття 2 Закону №2011-XII встановлює, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

58. Згідно зі статтею 1216 ЦКУкраїни спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). А до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦКУкраїни).

59. Оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця належить не останньому, і вказане майнове право не входить до складу спадщини після загибелі військовослужбовця, а набувається у зв`язку з фактом його загибелі, приписи ЦКУкраїни щодо спадкування незастосовні до регулювання спірних правовідносин між матір`ю та батьком загиблого.

60. Тому, як вірно встановили суди першої й апеляційної інстанцій, інститут усунення від права на спадкування, передбачений статтею1224 ЦКУкраїни, не може бути застосований до правовідносин щодо усунення ОСОБА_2 від права на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю його сина-військовослужбовця. Більше того, суди встановили, що ОСОБА_2 реалізував право на одержання зазначеної допомоги.

61. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати отримання відповідного відшкодування.

62. Порушені, оспорювані чи невизнані права або інтереси на отримання гарантованої Законом №2011-XII одноразової грошової допомоги можуть бути захищені, зокрема, у визначений частиною першою статті22 Закону №3551-XII спосіб. Суди встановили, що позивачка та ОСОБА_2 уже реалізували право на отримання цієї допомоги. З огляду на вказане, враховуючи те, що зміна правовідношення шляхом усунення від права згідно з ЦКУкраїни може бути застосована для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивачка звернулася до суду, обраний нею спосіб захисту є неналежним. Тому правильними є висновки судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовної вимоги усунути ОСОБА_2 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця. (2) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

63. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт3 частини першої статті409 ЦПКУкраїни).

64. Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, друга та четверта статті412 ЦПКУкраїни).

65. З огляду на надану оцінку аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу від 31липня 2017року на рішення суду першої інстанції від 14березня 2017року й ухвалу суду апеляційної інстанції від 11липня 2017рокущодо вимоги усунути ОСОБА_2 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця, слід задовольнити частково, змінивши вказані судові рішення у мотивувальній частині, виклавши у редакції цієї постанови; в іншій частині ці рішення залишити без змін.

66. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини перша та третя статті 400 ЦПК України).

67. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у касаційній скарзі від 4серпня 2017року позивачка просить скасувати лише ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017року щодо закриття провадження у справі у частині вимоги зобов`язати ЗапорізькийОВК і МО України усунути ОСОБА_2 від прав на передбачені статтею15 Закону №3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Оскільки ухвалу від 14березня 2017року про закриття провадження у справі щодо зазначеної позовної вимоги суд першої інстанції постановив з порушенням норм процесуального права в частині мотивів і роз`яснення позивачці права на звернення з цією вимогою до суду за правилами адміністративного судочинства, а апеляційний суд залишив цю ухвалу без змін, то з огляду на викладені вище висновки касаційну скаргу від 4серпня 2017року слід задовольнити частково: ухвалу суду першої інстанції від 14березня 2017 року й ухвалу суду апеляційної інстанції від 11липня 2017 року щодо закриття провадження у справі змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; виключити з резолютивної частини зазначеної ухвали суду першої інстанції абзац другий з роз`ясненням позивачці права на звернення до суду за правилами адміністративного судочинства; в іншій частині зазначені ухвали необхідно залишити без змін. (3)Висновки щодо застосування норм права

68. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначає частина друга вказаної статті. В абзаці дванадцятому цієї частини передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

69. Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

70. Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати отримання відповідного відшкодування.

71. Не є способом захисту вимога зобов`язати порушити приписи законодавства України для зміни правовідношення на користь позивача. Тому у випадку заявлення такої позовної вимоги суд має відмовити у відкритті провадження за пунктом1 частини першої статті 186 ЦПКУкраїни, а у разі якщо провадження у справі вже відкрите закрити його за пунктом1 частини першої статті 255 ЦПКУкраїни.

72. Висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт1 частини другої статті122 ЦПК України у редакції, чинній до 15грудня 2017 року; пункт1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15грудня 2017 року), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт1 частини другої статті205 ЦПКУкраїни у редакції, чинній до 15грудня 2017 року; пункт1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній до 15грудня 2017 року), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті170 КАС України у редакції, чинній з 15грудня 2017року), «справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті 157 КАС України у редакції, чинній до 15грудня 2017 року), «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт1 частини першої статті 238 КАС України у редакції, чинній з 15грудня 2017року) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства відповідно, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами. Керуючись статтею 400, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017року в частині вимоги усунути ОСОБА_2 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_7 , змінити у мотивувальній частині, виклавши у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017року та вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017року залишити без змін.

3. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017 року щодо закриття провадження у справі за вимогою зобов`язати Запорізький обласний військовий комісаріат і Міністерство оборони України усунути ОСОБА_2 від прав на пільги, встановлені для члена сім`ї загиблого військовослужбовця статтею15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017року щодо закриття провадження у справі за вимогою зобов`язати Запорізький обласний військовий комісаріат і Міністерство оборони України усунути ОСОБА_2 від прав на пільги, встановлені для члена сім`ї загиблого військовослужбовця статтею15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», змінити у резолютивній частині, виключивши з неї абзац другий з роз`ясненням позивачеві права на звернення з цією вимогою у порядку адміністративного судочинства. В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14березня 2017року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11липня 2017 року щодо закриття провадження у справі за вимогою зобов`язати Запорізький обласний військовий комісаріат і Міністерство оборони України усунути ОСОБА_2 від прав на пільги, встановлені для члена сім`ї загиблого військовослужбовця статтею15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідачО.М.СитнікСудді:Н.О.АнтонюкЛ.М.ЛобойкоС.В.БакулінаН.П.ЛященкоВ.В.БританчукО.Б.ПрокопенкоД.А.ГудимаЛ.І.РогачВ.І.ДанішевськаІ.В.СаприкінаО.Р.КібенкоО.С. ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 .ЯновськаВідповідно до частини третьої статті 415 ЦПКУкраїни постанову оформили судді ГудимаД.А. і ЛобойкоЛ.М.