Постанова КЦС ВС № 453/213/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ Справа № 453/213/23 Провадження № 61-8265св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М., суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 рокув складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, треті особи: Відділ соціального захисту населення Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права на отримання пільг як членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що 05 березня 2022 року ОСОБА_3 призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на військову службу відповідно до Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання біля м. Попасна Луганської області внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу. З метою визнання права на отримання передбачених законодавством пільг для членів сім`ї військовослужбовця та призначення і отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибелю військовослужбовця виникла необхідність встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини. Просила: - встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 19 вересня 2016 року до дати загибелі останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - визнати її права як члена сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_3 на отримання пільг, установлених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 28 листопада 2024 року рішенням Сколівського районного суду Львівської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 28 травня 2025 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2024 року залишено без змін. Судові рішення мотивовані тим, що позивачка не надала беззаперечних доказів спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав і обов`язків в їх сукупності, які б дозволяли встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Короткий зміст вимог касаційної скарги 27 червня 2025 року (зареєстровано у Верховному Суді 30 червня 2025 року) ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, в якій просить її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду: - від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21, про те, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (зокрема текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу в судовій справі; - від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17, про те, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню; - від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21, про те, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки; - від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, про те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача). Вважає, що апеляційний суд проігнорував наявні в справі спільні фотографії, показання свідків, якими підтверджується факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Доводи інших учасників справи У поясненнях Міністерства оборони України зазначило, що надані позивачкою письмові докази у сукупності не доводять наявність у неї спільних з ОСОБА_3 особистих майнових та немайнових прав, побуту та бюджету. У поясненнях представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 вказала, що позивачка та ОСОБА_3 періодично зустрічались для спільного проведення часу, однак не проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Не мали спільного бюджету, не вели спільного господарства, не купляли речей для спільного побуту. ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у с. Козьова Сколівського району Львівської області, сплачував комунальні послуги за квитанціями за місцем свого проживання. Фактичні обставини справи, встановлені судами ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20 квітня 2022 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (т. 1, а. с. 17). Згідно із сповіщенням про факт загибелі військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 від 07 квітня 2022 року № 1420 солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Попасна Луганської області (т. 1, а. с. 16). Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 04 червня 2021 року № 949, виданої Виконавчим комітетом Сколівської міської ради Львівської області, місце проживання ОСОБА_1 з 26 лютого 1993 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 12). Згідно з актом встановлення фактичного місця проживання від 22 червня 2022 року, складеним сусідами та головними спеціалістами Виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області на підставі заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час військових дій у м. Попасна Львівської області, проживав разом з ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2016 року до часу мобілізації (т. 1, а. с. 13, 14). За довідкою від 05 липня 2022 року № 640, виданою Виконавчим комітетом Сколівської міської радиЛьвівської області, ОСОБА_3 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 і загинув під час військових дій у м. Попасна Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 15). У декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 31 травня 2021 року № 0001-Р54Т-МЕА0, поданій та підписаній ОСОБА_3 , останній зазначив довіреною особою ОСОБА_5 , адресою свого фактичного місця проживання: кв. АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 18). За період з грудня 2018 року до січня 2022 року ОСОБА_3 сплачував комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а. с. 240-254).

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Щодо позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статтях 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, позивачка зазначала про необхідність підтвердження її права на отримання відповідної грошової вимоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця, передбаченої Законом № 2011-XII. Згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу (далі - СК) України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц зазначила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю (див. постанову Верховного Суду від 11 березня 2026 року в справі № 686/4587/24). Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц). Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі собою, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (див. постанови Верховного Суду від 30 червня 2022 року в справі № 694/1540/20, від 30 березня 2026 року в справі № 750/6509/24) Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (див. постанову Верховного Суду від 04 грудня 2023 року в справі № 543/563/22). У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 (на яку, зокрема, посилається заявниця в касаційній скарзі) для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, під час встановлення факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти . Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (див. постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року в справі № 362/3705/20). Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України в попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. На підтвердження своїх позовних вимог про встановлення факту ОСОБА_1 надала суду акт і довідку, виданіВиконавчим комітетом Сколівської міської ради Львівської області, згідно з якими ОСОБА_3 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_2 з 2016 року до дня мобілізації. Водночас сам ОСОБА_3 у декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 31 травня 2021 року, зазначив адресу свого фактичного місця проживання: кв. АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6 . Наявними в матеріалах справи квитанціями підтверджується, що за період з грудня 2018 року до січня 2022 року ОСОБА_3 сплачував комунальні послуги за адресою: кв. АДРЕСА_3 . На підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останньою надано суду їх спільні фотознімки. У цей же час дочкою ОСОБА_3 - ОСОБА_2 надано суду фотознімки сімейних свят, на яких ОСОБА_1 відсутня. Колегія суддів погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачкою квитанції та товарні чеки не підтверджують понесення витрат в спільних інтересах для утримання майна з метою ведення спільного господарства, а фотознімки за відсутності безспірного підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. Покликання заявниці на те, що заповнюючи документи в ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 вказав її як довірену особу, надавши її контакті дані для зв`язку, можуть свідчити про те, що між ними були дружні відносини та про високий рівень довіри, однак не підтверджують факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний (див, зокрема, постанову від 08 квітня 2026 року в справі № 537/3041/24). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2025 року в справі № 723/3691/13-ц зазначено, що усебічність та повнота розгляду справи передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також взаємного зв`язку доказів у сукупності. Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачкою, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано беззаперечних доказів спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав і обов`язків в їх сукупності, які б дозволяли встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що було підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Розглядаючи спірв частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, повно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Щодо позовних вимог про визнання права на отримання пільг як членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця Другою позовною вимогою позивачки було визнання її права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ, яка виплачується у разі загибелі військовослужбовця, особі, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця). Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст). У пункті 5 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. У пункті 10 Порядку № 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів. Отже, відповідно до Порядку № 975 рішення щодо наявності у особи права на отримання одноразової грошової допомоги, кола осіб, які мають право на її одержання, а також розміру належних виплат приймається уповноваженим суб`єктом владних повноважень за результатами розгляду поданих документів. Водночас відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України. У разі відмови уповноваженого органу в отриманні заявником пільг як члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, заявник може оскаржити таку відмову до суду адміністративної юрисдикції рішення. Такий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року в cправі № 560/17953/21. За таких обставин позовні вимоги про визнання права на отримання пільг як членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки на них поширюється юрисдикція адміністративних судів. У зв`язку з цим судам слід було закрити провадження у справі за таким вимогами. Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суд не врахував висновків Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21, від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21, від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, є безпідставними, з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32). Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд нижчої інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. У справі № 916/3027/21, на яку посилається заявниця в касаційній скарзі, розглядався позов про стягнення передоплати за договором поставки; у справі № 582/18/21 - про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом; у справі № 761/42030/21 - про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів. Отже, не можна вважати, що обставини справ, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, є подібними обставинам справи, що переглядається. Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain), пункт 29). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу слід залишити без задоволення, а оскаржувану в цій частині постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. У частинах першій та другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. Оскільки суди розглянули позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права на отримання пільг як членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця із порушенням правил юрисдикції, касаційний суд скасовує судові рішення із закриттям провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції. Керуючись статтями 400, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про визнання права на отримання пільг як членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця скасувати. Провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, треті особи: Відділ соціального захисту населення Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, про визнання права на отримання пільгяк членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця закрити. Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цих вимог віднесений до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення заявник може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. Ситнік Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська